Рішення

від 28.04.2014 по справі 902/58/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2014 р.

Справа № 902/58/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (Військовий проїзд, буд. 1, Печерський р-н, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Театральна, 43, м. Вінниця, 21050)

до :Фермерського господарства "САТУРН-К" (вул. І. Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23208)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг (код ЄДРПОУ 38174091, вул. І.Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл.)

про стягнення 747 830,88 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники :

позивача : Ляхович О.С.;

відповідача 1 :не з"явився;

відповідача 2 : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до фермерського господарства "САТУРН-К" про стягнення 747 830,88 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 17.01.2014 року порушено провадження у справі №902/58/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2014 року.

Ухвалою суду від 05.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.03.2014 року.

Ухвалою суду від 04.03.3014 року розгляд справи було відкладено на 24.03.2014 року та за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості другого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг».

Ухвалою суду від 24.03.2014 розгляд справи було відкладено на 28.04.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 28.04.2014 року з'явився представник позивача.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засіданні належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення, що наявні в матеріалах справи.

При цьому, представником позивача в судовому засіданні подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені 63 362,88 грн.; 20% річних 6468,00 грн. Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 588 000,00 грн. суми основного боргу та штрафу 90 000,00 грн. солідарно з відповідачів.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про відмову від позову в частині стягнення пені 63 362,88 грн.; 20% річних 6468,00 грн. судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" та фермерським господарством «Сатурн-К» був укладений договір поставки зерна майбутнього врожаю № 46ПМВ/К/Ж.

Відповідно до пунктів 1.1. договору в порядку та на умовах цього договору Постачальник у визначений сторонами строк поставляє Покупцю наступну сільськогосподарську продукцію (надалі товар). Найменування товару кукурудза 3-го класу для кормових потреб українського походження врожаю 2013 року. Одиниця товару метрична тонна. Кількість товару 5000 тон, а покупець зобов'язаний прийняти товар по заліковій з якісними показниками вказаними п.1.1.1 та оплатити його.

Пунктом 1.1.1 договору сторони передбачили якісні показники товару: смітна домішка -2,0% макс; вологість - 14,0% макс.; зернова домішка - 10,0% макс., в т.ч. битих - 5% макс; пошкоджених 5% макс.

Відповідно до п. 1.2. договору термін поставки з 01 жовтня по 30 листопад 2013 року включно.

Відповідно до п. 1.2.1. авансову партію товару п.1.3.1. постачальник поставляє/передає до 20 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. 1.2.1 договору поставка відповідної партії товару вважається здійсненою з дотриманням умов Розділу 5 п.2.1 - п.2.6 "Порядок переоформлення зерна від одного власника іншому" Інструкції "Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних" № 661від 13.10.2008 року.

Умови поставки: EXW-Елеватор, 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, 28-А (Згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інші умови не передбачені сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктами 2.2-2.3 договору визначено документи, які є обов'язковими для приймання кожної окремої партії товару (належним чином оформлені): складська квитанція на зерно (партію товару) (перший примірник); картка аналізу зерна (форма № 47) (на партію товару); акт приймання- передачі зерна, який підписується в тристоронньому порядку, а також вказано, що постачальник зобов'язується надати одночасно з товаром (кожною його партією) наступні документи: специфікацію на партію товару; акт приймання-передачі партії товару; видаткова накладна на партію товару; податкова накладна на партію товару (згідно діючого законодавства).

Згідно із п. 3.1 договору ціна однієї тони товару на момент укладення даного договору становить 980 грн., з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість товару по договору складає 4 900 000, 00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що покупець в якості передоплати, який зазначений в п 1.1. договору здійснює перерахування грошових сум (Авансовий платіж) на підставі рахунку - фактури постачальника на рахунок останнього в розмірі 588 000,00 грн. за об'єм 600 тон.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №46ПМВ/К/Ж позивач виконав належним чином, здійснивши передоплату на поставку зерна в розмірі 588 000,00 грн., факт здійснення якої підтверджується платіжним дорученням № 1295 від 12.09.2013 року, банківською випискою від 12.09.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Доказом того, що кошти перераховувались саме на виконання договору №46ПМВ/К/Ж від 10.09.2013 року є посилання в даному платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" саме на даний Договір.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, товар в об'ємах обумовлених договором у строк до 30.11.2013 року позивачу не передав.

Позивач в позові та в поясненнях зазначає, що станом на день подання позовної заяви товар залишається непоставленим а попередня оплата неповернутою в сумі 588 000,00 грн., що є порушенням умов договору зі сторони відповідача.

Тому, відповідно до п.6.3. договору, у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної поставки, від розміру непоставленого товару, за кожен день прострочення зобов'язання.

Також, пунктом 6.4. договору передбачений штраф у розмірі 90 000,00 грн. за односторонню відмову від виконання поставки товару постачальником.

Крім того, у пункті 6.5. договору сторони погодили, що у випадку, якщо після настання дати поставки передбаченої п.1.2. цього договору постачальник не поставив визначений договором обов'язкову партію товару п. 1.3.1., та/або не повернув отримані в якості передоплати кошти, в розмірі який передбачений п.3.3 договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцю 20 % річних від простроченої суми.

Тому, відповідачем відповідно до умов договору було нараховано: пені 63 362,88 грн.; штрафу 90 000,00 грн.; 20% річних 6468,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено а вимогу-претензію, в якій останній просив повернути сплачені відповідачу в якості передоплати грошові кошти в сумі 588 000,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій відповідно до умов договору в розмірі 192 304,16 грн., та яка залишена без задоволення.

Разом з тим, між товариством з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг» та фермерським господарством "САТУРН-К" та ТОВ "Кусто Агро Трейдинг" було укладено договір поруки № 2 від 10.09.2013 року.

Відповідно до п.1.1. даного договору у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку щодо поставки зерна в майбутнього врожаю та всіх інших умов Боржника згідно договору поставки зерна майбутнього врожаю № 46ПМВ/К/Ж від 10.09.2013 року.

Згідно п.1.2. даного договору у випадку порушення боржником обов»язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Позивачем в судовому засіданні було підтримано клопотання про стягнення боргу солідарно з фермерського господарства "САТУРН-К" та товариство з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг» .

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу вартість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, ними фактично прийнято до виконання зобов'язання за договором поставки.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо попередньої оплати в розмірі 588 000,00 грн. вартості товару, яким мав постачатись відповідачем, що стверджується матеріалами справи.

Відповідач мав поставити товар до 30.11. 2013 року, що фактично зроблено не було, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач попередню оплату в розмірі 588 000,00 грн. не повернув.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення солідарно з відповідачів 588 000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 90 000,00 грн. штрафу суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.ст.230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 90 000,00 грн. за відмову від виконання зобов'язання щодо поставки Товару, обумовленого сторонами договору, який укладений сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 договором поставки зерна майбутнього врожаю № 46ПМВ/К/Ж від 10.09.2013 року сторони регламентували відповідальність сторін.

Так, пунктом 6.4. Договору передбачений штраф у розмірі 90 000,00 грн. за односторонню відмову від виконання поставки товару Постачальником.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст.549 ЦК України, що передбачають можливість застосування такого виду як штрафу за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст.627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Постановами Верховного Суду України 22.11.2010 року № 3-24гс10, від 03.12.2013 року № 3-35гс13 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пені застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі відмови від виконання поставки Товару штрафу у розмірі 90 000,00 грн.; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вказана вимога є правомірною та такою, що ґрунтується на діючому законодавстві та умовах договору.

Стягуючи штраф в повному обсязі судом враховано, що позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення 20 % річних та пені, що зменшує загальний розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення.

Також, при стягненні штрафу судом враховано приписи ч.1 ст.665 ЦК України відповідно до якої у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

При цьому, під відмовою продавця передати товар слід розуміти невиконання ним дій із передачі товару у строки та на умовах, передбачених договором.

В свою чергу невиконання продавцем обов'язку із передачі товару може надавати покупцеві право вимагати сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем не вчинялись дії щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання за Договором, що приводить суд до переконливого висновку про односторонню відмову останнього від виконання поставки і як наслідок є підставою для стягнення з нього штрафу.

Розглянувши заяву № б/н від 28.04.2014 року представника позивача про відмову від позовних вимог про стягнення 20 % річних та пені суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Клопотання та заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 20 % річних пені приймаються судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення пені 63 362,88 грн. та 20% річних 6468,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Разом з тим, судом розглянута вимога позивача стосовно солідарного стягнення боргу з відповідачів.

Як уже було встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг» та фермерським господарством "САТУРН-К" та ТОВ "Кусто Агро Трейдинг" було укладено договір поруки № 2 від 10.09.2013 року.

Відповідно до п.1.1. даного договору у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку щодо поставки зерна в майбутнього врожаю та всіх інших умов Боржника згідно договору поставки зерна майбутнього врожаю № 46ПМВ/К/Ж від 10.09.2013 року.

Відповідно до п.1.2. даного договору у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Матеріалами справи встановлено що відповідач 1 не виконує умови договору.

З огляду на заявлення позову до Поручителя судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права, зокрема ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, заявлення позивачем вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 588 000,00 грн. та 90 000,000 грн. штрафу є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду, було зайво сплачено судовий збір в розмірі 650,38 грн.

Оскільки відповідно до ч. 1 п.2 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене позивач при поданні позову до суду повинен був сплатити 14 956,62 грн. судового збору, проте, останнім платіжним дорученням № 1708 від 15.01.2014 року сплачено 15 607,00 грн.

У зв'язку із зайвою сплатою позивачем судового збору при зверненні до суду з позовом, судовий збір у розмірі 650,38 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Повертаючи судовий збір позивачу, судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фермерського господарства "САТУРН-К" (вул. І. Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23208, код ЄДРПОУ 35558781) та товариства з обмеженою відповідальністю "Біом Агро Холдінг (вул. І.Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл.,код ЄДРПОУ 38174091 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (Військовий проїзд, буд. 1, Печерський р-н, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Театральна, 43, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38346838) 588 000,00 грн. попередньої оплати; 90 000,00 грн. штрафу; 14956,62 грн. судового збору.

Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 63362,88 грн. пені та 6468,00 грн. 20% річних.

Провадження в частині стягнення 63362,88 грн. пені та 6468,00 грн. 20% річних-припинити згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (Військовий проїзд, буд. 1, Печерський р-н, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Театральна, 43, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38346838 ) з Державного бюджету України 650,38 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 1708 від 15.01.2014 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (Військовий проїзд, буд. 1, Печерський р-н, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Театральна, 43, м. Вінниця, 21050) судового збору в розмірі 650, 38 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 1708 від 15.01.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 1708 від 15.01.2014 року знаходиться в матеріалах справи № 902/58/14.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 квітня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1 (вул. І. Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23208)

3- відповідачу 2 (код ЄДРПОУ 38174091, вул. І.Богуна, буд. 67-Б, с. Хижинці,

Вінницький р-н, Вінницька обл.)