Постанова

від 24.04.2014 по справі 824/1589/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/1589/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивачів - Бурми С.В., Мігаєсі І.А., Ранжук С.В.,

відповідача - Лучкіної Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс"

до Новоселицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями "Земі-транс" (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Новоселицької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач) по розгляду заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р. та надання передбаченого ст. 43 Податкового кодексу України висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; зобов'язати Новоселицьку об'єднану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області розглянути заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р. та надання передбаченого ст. 43 Податкового кодексу України.

Позов мотивовано тим, що за приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Земі-транс» обліковується переплата з податку на додану вартість у сумі 215000,00 грн. Користуючись правами на повернення помилково сплаченого податку, позивач 31.01.2014 р. подав відповідачу відповідну заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, якій просив відповідача повернути помилково сплачений у січні 2011 р. податок на додану вартість, шляхом перерахування цієї суми на погашення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств. Однак відповідач не виконав передбачені законодавством дії, чим порушив норми податкового законодавства.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що позивачем подано заяву про повернення переплати по податку на додану вартість, а саме шляхом перерахування на погашення грошових зобов'язань по податку на прибуток. Вказану заяву залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю станом на день звернення суми грошового зобов'язання (податкового боргу).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Земі-транс» (60520, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Остиця, ідентифікаційний код 32626146) зареєстроване 17.02.2003 р. як юридична особа (а.с. 5).

Як видно із матеріалів справи, позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 15.06.2005 р. та є платником податку на додану вартість (а.с. 6, 7).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що 31.01.2011 р. позивач помилково сплатив до бюджету податку на додану вартість за січень 2011 р. у розмірі 215000,00 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжним дорученням № 30 від 31.01.2013 р. та податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 р. (а.с. 8-12, 13).

В судовому засіданні представники позивача зазначали, що у зв'язку з помилковою сплатою податку на додану вартість за січень 2011 р. у позивача виникла переплата у сумі 215000,00 грн. з вказаного податку, яка існує і на час розгляду даної справи в суді у складі загальної суми заборгованості бюджету перед позивачем з податку на додану вартість.

У зв'язку з помилково сплаченою сумою грошового зобов'язання позивач неодноразово звертався до відповідача в 2011 р. та 2013 р. про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 215000,00 грн. шляхом переведення (перекидання) вказаної суми в рахунок сплати податку на прибуток (а.с. ).

З матеріалів справи видно, що 19.11.2012 р. Новоселицькою МДПІ, на підставі заяви № 3705 від 19.11.2012 р., підготовлено висновок № 128 про повернення позивачу з бюджету податок на додану вартість на суму 10060,00 грн., який надміру сплачений останнім платіжним дорученням № 30 від 30.01.2011 р. та підлягає перерахуванню на рахунок № 31110009700025, код бюджету 11021000, Державний бюджет, код ЄДРПОУ 36749331, ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135 (а.с. 80).

На підставі цього висновку, 19.11.2012 р. суму в розмірі 10060,00 грн. зараховано позивачу в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (позивача) (а.с. 57).

26.06.2013 р. Новоселицькою МДПІ, на підставі заяви № 2859 від 29.03.2013 р., підготовлено висновок №100 про повернення позивачу з бюджету податок на додану вартість на суму 10000,00 грн., який надміру сплачений останнім платіжним дорученням № 30 від 30.01.2011 р. та підлягає перерахуванню на рахунок № 31110009700025, код бюджету 11021000, Державний бюджет, код ЄДРПОУ 36749331, ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135 (а.с. 81).

На підставі цього висновку, 27.06.2013 р. суму в розмірі 10000,00 грн. зараховано позивачу в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (позивача) (а.с. 58-59).

31.01.2014 р. позивач подав до відповідача заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, в якій просив повернути надмірно сплачену платіжним дорученням № 30 від 31.01.2011 р. суму податку на додану вартість розміром 215000,00 грн. шляхом перерахування (спрямування) цієї суми на погашення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств (а.с. 15-16).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі висновків №47 від 02.04.2014 р., №48 від 03.04.2014 р., відповідач 02.04.2014 та 04.04.2014 р. зарахував позивачу 49500 грн. в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (позивача) (а.с. 82-83, 100).

Оскільки відповідач у встановлений Податковим кодексом України термін не підготував висновок про повернення зайво сплачених коштів та не подав його для виконання до державної казначейської служби, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 54.1 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1. ст. 17 ПК України платника податків має права на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що 31.01.2011 р. позивач помилково сплатив до бюджету з податку на додану вартість за січень 2011 р. у розмірі 215000,00 грн.

Порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов'язання встановлений ст. 43 ПК України та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 р. за №146/24923 (далі - Порядок №882).

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України та п. 5 Порядку № 882 обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На підставі п. 43.4 ст. 43 ПК України та п. 6 Порядку № 882 платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

З матеріалів справи видно та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що позивач неодноразово звертався до відповідача в 2011 р., 2013 р. та 2014 р. про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 215000,00 грн. шляхом переведення (перекидання) вказаної суми в рахунок сплати податку на прибуток. Як вбачається із матеріалів справи, а саме паспорту - висновку щодо повернення надміру сплачених сум у квітні 2014 р., за позивачем обліковується надміру сплачене грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 145,5 тис.грн. (а.с. 103-104).

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України та пунктів 7, 8 Порядку № 882 контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в контексті спірних правовідносин, саме податковий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судом встановлено, що заява позивача про повернення надміру сплачених грошових зобовязань залишена без належного розгляду відповідачем, оскільки не надано доказів підготування висновку про повернення сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним вживались належні дії щодо повернення надміру сплачених податкових зобов'язань, оскільки з огляду на викладені вище нормативно-правові положення, належними заходами зі сторони контролюючого органу, на який покладено обов'язок щодо повернення надміру сплаченого податку, є підготування висновку про повернення сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. Однак, цього відповідачем не зроблено, а тому враховуючи відсутність підстав для неповернення надміру сплаченого податку, така бездіяльність є протиправною.

Під час судового розгляду справи представником відповідача фактично не заперечувався ні факт надмірної сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, ні право позивача на повернення вказаних сум з бюджету, проте відповідачем не доведено правомірності дій (бездіяльність) щодо невиконання передбачених ст. 43 ПК України заходів щодо повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість.

Суд констатує, що відповідачем відповідно до висновків №128 від 19.11.2012 р., №100 від 26.06.2013 р., №47 від 02.04.2014 р. та №48 від 03.04.2014 р. повернуто позивачу з бюджету податок на додану вартість в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 69560 грн. Відтак, станом на день розгляду справи в суді неповерненою залишається сума надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145,5 тис.грн.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на протиправність бездіяльності податкового органу в частині не надання органу казначейства висновку за результатами розгляду заяви позивача про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р., з метою захисту порушеного права позивача та відповідно до ст. 162 КАС України, суд вважає доцільним зобов'язати Новоселицьку об'єднану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області розглянути заяву приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-Транс" про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р. та вчинити пов'язані з вказаною заявою дії, що встановлені ст. 43 Податкового кодексу України, з урахуванням повернутої суми надміру сплаченого податку на додану вартість .

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час розгляду заяви позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій (бездіяльності).

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 146,16 грн. (а.с. 18).

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Новоселицької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області по розгляду заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р. та надання передбаченого ст. 43 Податкового кодексу України висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3. Зобов'язати Новоселицьку об'єднану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області розглянути заяву приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-Транс" про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань від 31.01.2014 р. та вчинити пов'язані з вказаною заявою дії, що встановлені ст. 43 Податкового кодексу України.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" судовий збір в розмірі 146,16 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 29 квітня 2014 р.

Суддя Левицький В.К.