Рішення

від 23.04.2014 по справі 914/675/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 914/675/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва", м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич, Львівська область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич, Львівська область

про розірвання договору поставки та стягнення 926 587,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький завод автомобільних кранів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" про розірвання договору поставки та стягнення 926 587,20 грн., з яких 839 300,00 грн. сума попередньої оплати (основного боргу), 3 357,20 грн. інфляційних втрат та 83 930,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 28.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.03.2014р.

Ухвалою суду від 19.03.2014р. розгляд справи відкладено на 09.04.2014р. у зв"язку з поданням відповідачем та третьою особою клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.04.2014р. розгляд справи відкладено на 23.04.2014р. у зв"язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду виконав повністю. У судовому засіданні 19.03.2014р. судом було оглянуто оригінали додатків до позовної заяви. Слід зазначити, що ухвалою суду від 09.04.2014р. явка представника позивача не визнавалась обов'язковою.

В попередніх судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання втретє не забезпечив, однак, представник подав клопотання (вх.№17318/14 від 22.04.2014р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім по причині перебування у відрядженні. В підтвердження чого долучено копію наказу №01/02 від 18.04.2014р. про направлення у відрядження ОСОБА_5

Станом на день розгляду спору (23.04.2014р.) від відповідача на адресу суду докази, витребувані ухвалами суду, письмові обгрунтовані пояснення щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду не надходили.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечила, вимог ухвал суду не виконала, витребуваних доказів не подала, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №82106 0013732 1 від 14.04.2014р. - вручено 16.04.2014р.

Станом на день розгляду спору (23.04.2014р.) від третьої особи на адресу суду докази, витребувані ухвалою суду та клопотання не надходили. Не подано третьою особою також і письмових обгрунтованих пояснень щодо поважності причин невиконання вимог ухвал суду.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду спору, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

Відповідачем не подано належних доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника, крім ОСОБА_5 з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді .

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час матеріалів справи є достатньо для вирішення спору по суті.

Дії представника відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід зазначити, що суд двічі відкладав розгляд справи на підставі поданих, як відповідачем, так і третьою особою клопотань. В ухвалах про відкладення розгляду справи від 19.03.2014р. та від 09.04.2014р. суд звертав увагу відповідача та третьої особи на можливість розгляду спору згідно ст.75 ГПК України, по наявних матеріалах справи. Крім того, вказаними ухвалами явка представників не визнавалась обов»язковою.

Ні відповідачем, ні третьою особою не було подано обґрунтованих пояснень неможливості надання відзиву, письмових пояснень, доказів якими вони обгрунтовують свою позицію.

Відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на вищезазначене та зважаючи на обмеження суду при розгляді спору встановленим ст.69 ГПК України строком, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва» було оголошено конкурсні торги на закупівлю товару автомобілі спеціальної призначеності код 29.10.5 згідно ДК 016-2010. ЛОТ-1: автомобіль швидкої допомоги (на шасі Ford transit F35О МН125 Аmb) або еквівалент - 1 одиниця та/або ЛОТ-2: автокран КТА-25 (на шасі МАЗ-6303 А3-347) або еквівалент) - 1 одиниця.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький завод автомобільних кранів» надійшла пропозиція конкурсних торгів № 8 від 22.05.2013р., в якій було зазначено про можливість здійснити поставку автокрану КТА-25 (на шасі МАЗ-6303 А3-347) замовнику на умовах, зазначених у документації конкурсних торгів за ціною 1 199 000,00 (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 копійок).

Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва» пропозиція конкурсних торгів ТзОВ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» була акцептована у зв'язку з тим, що вона містила найбільш вигідні умови, зокрема ціну.

На підставі вищевикладеного, 03.07.2013р. між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (постачальник) було укладено договір поставки № 35.6-240/2013 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та сплатити вартість автокрану КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347 (надалі - транспортний засіб) (код за ДК 016-2010 29.10.5 автомобілі спеціальної призначеності), в кількості, комплектності, цінам та у строки поставки у відповідності до умов договору та додатків №1, №2 до нього, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість транспортних засобів, що поставляються за договором, складає 1 (одна) одиниця.

Згідно п. 2.1. та п. 2.2. ціна цього договору складає 1 199 000,00 грн. (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ - 199 833,33 грн. Ціна транспортного засобу, що поставляється за цим договором, визначається з урахуванням умов поставки визначених у розділі 4 цього договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом:

Етап 1 - на підставі виставленого постачальником рахунку покупець сплачує передплату у розмірі 70 (сімдесяти) % від ціни цього договору, а саме 839 300,00 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч триста грн. 00 коп.)

Етап 2 - протягом 5 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі транспортного засобу - остаточний розрахунок, а саме 359 700,00 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот грн. 00 коп.)

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що строк поставки не повинен перевищувати 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання передплати згідно п. 3.1. цього договору.

Відповідно до п.6.3.1. договору покупець зобов'язувався забезпечити поставку транспортного засобу у строки, встановлені цим договором.

Позивач свої зобов'язання згідно договору поставки № 35.6-240/2013 від 03.07.2013р. виконав повністю, здійснив згідно етапу 1 - передоплату у розмірі 70 (сімдесяти) % від ціни цього договору, а саме 839 300,00 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч триста грн. 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №3734 від 04.07.2013р., з призначенням платежу: передоплата за автокран КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, поставку автокрану КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347 в установлені договором строки не провів.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 11.09.2013р. за вих. №34.10-69, в якій просив відповідача поставити транспортний засіб протягом 30 днів з моменту її отримання за адресою позивача. Крім того у вищезазначеній претензії позивач зазначив, що у випадку невиконання зазначених вимог у добровільному порядку позивач буде звертатись у суд із заявою про розірвання договору поставки.

Також, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 34.11-579 від 06.11.2013р. про розірвання договору поставки № 35.6-240/2013 від 03.07.2013р. та повернення у триденний строк з дати отримання даної вимоги суми перерахованої попередньої оплати у розмірі 839 300,00 грн.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (третьої особи) було надіслано позивачу гарантійний лист №13201 від 22.05.2013р., яким гарантовано виконання відповідачем (як офіційного дилера) зобов'язань перед позивачем, а саме поставку товару у строк не більше 60 діб, гарантійне та після гарантійне обслуговування автокрана КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (дилер) було укладено дилерський договір № УМ-003/10-13 (надалі - дилерський договір), за умовами якого дилер відповідно до тексту даного договору приймає на себе зобов'язання здійснювати реалізацію автомобільних кранів та іншої спецтехніки, запасних частин до них виробництва ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (надалі - продукція), з виконанням передпродажної підготовки та організацією сервісу на обумовленій території.

30.08.2013р. на адресу позивача від Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (третьої особи) надійшов лист про відтермінування поставки автокрану № 13843 у зв'язку з неможливістю вчасної поставки матеріалів та комплектуючих постачальниками до орієнтовної дати готовності крану - 02.10.2013р.

11.09.2013р. позивачем в адресу третьої особи було надіслано вимогу № 34.7-70 з проханням посприяти належному виконанню договірних зобов'язань ТзОВ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» у частині поставки транспортного засобу позивачу.

Проте, третя особа залишила дану претензію без відповіді та задоволення.

Отже, позивач просить розірвати договір поставки та стягнути 926 587,20 грн., з яких 839 300,00 грн. сума попередньої оплати (основного боргу), 3 357,20 грн. інфляційних втрат та 83 930,00 грн. штрафу.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили порядок розрахунків. Так, зокрема розрахунки проводяться у 2 етапи:

Етап 1 - на підставі виставленого постачальником рахунку покупець сплачує передплату у розмірі 70 (сімдесяти) % від ціни цього договору, а саме 839 300,00 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч триста грн. 00 коп.)

Етап 2 - протягом 5 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі транспортного засобу - остаточний розрахунок, а саме 359 700,00 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот грн. 00 коп.)

Позивач свої зобов'язання згідно договору поставки № 35.6-240/2013 від 03.07.2013р. виконав повністю, провів передоплату у розмірі 70 (сімдесяти) % від ціни цього договору, а саме 839 300,00 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч триста грн. 00 коп.). Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №3734 від 04.07.2013р., з призначенням платежу: передоплата за автокран КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347.

Зважаючи на положення ч.2 ст.712 ЦК України щодо застосування до договору поставки загальних положень про договір купівлі-продажу, слід зазначити, що згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що строк поставки не повинен перевищувати 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання передплати згідно п. 3.1. цього договору.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, поставку автокрану КТА-25 на шасі МАЗ-6303А3-347 в установлені договором строки не здійснив.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 11.09.2013р. за вих. №34.10-69, в якій просив поставити транспортний засіб протягом 30 днів з моменту її отримання за адресою позивача. Крім того у вищезазначеній претензії позивач зазначив, що у випадку невиконання зазначених вимог у добровільному порядку позивач буде звертатись у суд із заявою про розірвання договору поставки.

Також, позивач звертався до відповідача з вимогою № 34.11-579 від 06.11.2013р. про розірвання договору поставки № 35.6-240/2013 від 03.07.2013р. та повернення у триденний строк отриманої суми попередньої оплати у розмірі 839 300,00 грн.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 2 ст.692 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 839 300,00 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання зобов'язань при закупівлі транспортного засобу постачальник за вимогою покупця сплачує штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 10% штрафу від суми передплати, крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі запізнення в поставці транспортного засобу, його частин або технічної документації до цього транспортного засобу більш ніж на 20 днів після строку поставки, покупець має право анулювати договір повністю або частково. В цьому випадку постачальник зобов'язаний повернути отримані від покупця кошти не пізніше ніж 3 дні з дати отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів з урахуванням індексу інфляції.

Позивач керуючись умовами п.7.2. та п.7.4. договору просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування, які згідно поданого ним розрахунку становлять 3 357,20 грн.

Слід зазначити, що позивач надсилав на адресу відповідача вимогу № 34.11-579 від 06.11.2013р. про розірвання договору поставки № 35.6-240/2013 від 03.07.2013р. та повернення у триденний строк з дати отримання даної вимоги суми перерахованої попередньої оплати у розмірі 839 300,00 грн.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи поштового повідомлення вказана вимога була отримана відповідачем 12.11.2013р. Зважаючи на встановлений п.7.4. договору 3-денний строк на повернення суми передоплати, останнім днем для повернення коштів було 15.11.2013р. Відтак, право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникло з 16.11.2013р.

Враховуючи, що позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 3 357,20 грн. нараховані за період вересень-жовтень 2013р., тобто ще до моменту виникнення прострочки відповідача по поверненню суми передоплати, відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 357,20 грн. до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу за невиконання зобов'язань, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.7.2. договору зазначено, що у разі невиконання зобов'язань при закупівлі транспортного засобу постачальник за вимогою покупця сплачує штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 10% штрафу від суми передплати, крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає нарахований позивачем штраф, який згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 83 930,00 грн.

Розглянувши позовну вимогу про розірвання договору поставки, суд дійшов висновку відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В п.9.1. договору поставки сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати укладення і діє до 31.12.2013р., а в частині гарантійних зобов»язань - до повного виконання зобов»язань.

Враховуючи, що умовами договору не передбачено можливості автоматичного продовження його дії за відсутності заперечень сторін, додаткових угод про продовження терміну дії договору сторони не підписували, відтак термін дії договору закінчився 31.12.2013р.

Зважаючи на те, що термін дії договору закінчився 31.12.2013р., а позов датований 10.02.2014р., відтак відсутні підстави для його розірвання, отже в частині позовних вимог про розірвання договору поставки слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями №7131 від 29.11.2013р. на суму 18 531,75 грн. та №539 від 03.02.2014р. на суму 1 218,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 651, 663, 692, 712, ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, 22; код ЄДРПОУ 38609833) на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокоф'єва" (83021; Донецька область, м.Донецьк, Київський район, Аеропорт, код ЄДРПОУ 32496293) 839 300,00 грн. сума попередньої оплати, 83 930,00 грн. штрафу та 18 464,60 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позову в частині розірвання договору поставки та стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3 357,20 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 28.04.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.