Ухвала

від 17.04.2014 по справі 2а-34/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 14044/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Є" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Є" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 05.01.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ТОВ "Культурно-мистецький центр "Є", в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції в розмірі 4428,57 грн. та пеню в сумі 335,16 грн. за недотримання нормативу створених робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Є" на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 73 копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ "Культурно-мистецький центр "Є" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідачем вчинено усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів в 2009 році.

Сам по собі факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, ще не є безспірною підставою для відповідальності, оскільки у разі відсутності на обліку інвалідів, які мешкають на території, де знаходиться підприємство відповідача, не вбачається за можливе виконання законодавчо встановленого нормативу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2010 року позивачем проведено перевірку виконання відповідачем ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в ході якої виявлено, що у 2009 році в ТОВ "Культурно-мистецький центр "Є" працювало 14 осіб і кількість штатних працівників інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві, становила 1 особу. Однак, інваліди у ТОВ "Культурно-мистецький центр "Є" в 2009 році не працювали. ТОВ "Культурно-мистецький центр "Є" в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів не зареєстроване, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік до обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідач не здав. Виявлені правопорушення зафіксовані в акті перевірки №355 від 07.10.2010 року.

Згідно листа Івано-Франківського центру зайнятості за №МЦЗ-375/01-10/05 від 24.01.2011 року відповідач інформацію про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості в 2009 році не подавав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були вжиті заходи та не виконані обов'язки щодо працевлаштування в 2009 році інваліда, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. (ч.1 ст.67 Конституції України)

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»)

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорони праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 14 зазначеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 ст.19 Закону, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як видно з матеріалів справи у відповідності до розрахунку Фонду соціального захисту інвалідів розмір адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік становить 4428,57 грн., а сума пені - 335,16 грн., яка відповідачем не сплачена.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідача слід стягнути суми адміністративно-господарських санкцій та пені, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Є" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі №2а-34/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей