Постанова

від 30.04.2014 по справі 905/6224/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.04.2014р. справа №905/6224/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Савченко І.В. за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2014р. по справі№905/6224/13 (суддя Кучерява О.О.) за позовом:Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест», м.Донецьк провизнання недійсною третейської угоди від 02.04.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест», м.Донецьк про визнання недійсною третейської угоди від 02.04.2012р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.2014р. у справі №905/6224/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв'язку з їх необґрунтованістю та непідтвердженністю необхідними доказами.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірною угодою порушено його право. Крім того, пунктом 9 договору купівлі-продажу від 08.07.2002р. №2, відповідно до якого була укладена оскаржувана третейська угода, визначений строк його дії - до 31.12.2002р., а оскаржувана третейська угода укладена через 10 років після припинення дії договору, у зв'язку з чим вона не має правової обґрунтованості та укладена в порушення правил ст.ст. 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди». Апелянт, зазначає, що відповідач вже звертався до господарського суду про стягнення заборгованості за договором № 2 у 2010р. та 2012р.: тобто, на думку скаржника, оскаржувана третейська угода укладена вже після того, коли спір між сторонами за договором розглядався у господарському суді. Крім того, позивач зазначає, що інтереси підприємства, при укладанні третейської угоди, представляв колишній юрисконсульт на підставі довіреності, але зазначена особа уклала зазначену угоду з перевищенням своїх повноважень без повідомлення про це керівництва підприємства, тобто, згідно з ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника з іншою стороною. У судовому засіданні повідомлено про анулювання третейського суду, яким розглядався спір.

Позивач у судове засідання не прибув.

Відповідач у судове засідання не прибув..

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест», м.Донецьк про визнання недійсною третейської угоди від 02.04.2012р. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що зазначена третейська угода не відповідає встановленій формі такої угоди з посиланням на приписи статтей 5, 12 Закону України «Про третейські суди». Крім того, визначає, що відповідно до приписів ст. 12 цього закону недійсність цього правочину встановлена законом, тобто цей правочин є нікчемним, а правочин безпосередньо вчинений внаслідок зловмисної домовленості.

Господарським судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог, в тому числі з посиланням на те, що позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження того, що він є правонаступником сторони за спірною угодою - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська" та доказів в підтвердження порушення правочином його прав та інтересів, з чим колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, звертаючись з позовом про визнання недійсною третейської угоди від 02.04.2012р., він вважає своє право порушеним хоча і не визнає себе правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська».

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.04.2013р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013р., по справі №913/448/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт» до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області про стягнення 5442,82грн. визначено, що 19.11.2010р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля", на яких прийнято рішення про припинення Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" шляхом реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська".

22.07.2011р. відповідно до протоколу загальних зборів учасників №1/2011 прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська". Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. у справі №2а-7931/11/1270 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" до Державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області останнього зобов'язано здійснити державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська".

14.10.2011р. державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська" (номер запису № 1367145000000686).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2011р. у справі №55/413 за позовом Міненерговугілля до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська", ДКЦПФР, державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю „Валентин Інвест" та Компанії Magellan LTD рішення позачергових загальних зборів Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" від 19.11.2010р. визнано недійсним; державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білоріченська" визнано недійсною та скасовано; визнано недійсними зміни до статуту Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" в частині збільшення статутного капіталу; скасовано державну реєстрацію змін до статуту Державного відкритого „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. дане рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін.

Таким чином, зміни в організаційно-правовій формі Державного Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська" Державного підприємства ДХК „Луганськвугілля" здійснено на виконання судових рішень.

При цьому, Луганський окружний адміністративний суд у постанові від 22.06.2011р. у справі №2а-7931/11/1270 визначив, що припинення Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" Державного підприємства ДХК "Луганськвугілля" в процесі реорганізації, шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська" згідно Закону України "Про господарські товариства є зміною форми власності товариства, а не створення нової юридичної особи, та зобов'язав державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області здійснити державну реєстрацію створеного у процесі реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Білоріченська".

14.08.2012р. державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про скасування державної реєстрації припинення Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" Державного підприємства ДХК "Луганськвугілля". Ідентифікаційний код підприємства за весь час існування не змінювався.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" товариство, як Відкрите акціонерне товариство, створено відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 18.09.1996року №471 на підставі Указу Президента України від 07.02.1996р. №166 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" на базі Державного підприємства "Шахта "Білоріченська" виробничого об'єднання "Луганськвугілля" з наступним перетворенням його у Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська" Дочірнього підприємства ДХК "Луганськвугілля".

Згідно підпункту 1.4. пункту 1 статуту Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська".

Приписами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного, Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська" є належним позивачем у справі та має право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Також колегія суддів не може погодитися з висновками господарського суду щодо відсутності невідповідностей оспорюваної третейської угоди вимогам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» (далі-Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Приписами статті 12 Закону визначено, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

З наведеного вбачається, що третейська угода - є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Розгляд спорів третейським судом є можливим лише при наявності згоди на це сторін договору та така згода є вільною. Розгляд справи в третейському суді може відбуватися при наявності виниклого конкретного спору між сторонами договору (предмет спору), як це виникає з розуміння ст. 5 Закону України «Про третейські суди», та наявності згоди обох сторін на розгляд їх конкретного спору третейським судом, викладеного в третейському застереженні чи третейському договорі.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу від 08.07.2002р. № 2 та третейської угоди від 02.04.2012р. колегія суддів встановила, що третейська угода є самостійним правочином укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» і не є частиною договору купівлі-продажу від 08.06.2002р. №2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест» та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Білореченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», виходячи з наступного.

В силу приписів статті 153 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на момент укладання договору купівлі-продажу, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому суттєвими є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Зазначене кореспондується з приписами статтей 11, 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено статтею 12 Закону третейська угода укладається в межах дії відповідного договору.

Згідно з розділом 9 договору сторони визначили строк його дії до 31.12.2002р., при цьому будь-яких умов щодо пролонгацій не передбачили. Доказів того, що договір продовжено сторонами під час слухання справи суду надано не було.

Таким чином договір припинився 31.12.2002р. Зазначених висновків дійшов і Донецький апеляційний господарський суд при розгляді справи №27/237/2011(28/44/2011) за позовом ТОВ «Валентин-Інвест» до ДВАТ «Шахта «Білореченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» за участю третьої особи: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу від 08.07.2002р. №2.

Відповідно до ст. 12 Закону третейська угода - є частиною договору.

Приписами статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пункт 7.2 договору купівлі-продажу від 08.06.2002р. №2 визначає, що при неможливості урегулювання спорів шляхом переговорів, спори розглядаються у господарському суду за місцем знаходження відповідача.

Тобто, виходячи з приписів статті 638 Цивільного кодексу України умови щодо врегулювання та розгляду спорів є суттєвою. Зміна зазначеної умови повинна відповідати правилам ст.ст. 651 та 652 зазначеного кодексу, оскільки укладання будь-яких угод та додатків до договорів фактично є внесенням змін до них. Укладаючи третейську угоду, сторони фактично внесли зміни до розділу 7 договору купівлі-продажу від 08.07.2002р. №2.

При цьому сторони уклали третейську угоду майже через 10 років після закінчення строку дії договору, що не передбачено жодною нормою діючого законодавства .

Посилання представника відповідача у судовому засіданні 25.03.2014р. на наявність доказів продовження дії договору не підтверджено жодними доказами

Виходячи з наведеного апеляційна інстанція дійшла висновку, що укладаючи спірну третейську угоду, яка хоча і є самостійним правочином, сторони намагалися внести зміни до договору, який припинив свою дію.

Аналізом наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що спірна третейська угода не є частиною договору і не створює правових наслідків для сторін за договором купівлі-продажу від 08.07.2002р. №2.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Луганської області, звертаючись з позовом до господарського суду, просило визнати недійсною третейську угоду від 02.04.2012р., але, відповідно до приписів ст. 12 Закону, недійсність цього правочину встановлена законом, тобто цей правочин є нікчемним.

Посилання скаржника на те, що господарським судом вже розглядався спір між тими ж сторонами, що є порушенням Закону України «Про третейські суди», не підтверджується матеріалами справи, оскільки спір між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав по суті не розглядався.

Крім того, у третейській угоді визначено, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають з договору купівлі-продажу від 08.07.2002р. підлягають остаточному рішенню у Харківському відділенні Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Асоціація спеціалістів в аграрній сфері «Третейська ініціатива» свідоцтво №06-т.с. від 23.12 2004р. ЄДРПОУ 33105924. При цьому з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами розглянуто 04.08.2012р. постійно діючим третейським судом при ВГО «Асоціація «Третейська ініціатива» (ПДТС) свідоцтво №06-т.с. від 23.12.2004р. ЄДРПОУ 33105924.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. по справі №905/6224/13 витребувано відомості з Державної реєстраційної служби України щодо реєстрації зазначених вище третейських судів. Листом від 10.04.2014р. №1723/16-14-10 реєстраційною службою апеляційний суд повідомлено, що в Реєстрі наявна інформація про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській організації «Асоціація спеціалістів в аграрній сфері «Третейська ініціатива» зі свідоцтвом №06 т.с. від 23.12.2004р., яке було анульовано за рішенням суду 06.04.2011р.

Таким чином, укладаючи третейську угоду сторони заздалегідь були позбавлені права на захист своїх порушених прав у судах в установлений законом спосіб та порядок.

Господарським судом залишено поза увагою довод позивача щодо недійсності третейської угоду, у зв'язку з тим, що її вчинено внаслідок зловмисної домовленості, тоді як це є однією з підстав позову. При цьому суд лише визначився про підписання угоди уповноваженими особами.

Згідно ч.1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Скаржник вважає, що посадова особа ТОВ «Шахта «Білоріченська», яка безпосередньо укладала оскаржувану угоду, діяла в супереч інтересів юридичної особи, яку представляла, без згоди з керівництвом та на користь іншої сторони договору.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 зловмисна домовленість - умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Натомість, апелянт не довів, що у представника, який підписував третейську угоди зі сторони ТОВ «Шахта «Білоріченська» існував умисел та він усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом було зроблено неправильні висновки, оскільки було неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

Тому, оскільки судом у задоволенні позову відмовлено, рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2014р. викладене в його резолютивній частині залишається без змін, але за мотивами викладеними у постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт.Білоріченський Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2014р. у справі №905/6224/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2014р. у справі №905/6224/13 - залишити без змін за мотивами, викладеними у постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО