Постанова

від 11.11.2013 по справі 808/4791/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року 13:20Справа № 808/4791/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Білоуса А.О. та представників

позивача: Пузій Олексій Вікторович

відповідача: Карленко Наталія Томазіївна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоліт-Плюс»

до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоліт-Плюс» (далі - позивач або ТОВ «Термоліт-Плюс») до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (правонаступник - Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізької області) (далі відповідач або Мелітопольська ОДПІ), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242211, №0000252211 від 22.04.2013 (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2013 вх.№43847).

Ухвалою суду від 17 травня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 06 квітня 2013 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 червня 2013 року та провадження у справі відкладалось до 14 червня 2013 року.

Ухвалою суду від 14 червня 2013 року провадження у справі №808/4791/13-а зупинено до отримання результатів судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2013 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22 жовтня 2013 року.

Провадження у справі зупинялось до 06.11.2013 та розгляд справи відкладався до 11.11.2013.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог від 11.11.2013 вх.№43847) надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечила в повному обсязі. З підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов (вх.№24883 від 13.06.2013) та додаткових поясненнях від 11.11.2013, просить суд відмовити в задоволення позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 11.11.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоліт-плюс» (код ЄДРПОУ 33513288) зареєстроване 27.04.2005 р. виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області за реєстраційним №11011020000000534.

ТОВ «Термоліт-Плюс» взято на податковий облік 04.05.2005 р. за №5145.

ТОВ «Термоліт-Плюс» перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ та з 04.05.2009 р. зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100224447, індивідуальний податковий номер 335132808322 (т.1 а/с 15).

З матеріалів справи встановлено, що з 19.03.2013 року по 25.03.2013 р. Мелітопольською ОДПІ на підставі наказу від 19.03.2013р. № 532, згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 та пп. 78.1.1., 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Термоліт-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» від 03.04.2013р. № 342/22/33513288 (далі - акт перевірки).

10.04.2013р., в порядку встановленому ПК України, позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки.

Листом від 17.04.2013р. № 7769/10/22-122 «Про розгляд заперечення» Мелітопольська ОДПІ зазначила, що висновки викладені у акті перевірки від 03.04.2013р. № 342/22/33513288 відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки від 03.04.2013р. № 342/22/33513288 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, скасування двох з яких є предметом позову по даній справі, а саме:

- № 0000242211 від 22.04.2013 р., яким за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2…ю пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.7.4.1, 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 635587,50 грн. в т.ч. за основним платежем - 545862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -89725,50 грн.;

- № 0000252211 від 22.04.2013 р., яким за порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, п.200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 845,25 грн. в т.ч. за основним платежем - 795,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54,25 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Що стосується встановленого Актом перевірки порушення п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 168000 грн., в тому числі: за II квартал 2010 р. - 84000 грн.; за І квартал 2011 р. - 84000 грн. за наслідками використання орендованого приміщення.

Обґрунтовуючи вказаний висновок податковий орган зазначив, що згідно інформації отриманої від Реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції - ОСОБА_1, код НОМЕР_1, є власником майна за адресою АДРЕСА_1, та відповідно не може здавати в оренду майно, яке йому не належить та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Однак, суд не погоджується з даним висновком та звертає увагу на наступні обставини.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З матеріалів справи встановлено, що 01.04.2009 ТОВ «Термоліт-Плюс» укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди, умовами якого визначено, що орендодавець (ФОП ОСОБА_1) надає в оренду орендатору (ТОВ «Термоліт-Плюс») приміщення загальною площею 1 100,3 кв.м. (приміщення №А-1 - 818,6 кв.м., Д-281,7 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Орендатор зобов'язується внести орендну плату протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди або після закінчення календарного року з дня укладення договору з розрахунку 7000,00 грн. за один календарний місяць. Даний договір вступає в силу з 01.04.2009 р. та діє до 01.04.2010 р.

01.04.2009 року між ФОП ОСОБА_1. (орендодавець) та ТОВ «Термоліт-Плюс» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.04.2009, в якому пункт 1.1 договору оренди від 01 квітня 2009 р. викладено у наступній редакції «1.1. Орендодавець зобов'язується надати за цим договором Орендарю в оренду приміщення загальною площею 1 100,3 кв.м. (приміщення №А-1 -818,6 кв. м., Д-1 - 281,7 кв.м.), розташовані за адресою АДРЕСА_1, для використання в якості виробничих та офісних приміщень.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт №2 прийому-передачі наданих послуг по договору оренди від 01.04.2009 р. від 01.04.2010 на загальну суму 84000,00 грн.

01.04.2010 р. ТОВ «Термоліт-Плюс» укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди, умовами якого визначено, що орендодавець (ФОП ОСОБА_1) надає в оренду орендатору (ТОВ «Термоліт-Плюс») приміщення загальною площею 1 100,3 кв. м. (приміщення №А-1 - 818,6 кв.м., Д-1 - 281,7 кв.м), розташованого за адресою: розташоване за адресою АДРЕСА_1 Орендатор зобов'язується внести орендну плату протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди або після закінчення календарного року з дня укладення договору з розрахунку 7000,00 грн. за один календарний місяць. Даний договір вступає в силу з 01.04.2010 р. та діє до 31.03.2011 р.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг по договору оренди від 01.04.2010 р. від 31.03.2011 на загальну суму 84000,00 грн.

Крім того відповідачем не взято до уваги, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2005 №2845 ОСОБА_1 належать нежитлові будівлі, що були розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а/с 119-120).

В подальшому будівлям за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1.

Вказана обставина підтверджується листом Мелітопольського міського управління містобудування та архітектури від 25.01.2007 №1-99 «Про присвоєння адресного номеру» (т.1 а/с 121).

06 березня 2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого за ним визнано право власності на будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а/с 123).

Будівлі, що раніше знаходились за адресою АДРЕСА_2 є тими ж, що на теперішній час знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана обставина підтверджується відомостями зазначеними в договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2005 №2845 та свідоцтві про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, на думку суду, позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати, здійснені ним як компенсація вартості послуг оренди на загальну суму 168000,00 грн., в тому числі: за II квартал 2010 р. - 84000,00 грн.; за І квартал 2011 р. - 84000,00 грн., а отже податковим органом в цій частині безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 168 000,00 грн. та як наслідок застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Що стосується інших порушень.

В акті перевірки (стор. 11) вказано, що в порушення пп. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено скориговані валові витрати на загальну суму 1349938,00 грн. за наслідками взаємовідносин підприємства з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1. щодо придбання у них ТМЦ за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.

В акті перевірки зазначено, що це порушення виникло у зв'язку з тим, що підприємством не надано до перевірки первині документи, які підтверджують зазначені витрати підприємства.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Перевіркою було встановлено взаємовідносини ТОВ «Термоліт-плюс» з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., на загальну суму 326963,00 грн., в т.ч. за січень 2010р. на суму 16815 грн., за квітень 2010р. на суму 61345 грн., за липень 2010р. на суму 248803 грн.

Також, було встановлено взаємовідносини підприємства з ФОП ОСОБА_1. на загальну суму 1022975 грн., в т.ч. за липень 2010р. на суму 64700 грн., за жовтень 2010р. на суму 294418 грн., за січень 2011р. на суму 201500 грн., за березень 2011р. на суму 462357 грн.

Постачання товару до ТОВ «Термоліт-Плюс» від ФОП ОСОБА_2 здійснювалось на підставі договору поставки від 10.01.2010 р. На виконання цього договору сторонами було підписано видаткову накладну № 1 від 10.01.2010р., № 5 від 09.04.2010р., № 9 від 16.07.2010р.

Постачання товару до ТОВ «Термоліт-Плюс» від ФОП ОСОБА_1 здійснювалось на підставі договору поставки від 13.07.2010 р. На виконання цього договору сторонами було підписано видаткову накладну № 18 від 13.07.2010р., № 25 від 05.10.2010р., № 2 від 04.01.2011р., № 8 від 21.03.2011р.

Ці юридичні та первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

В акті перевірки податковим органом не зазначено, що вказані документи складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, умовами цих договорів було визначено, що постачальник зобов'язується: передати товар у власність покупцю згідно накладних, здійснити доставку товару на склад покупця за адресою АДРЕСА_1.

Виконуючи вказані умови договору ФОП ОСОБА_2 здійснював доставку ТМЦ на підприємство на автомобілі марки MERCEDES BENZ 208D (реєстраційний номер НОМЕР_2), з причепом КМЗ 8133 (реєстраційний номер НОМЕР_3), які належить йому на праві власності на підставі свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 (копії свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_4 та посвідчення водія долучені до матеріалів справи).

Згідно п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що затверджений постановою КМУ від 25 лютого 2009 p. N 207, для водія фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати лише:

1) накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

2) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

3) реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом.

Наявність ТТН при цьому не є обов'язковою. Вказаний в накладних товар не потребує спеціальних умов для перевезення.

Як зазначено у акті перевірки постачання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 здійснювалось ним зі складу, що знаходиться у будівлях літ. Б-1, В-2 розташованих за адресою: АДРЕСА_1. За цією ж адресою знаходяться склад ТОВ «Термоліт-Плюс». У зв'язку з цим переміщення цих ТМЦ не потребує використання додаткових транспортних послуг і як наслідок відсутні підстави для складання ТТН.

Крім того, що стосується наявності чи відсутності ТТН для підтвердження реальності здійснення господарської операції, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. При цьому, ці положення не передбачають, що ТТН обов'язково оформлюється на всі перевезення вантажів.

У відповідності до п.11.4 Правил перевезень, оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - видається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, складання товарно-транспортної накладної обов'язково при існуванні окремої особи - Перевізника. В даних правовідносинах ТТН є документом, що посвідчує факт руху товару між вантажовідправником, перевізником, вантажоодержувачем.

В той же час, при відсутності особи Перевізника товар Постачальником одразу передається кінцевому покупцю, що виключає необхідність документального підтвердження та посвідчення обов'язків третьої особи щодо транспортування даного товару, в тому числі ризиків щодо його пошкодження та втрати.

В даному випадку позивач не укладались окремі договори на перевезення товару.

Товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, на підставі якого можливо дійти висновку про фактичну поставку товару і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Товарно-транспортна накладна не є документом податкового обліку, на підставі якого здійснюється нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів і таким чином відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує реальність вчинених операцій.

Зазначена позиція підтверджується також ухвалою Вищого адміністративного суду з цього питання у аналогічній справі від 07.03.2013 К/9991/35870/11, від 25.06.2012 К/9991/25932/11.

Також, в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р. Вищий адміністративний суд України, зазначив, що: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.».

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність» у позивача були в наявності всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Ці первинні документи були надані до перевірки та описані у акті на стор. 11-14.

Наявність всіх необхідних первинних документів для здійснення бухгалтерського та податкового обліку, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №8е/13 від 21.09.2013 (т.3 а/с 62-96).

Придбаний у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 товар був використаний підприємством для виробництва власної продукції, а також був реалізований контрагентам-покупцям, що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами та висновком судово-економічної експертизи №8е/13 від 21.09.2013.

На підставі цих документів, та відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Термоліт-Плюс» обґрунтовано включило до валових витрат вартість ТМЦ, які були придбані у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1

Вказані вище документи надавались відповідачу у оригіналі під час перевірки та до заперечень на акт перевірки у копіях відповідно до п. 44.6, 44.7 ПК України.

В акті перевірки (стор. 20) вказано, що на порушення п. 138.2, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України підприємством завищено собівартість придбаних товарів (показник ряд. 05.1 Декларації) на загальну суму 792278 грн., а саме - на вартість ТМЦ придбаних підприємством в 2012 році у ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування вказаних висновків податковим органом зазначено, що:

- підприємством не надано до перевірки первині документи, які підтверджують факт перевезення цих ТМЦ з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2

- підприємством не надано до перевірки жодних документів, що підтверджують надходження матеріалів на склад.

Однак, суд не погоджується з даним висновком перевіряючи з огляду на наступні обставини.

Як встановлено судом, та про що зазначалось вище, ТОВ «Термоліт-плюс» на підставі договору оренди № 7 від 01.04.2011 р. з урахуванням додаткової угоди від 01.04.2011р. до цього договору орендує у ОСОБА_1 будівлі (літ. А-1, Г-1, Д-1), що розташовані за адресою АДРЕСА_1 для використання їх в якості виробничих та офісних приміщень. Інші будівлі, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, а саме літ. Б-1, В-2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - використовуються самим ФОП ОСОБА_1. у власній господарській діяльності.

Таким чином, будівлі літ. Б-1, В-2, які використовуються ФОП ОСОБА_1. та належать йому на праві власності, та будівлі літ. А-1, Г-1, Д-1, які орендуються ТОВ «Термоліт-плюс», фактично розташовані за однією адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим переміщення ТМЦ, що були придбані підприємством у ФОП ОСОБА_1 не потребують використання додаткових транспортних послуг і як наслідок - відсутні підстави для складання ТТН.

В акті перевірки (стор. 20) відповідачем вказані належним чином оформлені первинні документи на підставі яких підприємством здійснювалось оприбуткування ТМЦ придбаних у ФОП ОСОБА_1, а саме - видаткові накладні № РН-000001 від 10.01.2012р., № РН-000002 від 02.07.2012р„ № РН-000004 від 01.10.2012р. При цьому в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо змісту та порядку оформлення цих первинних документів. Тому ці документи повністю відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність».

У зв'язку з тим, що до листопада 2011 року на підприємстві не було посади комірника, в період з 2010 р. по 2011 р. придбані підприємством ТМЦ оприбутковувались в метало-збиральний цех на підставі вказаних вище первинних документів - видаткових накладних. Списання ТМЦ на виробництво здійснювалось на підставі калькуляцій. Також на підставі калькуляцій оприбутковувалась готова продукція. Вказані накладні та калькуляції за 2010 - 2011р. були надані до перевірки листом від 25.03.2013р. № 25/03.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

На виконання вказаних приписів законодавства України наказом ТОВ «Термоліт-Плюс» № 1-УП від 03.01.2012р. було затверджено облікову політику підприємства та визначено графік документообігу.

На виконання цих документів оприбуткування ТМЦ на складі підприємства у 2012 році здійснювалось на підставі первинних документів - видаткових накладних, рух ТМЦ на складі відображається у матеріальному звіті. Передання ТМЦ на виробництво здійснювалось на підставі накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

З метою спростування вказаних висновків акту перевірки та підтвердження факту використання придбаних матеріалів придбаних у ФОП ОСОБА_1 у виробничій діяльності ТОВ «Термоліт-Плюс», до відповідача відповідно до приписів п. 44.7 ПКУ були надані належним чином завірені копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу на виробництво за 2012 рік, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України, наказу про облікову політику підприємства від 03.01.2012 р. № 1-УП, матеріальних звітів за 2012р.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, зв'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів , виконанням робіт, наданням послуг, яка направлена на одержання доходів та яка виконується такою особою самостійно та/або через свої відособлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентським договором.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються для ведення господарської діяльності платника податку, в результаті яких зменшуються економічні вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу ( далі - валові витрати ) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України виграти, що обліковуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються згідно первинних документів, що підтверджують виконання платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, і інших документів, встановлених розд. ІІ даного Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9. ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку... не включаються до витрат за податковий період...»

Згідно п. 3.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року N 2, визначено, що надходження запасів на підприємство, оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

В пункті 1 цих Методичних рекомендацій визначено, що ці типові форми можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Таким чином, застосування підприємством відповідних документів, типові форми яких, визначені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 не є об обов'язковим, а має виключно рекомендаційний характер.

Листом від 25.03.2013р. № 25/03 під час проведення податкової перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» були надані до податкового органу всі обов'язкові та належним чином оформлені первинні бухгалтерські та розрахункові документи, які підтверджують факт оприбуткування ТМЦ придбаних у ФОП ОСОБА_1 в 2010-2012 році.

Зазначене, крім іншого, підтверджується висновком судово-економічної експертизи №8е/13 від 21.09.2013.

Враховуючи вищенаведене, посилання в акті перевірки на порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 ПК України та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ є безпідставним.

Актом документальної перевірки встановлено, що ТОВ «Термоліт - Плюс» у II та III кварталі 2011 року порушено п. 138.2 ст.138 та п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 3978 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на 2911 грн., за III квартал 2011 р. на 1067 грн. За вказаний період ТОВ «Термоліт-плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Імпульс плюс 2010». код 37363648. Було придбано товарно - матеріальних цінностей на суму - 4719,40 грн., в тому числі ПДВ - 795,57 грн. Оплата виконана через банківську установу у повному обсязі. Як встановлено в Акті документальної перевірки - правочини між ТОВ «Імпульс плюс 2010» та ТОВ «Термоліт - плюс» не спричинили реального настання правових наслідків. Угоди між підприємствами не укладалися. Документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів до перевірки не надаватися. Немає доказів фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів та отримання послуг ТОВ «Термоліт - Плюс».

Крім того, на підтвердження вказаного порушення відповідач зазначив, що згідно отриманого відповідачем акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.08.2011р. № 2323/1800/37363648 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» (код ЄДРПОУ 37363648), з питань перевірки правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 01.04.2011р.» встановлено, що правочини між ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та його контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків.

Також, згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області за № 220 від 07.06.2011 року підписи виконані від імені керівника ТОВ «Імпульс плюс 2010» Павлюк М.В. на податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2001 року , квітень 2001 року, травень 2011 року, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011 року, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року виконані не Павлюк М.В., а іншою особою.

На підставі цього в акті перевірки зроблено висновок про те, що правочини укладений між ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та ТОВ «Термоліт-Плюс» не спричинили реального настання правових наслідків.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

До перевірки та до матеріалів справи позивачем були надані рахунки, відповідно до яких було визначено суму до сплати ТОВ «Термоліт-Плюс» за спецодяг, а саме:

- рахунок №200503 від 20.05.2011 р. ТОВ «Імпульс Плюс 2010» на суму 3493,40 грн., в тому числі ПДВ - 582,24 за костюми робочі та комбінезони;

- рахунок №50901 від 05.09.2011 р. ТОВ «Імпульс Плюс 2010» на суму 1280,00 грн., в тому числі ПДВ - 213,33 за костюми робочі та халат робочий;

Всього на суму - 4773,40 грн., в тому числі ПДВ - 795,57 грн.

(всі обов'язкові реквізити в документах заповнені)

За спецодяг було сплачено, відповідно банківських виписок, через розрахунковий рахунок:

- 20.05.2011 р. - 1388,50 грн. - передоплата за спецодяг згідно рахунка №200503 від 20.05.2011 p., в тому числі ПДВ - 231,42 грн.;

- 16.06.2011 р. - 2104,90 грн. - передоплата за спецодяг згідно рахунка №200503 від 20.05.2011 p., в тому числі ПДВ - 350,82 грн.;

- 06.09.2011 р. - 640,00 грн. - передоплата за спецодяг згідно рахунка №50901 від 05.09.2011 p., в тому числі ПДВ - 106,67 грн.;

- 04.10.2011 р. - 640,00 грн. - передоплата за спецодяг згідно рахунка №50901 від 05.09.2011 p., в тому числі ПДВ - 106,67 грн.

Всього на суму - 4773,40 грн., в точу числі ПДВ - 795,58 грн., без ПДВ - 3977,82 грн.

ТОВ «Імпульс Плюс 2010» виписано накладні ТОВ «Термоліт-Плюс», згідно яких останній одержав спецодяг (в накладних заповнені всі обов'язкові реквізити: постачальник, адреса, реквізити банківською рахунку, номер, дата, підстава, одержувач, найменування товару, сума разом з ПДВ, ПДВ, сума разом без ПДВ, всього до сплати прописом, всього відвантажено одиниць, одиниця виміру, кількість, ціна, сума, відвантажив-підпис. отримав - підпис, підпис директора постачальника), а саме:

- накладна №200508 від 20.05.2011 р. на суму - 3493,40 грн., в тому числі ПДВ - 582,24 грн.; сума без ПДВ - 2911,16 грн. - спецодяг відвантажений та отриманий;

- накладна №60902 від 06.09.2011 р. на суму - 1280,00 грн., в тому числі ПДВ - 213,33 грн., сума без ПДВ - 1066,67 грн. - спецодяг відвантажений га отриманий.

Всього на суму - 4773,40 грн., в тому числі ПДВ - 795,58 грн., сума без ПДВ - 3977,82 грн.

Також виписані податкові накладні ТОВ «Імпульс Плюс 2010»:

- № 200509 від 20.05.2011 р. на суму - 3493,40 грн., в тому числі ПДВ - 582,24 грн.;

- №60902 від 06.09.2011 р. на суму - 1280,00 грн., в тому числі ПДВ - 213,33 грн.

Вказані податкові накладні відображені в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в Розділі II «Отримані податкові накладні»:

- за травень 2011 року - рядок 67 - 20.05.2011 р. ТОВ «Імпульс Плюс» - сума з ПДВ -3493,40 грн.; сума без ПДВ - 2911,16 грн.; сума ПДВ - 582,24 грн.;

- за вересень 2011 року - рядок 22 - 06.09.2011 р. ТОВ «Імпульс Плюс» - сума з ПДВ - 1280,00 грн.; сума без ПДВ - 1066,67 грн.; сума ПДВ - 213,33 грн.

В Розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, в Розділі II податковий кредит відображено в рядку 24 - обсяг постачання - 2911,16 грн.; сума податку на додану вартість - 582,23 грн.;

В Розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, в Розділі II податковий кредит відображено в рядку 30 - обсяг постачання - 1066,67 грн.; сума податку на додану вартість - 213,33 грн.

В оборотно-сальдовій відомості по рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувальні матеріали» за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011р. та за 2012 рік відображено:

- оприбуткування спецодягу у 2011 році:

костюм охорони з логотипом 03376 в кількості 4 шт. на суму - 883,33;

костюм робочий з логотипом 03374 в кількості 11 шт. на суму 2092,33 грн.;

костюм сварщик 03377 в кількості 1 шт. на суму - 170,83 грн.;

полукомбінізон з курткою в кількості 3 шт. на суму - 597 грн.;

халат робочий з логотипом 03650 в кількості 1 шт. на суму - 108,34 грн.;

куртка робоча з логотипом 03375 в кількості 1 шт. на суму - 126,00 грн.

всього на суму - 3927,83 грн.

спецодяг залишився в залишку станом на 31.12.2011 року, на 01.01.2012 р. та на 31.12.2012р.

Транспортування товару придбаного у ТОВ «Імпульс Плюс 2010» проводилось попутнім транспортом (експрес доставкою) за рахунок постачальника оскільки цей товар є малогабаритним та не потребує спеціальних умов перевезення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року по справі № 2а-7888/11/2070 було визнано противоправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню позапланової невиїзної перевірки за результатами якої складено акт від 06.06.2011 № 2323/1800/37363648. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року по справі № 2а-7888/11/2070 було залишено без змін.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як було зазначено вище, в наявності у позивача є всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Документи складено існуючими суб'єктами господарювання, правовий та податковий статус яких є належним та відповідає чинному законодавству.

Отриманий товар оприбуткований та оплачений в повному обсязі і в подальшому використаний у господарській діяльності, що підтверджується вищезазначеними документами.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Податковим кодексом України для платників податків (Покупців) не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів - постачальників будь-яких відомостей щодо, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2013 за №3642/6/99-99-19-04-01-15, згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення - Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства «Інтерсплав» проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства «Булвес» проти Болгарії (2009 рік)).»

Стосовно висновків податкового органу, що угода між ТОВ «Термоліт-плюс» та його контрагентом - ТОВ «Імпульс плюс 2010» не спричинили реального настання правових наслідків (нікчемний правочин) суд зазначає наступне.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Частиною 1 етапі 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодними нормами діючого законодавства не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не подано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо, щодо правочину між ТОВ «Термоліт-Плюс» та ТОВ «Імпульс Плюс 2010».

Крім того ухвалою суду від 14 червня 2013 року призначено судово-економічну експертизу по справі № 808/4791/13-а.

На виконання ухвали суду надійшов висновок №8е/13 судово-економічної експертизи по справі № 808/4791/13-а.

У вказаному висновку зазначено, що:

не підтверджується документально зазначений в акті Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС України про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» від 03.04.2013 р. №342/22/33513288 висновок про завищення ТОВ «Термоліт-Плюс» валових витрат з оплати оренди нерухомого майна ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на загальну суму 168000,00 грн., в тому числі: за II квартал 2010 р. на 84000,00 грн., за І квартал 2011 р. на 84000,00 грн., тому що:

документально не підтверджується зазначений в акті Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС України про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» від 03.04.2013 р. №342\22\33513288 висновок про завищення ТОВ «Термоліт-Плюс» валових витрат на загальну суму 1349938,00 грн., в тому числі: за І квартал 2010 р. в сумі 16815 грн.; за II квартал 2010 р. в сумі 61345 грн.; за III квартал 2010 р. в сумі 313503 грн.; за ІV квартал 2010 р. в сумі 294418 грн.; за І квартал 2011 р. в сумі 663857 грн. по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за видатковими накладними № РН - 0000018 від 13.07.2010 p.: № РН- 0000025 від 05.10.2010 p.: № РН 000002 від 04.01.2011 p.; № РН - 000008 від 21.03.2011 р. та з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_6) за видатковими накладними № РН - 0000002 від 19.01.2010 p.; № РН - 0000005 від 09.04.2010 p.; №РН - 0000009 від 16.07.2010 p.

документально не підтверджується зазначений в акті Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС України про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» від 03.04.2013 р. №342\22\33513288 висновок про завищення ТОВ «Термоліт-Плюс» собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 792278,00 грн., в тому числі: за І квартал 2012 р. в сумі 60000,00 грн.; за III квартал 2012 р. в сумі 536078,00 грн., за ІV квартал 2012 р. в сумі 196200,00 грн. по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за видатковими накладними № РН - 000001 від 10.01.2012 p., № РН - 000002 від 02.07.2012 p., № РН - 0000004 від 01.10.2012 p.

документально не підтверджується зазначений в акті Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС України про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термоліт-Плюс» від 03.04.2013 р. №342\22\33513288 висновок про завищення ТОВ «Термоліт-Плюс» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 795,00 грн., в тому числі: за травень 2011 р. в сумі 582,00 грн., вересень 2011 р. у сумі 213,00 грн. по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Імпульс Плюс 2010» (код ЄДРПОУ 37363648) за податковими накладними №200509 від 20.05.2011 p., № 60902 від 06.09.2011 p.

Таким чином, висновок №8е/13 судово-економічної експертизи підтверджує висновки суду зазначені вище.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.92 КАС України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Позивачем надані суду докази оплати судово-економічної експертизи в сумі 8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, а саме: платіжне доручення №942 від 19.08.2013 на суму 4000,00 грн., платіжне доручення №969 від 28.08.2013 на суму 3200,00 грн., платіжне доручення №1076 від 02.10.2013 на суму 1680,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи вимоги вищезазначеної статті слід присудити з Державного бюджету України документально підтверджену суму сплаченого судового збору та витрат пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоліт-Плюс» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (правонаступник Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізької області) від 22.04.2013 №0000242211 та №0000252211.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоліт-Плюс» (код ЄДРПОУ 33513288) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоліт-Плюс» (код ЄДРПОУ 33513288) витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 8880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко