Рішення

від 25.04.2014 по справі 278/755/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/755/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді - Баренко С. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Лабенської Л.І., представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до приватного підприємства «Миролюбівське» (далі - Підприємство) про визнання недійсними договорів оренди землі, третя особа Управління Держземагенства в Житомирському районі (далі - Держземагенство), -

встановив:

ОСОБА_1 та інші у позові проти Підприємства просять визнати недійсними договори оренди землі від 07.12.2010, укладені між ними та відповідачем. Вимоги , з посиланням на ст.ст.203,215,638 ЦК України, Закон України "Про оренду майна", мотивовані невідповідністю правочинів чинному законодавству та відсутністю домовленостей щодо істотних умов договору.

Позов було підтримано представником позивачів, який зазначив, що у спірних договорах не міститься всіх необхідних істотних його умов, визначних у ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі», зокрема щодо орендної плати, відповідальності за її несплату, цільового призначення земельних ділянок тощо, а також передбачених зазначених в інших нормативно-правових актах, як то ЦК України, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЗУ «Про пожежну безпеку». Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена при розгляді цивільних справ за аналогічних правовідносин та в оглядових листах, просив позов задовольнити.

На думку представника Підприємства позов є неґрунтовним, оскільки оскаржувані правочині укладені за типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, а тому саме він є належним відповідачем у справі. Стверджував, що оскаржувані договори пройшли державну реєстрацію, орендовані земельні ділянки є ідентифікованими стосовно своїх власників, в них визначені істотні умови, до того ж, на виконання цих умов позивачі отримували належну орендну плату в натуральній формі.

Представник Держземагенства звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

З встановлених судом обставин випливають цивільні правовідносини.Суд розглядає справу на засадах змагальності й диспозитивності.

Позивачі, відповідно до належних їм державних актів є власниками певних земельних ділянок, розташованих на території Миролюбівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 17-18, 25-26, 32-33, 38-39, 47-48).

07.12.2010 кожний з позивачів за укладеними Типовими договорами оренди землі передали свої земельні ділянки в строкове платне користування Підприємству(а.с. 14-16, 21-24, 30-32, 35-38, 42-45). Договори зареєстровані у Житомирському районному відділі ДП ЖРФ «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинені записи за наступними №№ 040820900051, 040820900050, 040820900068, 040820900113, 040820900098.

Згідно із положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час укладення Договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Поряд з цим зі змісту оскаржуваних договорів вбачається, що визначена в них орендна плата як «1261-50 продукція та послуги» не узгоджується із встановленими в ст.15 наведеного Закону істотними умовами. Окрім цього таке формулювання орендної плати одночасно містить ознаки грошової, натуральної, відробіткової її форм без зазначення обов'язкових умов жодної з цих форм (спосіб внесення орендної плати, перелік продукції, якісні показники, місце видачі, види, обсяг, строки виконання послуг тощо). У договорах не передбачена також і відповідальність за несплату орендної плати.

Цільове призначення земельних ділянок у п.п.16 спірних договорів як «для ведення спільного с/г підприємства» взагалі не відповідає вимогам ст.ст.19,121 Земельного Кодексу України, Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №54 8 та Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженому листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. №14-1-7/1205. Втім орендодавці мають право вимагати від Підприємства використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і розмір орендної плати залежить від цільового призначення земельних ділянок (п.п.10,28).

Слушним є твердження позивачів про відсутність у спірних договорах оренди землі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі.

Посилання відповідача на відсутність суперечностей в оскаржуваних правочинах Типовому договору оренди землі, затвердженому Кабінетом Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, на думку суду, є неґрунтовним. Так, до Типового договору вносилися зміни, які набули чинності 03.09.2008 року. Окрім цього відсутність у типовому договорі прямо прописаної в законі будь - якої істотної умови договору, не свідчить, що її не повинно бути. Натомість Типовий договір містить графу, "інші умови передачі земельної ділянки в оренду »(п.19) де будь - яку істотну умову можна прописати, у тому числі і щодо передачі права оренди в заставу та до статутного фонду, або написати, що таке право відсутнє. Крім того, згідно з п. 14 Перехідних положень ЗК України (чинного на час укладення Договору) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2012 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств. Наступними змінами до ЗК України зазначений мораторій продовжено до 1 січня 2016 року. Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок зареєстровані 13.12. 2010 та укладені на 7 років, тому відсутність у договорі оренди землі умов передачі права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та умов передачі у заставу, не відповідає вимогам закону.

У договорах не визначені умови збереження земельних ділянок (п.17) та обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки ( ч.2 ст.5 ЗУ «Про пожежну безпеку»).

Твердження відповідача, що Підприємство на виконання умов договору здійснювало повний розрахунок з позивачами не доводить законність оскаржуваних договорів оренди, а має значення лише для визначення наслідків їх недійсності. В абз.4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» чітко роз"яснено, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов передбачених цією статтею є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Керуючись: ст.ст. 15, 17 ЗУ « Про оренду землі», ст.1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 ЗУ «Про пожежну безпеку», ст.ст. 19, 152 ЗК України, ст.ст.16, 203, 215-216, 638 ЦК України, ст. ст. 3, 31, 57, 60, 61, 88, 130, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договори оренди землі від 07.12.2010, укладені між приватним підприємством «Миролюбівське» та:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельна ділянка площею 3,4703 га, кадастровий № 1822085000:01:000:0129),

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, земельна ділянка площею 3,1657 га, кадастровий № 1822085000:01:000:0130)

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, земельна ділянка площею 2,9425 га, кадастровий № 1822085000:01:000:0134)

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, земельна ділянка площею 3,0471 га, кадастровий № 1822085000:01:000:0080)

ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, земельна ділянка площею 3,0428 га, кадастровий № 1822085000:01:000:0179), зареєстровані у Житомирському районому відділі ДП ЖРФ «Центр Державного земельного кадастру», про що державному реєстрі земель вчинено записи №№ 040820900051, 040820900050, 040820900068, 040820900113, 040820900098.

Стягнути з приватного підприємства «Миролюбівське» по 243 грн. 60 коп. судового збору на користь кожного з позивачів.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області протягом 10 днів після проголошення рішення через Житомирський районний суд.

Суддя: С.Г. Баренко