Ухвала

від 17.02.2015 по справі 808/4791/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 808/4791/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекціії Головного управління Міндоходів у Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 808/4791/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоліт-Плюс" до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекціії Головного управління Міндоходів у Запорізької області, скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Термоліт-ПлюсВ» (далі - позивач або ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ») до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (правонаступник - Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізької області) (далі відповідач або Мелітопольська ОДПІ), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242211, №0000252211 від 22.04.2013 (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2013 вх.№43847).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Термоліт-ПлюсВ» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (правонаступник Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізької області) від 22.04.2013 №0000242211 та №0000252211.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не було взято до уваги обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тим самим порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду 11.11.2013 року та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Термоліт-плюсВ» (код ЄДРПОУ 33513288) зареєстроване 27.04.2005 р. виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради народних депутатів Запорізької області за реєстраційним №11011020000000534.

З 19.03.2013 року по 25.03.2013 р. Мелітопольською ОДПІ на підставі наказу від 19.03.2013р. № 532, згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 та пп. 78.1.1., 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» від 03.04.2013р. № 342/22/33513288 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки від 03.04.2013р. № 342/22/33513288 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, скасування двох з яких є предметом позову по даній справі, а саме: - № НОМЕР_1 від 22.04.2013 р., яким за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2…ю пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.7.4.1, 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 635587,50 грн. в т.ч. за основним платежем - 545862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -89725,50 грн.; - № НОМЕР_2 від 22.04.2013 р., яким за порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, п.200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 845,25 грн. в т.ч. за основним платежем - 795,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54,25 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивачу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодними нормами діючого законодавства не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відповідачем не подано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо, щодо правочину між ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» та ТОВ В«Імпульс Плюс 2010В» .

Крім того ухвалою суду від 14 червня 2013 року призначено судово-економічну експертизу по справі № 808/4791/13-а. На виконання ухвали суду надійшов висновок №8е/13 судово-економічної експертизи по справі № 808/4791/13-а, який підтверджує висновки суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З матеріалів справи встановлено, що 01.04.2009 ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди.

01.04.2009 року між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.04.2009, в якому пункт 1.1 договору оренди від 01 квітня 2009 р. викладено у наступній редакції В« 1.1. Орендодавець зобов'язується надати за цим договором Орендарю в оренду приміщення загальною площею 1 100,3 кв.м. (приміщення №А-1 -818,6 кв. м., Д-1 - 281,7 кв.м.), розташовані за адресою м.Мелітополь, вул. Індустріальна, 30/3, для використання в якості виробничих та офісних приміщень.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт №2 прийому-передачі наданих послуг по договору оренди від 01.04.2009 р. від 01.04.2010 на загальну суму 84000,00 грн.

01.04.2010 р. ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг по договору оренди від 01.04.2010 р. від 31.03.2011 на загальну суму 84000,00 грн.

Крім того відповідачем не взято до уваги, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2005 №2845 ОСОБА_1 належать нежитлові будівлі, що були розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул.Індустріальна, 59 (т.1 а/с 119-120).

В подальшому будівлям за адресою: м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59 присвоєно іншу адресу, а саме: м. Мелітополь, вул.Індустріальна, 30/3.

Вказана обставина підтверджується листом Мелітопольського міського управління містобудування та архітектури від 25.01.2007 №1-99 В«Про присвоєння адресного номеруВ» (т.1 а/с 121).

06 березня 2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого за ним визнано право власності на будівлі, що розташовані за адресою: м.Мелітополь, вул.Індустріальна, 30/3 (т.1 а/с 123).

Будівлі, що раніше знаходились за адресою м.Мелітополь, вул. Індустріальна, 59 є тими ж, що на теперішній час знаходяться за адресою: м. Мелітополь, вул.Індустріальна, 30/3.

Вказана обставина підтверджується відомостями зазначеними в договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2005 №2845 та свідоцтві про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою м. Мелітополь, вул.Індустріальна, 30/3.

Отже суд першої інстанції правильно зробив висновок, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати, здійснені ним як компенсація вартості послуг оренди на загальну суму 168000,00 грн., в тому числі: за II квартал 2010 р. - 84000,00 грн.; за І квартал 2011 р. - 84000,00 грн., а отже податковим органом в цій частині безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 168 000,00 грн. та як наслідок застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Перевіркою було встановлено взаємовідносини ТОВ В«Термоліт-плюсВ» з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., на загальну суму 326963,00 грн., в т.ч. за січень 2010р. на суму 16815 грн., за квітень 2010р. на суму 61345 грн., за липень 2010р. на суму 248803 грн.

Також, було встановлено взаємовідносини підприємства з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1022975 грн., в т.ч. за липень 2010р. на суму 64700 грн., за жовтень 2010р. на суму 294418 грн., за січень 2011р. на суму 201500 грн., за березень 2011р. на суму 462357 грн.

Всі юридичні та первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та містять всі необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України виграти, що обліковуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються згідно первинних документів, що підтверджують виконання платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, і інших документів, встановлених розд. ІІ даного Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9. ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку... не включаються до витрат за податковий період...В»

Згідно п. 3.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року N 2, визначено, що надходження запасів на підприємство, оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

В пункті 1 цих Методичних рекомендацій визначено, що ці типові форми можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Таким чином, застосування підприємством відповідних документів, типові форми яких, визначені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 не є об обов'язковим, а має виключно рекомендаційний характер.

Листом від 25.03.2013р. № 25/03 під час проведення податкової перевірки ТОВ В«Термоліт-ПлюсВ» були надані до податкового органу всі обов'язкові та належним чином оформлені первинні бухгалтерські та розрахункові документи, які підтверджують факт оприбуткування ТМЦ придбаних у ФОП ОСОБА_1 в 2010-2012 році.

До перевірки та до матеріалів справи позивачем були надані первинні документи, які були досліджені судами першої та апеляційної інстанціями.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було зазначено вище, в наявності у позивача є всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Податковим кодексом України для платників податків (Покупців) не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів - постачальників будь-яких відомостей щодо, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2013 за №3642/6/99-99-19-04-01-15, згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення - Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства В«ІнтерсплавВ» проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства В«БулвесВ» проти Болгарії (2009 рік).В»

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 етапі 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновок №8е/13 судово-економічної експертизи по справі № 808/4791/13-а, в якому зазначено, що висновки відповідача зазначені в акті перевірки не підтверджується документально.

Таким чином, висновок №8е/13 судово-економічної експертизи підтверджує висновки суду зазначені вище.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, тому постанову суду першої інстанції від 11.11.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов