Постанова

від 13.02.2018 по справі 808/4791/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/9075/18 808/4791/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2013 (суддя - Білоус А.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 808/4791/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Термоліт-Плюс (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Нагорна Л.М., Чепурнов Д.В.) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Термоліт-Плюс (далі - ТОВ Термоліт-Плюс ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ) від 22.04.2013 №0000242211, №0000252211.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Мелітопольська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Мелітопольська ОДПІ посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що судами не перевірено всі обставини справи, не враховано доводи про ненадання до перевірки документів на підтвердження понесених витрат підприємством.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Термоліт-Плюс зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Мелітопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Термоліт-Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, про що складено акт від 03.04.2013 № 342/22/33513288.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ Термоліт-Плюс , зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ Імпульс Плюс 2010 та отримання послуг з оренди приміщення у ФОП ОСОБА_2 з огляду на відсутність права власності на об'єкт нерухомості, що надавався ФОП ОСОБА_2 в оренду, а також у зв'язку з непідтвердження документами первинного обліку реального характеру здійснених операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки Мелітопольською ОДПІ 22.04.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000242211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 635587,50 грн. в т.ч. за основним платежем - 545862,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 89725,50 грн. та № 0000252211, згідно з збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 845,25 грн. в т.ч. за основним платежем - 795,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, ТОВ Термоліт-Плюс (Орендар) з ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) 01.04.2009 укладено договір оренди та додаткову угоду до нього, в якій пункт 1.1 договору оренди від 01.04.2009 викладено у наступній редакції: 1.1. Орендодавець зобов'язується надати за цим договором Орендарю в оренду приміщення загальною площею 1100,3 кв.м. (приміщення №А-1 - 818,6 кв. м., Д-1 281,7 кв.м.), розташовані за адресою АДРЕСА_1, для використання в якості виробничих та офісних приміщень.

Також ТОВ Термоліт-Плюс з ФОП ОСОБА_2 01.04.2010 укладено ще один договір оренди.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано акти прийому-передачі наданих послуг.

Однак, за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про завищення валових витрат за наслідками використання зазначених орендованих приміщень у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є власником майна адресою АДРЕСА_1, та відповідно не може здавати в оренду майно, яке йому не належить та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до листа Мелітопольського міського управління містобудування та архітектури від 25.01.2007 №1-99 Про присвоєння адресного номеру будівлям за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1.

06.03.2007 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого за ним визнано право власності на будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Будівлі, що раніше знаходились за адресою: АДРЕСА_2 є тими ж, що на теперішній час знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана обставина підтверджується відомостями зазначеними в договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2005 №2845 та свідоцтві про право власності на нерухоме майно розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Наведені обставини свідчать, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати, здійснені ним як компенсація вартості послуг оренди зазначеного приміщення.

Крім того, судами з'ясовано, що ТОВ Термоліт-Плюс отримано товарно-матеріальні цінності від ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Імпульс плюс 2010 .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було надано копії укладених договорів поставки, рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу навиробництво.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

При цьому, судами встановлено, що листом від 25.03.2013 № 25/03 під час проведення податкової перевірки ТОВ Термоліт Плюс були надані до податкового органу всі обов'язкові та належним чином оформлені первинні бухгалтерські та розрахункові документи, які підтверджують факт оприбуткування товарно-матеріальних цінностей придбаних у ФОП ОСОБА_2 в 2010-2012 роках.

Постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача здійснювалось ФОП ОСОБА_3 транспортом, яке належить йому на праві власності; постачання від ФОП ОСОБА_4 здійснювалось зі складу останнього, що знаходиться у сусідніх будівлях, розташованих за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з чим постачання товарно-матеріальних цінностей, що були предметом поставки, не потребує використання додаткових транспортних послуг.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Термоліт-Плюс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, в межах розгляду даної справи судом першої інстанції призначалась судово-економічна експертиза.

Так, згідно висновку судово-економічної експертизи №8е/13 від 21.09.2013 документально не підтверджуються зазначений в акті Мелітопольської ОДПІ про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Термоліт-Плюс від 03.04.2013 №342/22/33513288 висновки про завищення ТОВ Термоліт-Плюс валових витрат з оплати оренди нерухомого майна ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 168000,00 грн.; валових витрат на загальну суму 1349938,00 грн. по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3; завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 792278,00 грн. з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 795,00 грн., по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Імпульс Плюс 2010 .

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна