Постанова

від 23.04.2014 по справі 904/8027/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 904/8027/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Алєєвої І.В., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі№ 904/8027/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Акта Банк" простягнення 560 555, 56 грн.

За участю представників:

позивача:Не з'явилися; відповідача:Не з'явилися; третьої особи:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2013 р. (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (судді: С.Г. Антонік, Л.В. Чоха, Л.О. Чимбар) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДІІЕПР" (Страховик) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АЛЬЯНС" (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.0014048.03.

Згідно умов Договору відповідач зобов'язався у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити позивачу або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а позивач зобов'язаний сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Застрахований транспортний засіб - марка, модель - LEXUS LX 570, тип т/з - В4, рік випуску - 2011, реєстраційний номер - АЕ 5777 ВА.

За цим договором ризик "Викрадення" застраховано на наступних підставах: викрадення з будь-якого місця застраховано в період часу з 00 годин до 24 годин.

Згідно розділу VII Договору, в редакції додаткової угоди від 25.10.2012 р. до договору страхування, страхова сума транспортного засобу - 696 800,00 грн. У випадку настання страхової події, передбаченої п. 10.3.4. Договору (викрадення), встановлена франшиза у розмірі 20 % від страхової суми. Сума страхового відшкодування складає 696 800 - 696800х20% = 557 440,00 грн.

В ніч з 28 лютого на 01 березня 2013р. було викрадено застрахований автомобіль з вул. Волоської в м. Києві.

Як вбачається зі матеріалів справи, позивач своєчасно, відповідно до умов договору, повідомив про викрадення автомобіля органи МВС та страховика.

За Актом вилучення документів та ключів від транспортного засобу, що був викрадений, складеного страховиком, позивач передав представнику відповідача один ключ від автомобіля, другий ключ був вилучений слідчим.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку.

Листом від 15.03.2013 р. за № 681 відповідач повідомив позивача, що 14.03.2013 р. від СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві отримав відповідь на свій запит про те, що в процесі допиту представника позивача, як потерпілого, з'ясувалося, що технічний паспорт на транспортний засіб знаходився безпосередньо а автомобілі під час викрадення.

Підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання обов'язків, передбачених п.13.2.9 Договору. Згідно якого страхувальник зобов'язався зберігати документи на транспортний засіб при собі (поза транспортним засобом).

Позивач листом від 11.07.2013 р. повідомив відповідача про те, що представник позивача, знаходячись у стресовому стані після викрадення автомобіля та не знайшовши одразу при собі документів на автомобіль, помилково надав слідчому інформацію про знаходження документів в автомобілі. 10.07.2013 р. документи були знайдені і оригінал свідоцтва додається до листа. У зв'язку з цим, просив долучити оригінал свідоцтва до матеріалів справи за страховим випадком та повідомити про порядок виплати страхового відшкодування.

11.07.2013 р. страховиком та страхувальником складено Акт приймання-передачі, за яким страхувальник передав, а страховик прийняв свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Листом від 22.07.2013 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ним не були виконані обов'язки за договором, що підтверджується повідомленням слідчого від 14.03.2013 р., згідно якого технічний паспорт під час викрадення знаходився в автомобілі. Крім того, згідно п.17.4.1 Договору, у разі викрадення транспортного засобу страхувальник зобов'язаний передати технічний паспорт страховику в момент оформлення заяви про настання страхового випадку, що не було виконано.

У зв'язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в сумі 557 440 грн. та 3% річних в сумі 3 115,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав для виплати страхового відшкодування, а саме: настання страхового випадку - "викрадення" (незаконне заволодіння ТЗ), виконання позивачем умов договору.

Вищий господарський суд погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

В пунктах 18.1.1. - 18.1.9. Договору наведено перелік документів, які необхідно надати страховику для виплати страхового відшкодування, серед яких в п.18.1.3. зазначено свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт). Пунктом 18.1.10. встановлено, що якщо документи, зазначені в п.18.1.1. - 18.1.9. цього Договору не надані в повному обсязі або потрібній формі, то виплата страхового відшкодування не проводиться до ліквідації цих зауважень.

Оскільки 11.07.2013 р. відповідачу було надано технічний паспорт на автомобіль (документ який обов'язково має бути наданий, але не був наданий в момент оформлення заяви), то саме з цього моменту у відповідача виникає обов'язок вирішити питання щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 988, 990 ЦК України, страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк та відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника.

Згідно п.18.5. Договору виплата страхового відшкодування за цим договором проводиться двома частинами: у розмірі 30% суми страхового відшкодування - протягом 20 робочих днів після порушення кримінальної справи за фактом викрадення та подання страхувальником всіх необхідних документів; у розмірі 70% страхового відшкодування - протягом 20 робочих днів після закінчення попереднього слідства, але не пізніше як через 4 місяці після порушення кримінальної справи.

Статтею 26 Закону України "Про страхування", ст. 991 ЦК України, передбачено невичерпний перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, якими є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 18.13. Договору сторони обумовили підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування які відповідають вищезазначеним, а також п.18.13.6 передбачили таку підставу, як невиконання страхувальником обов'язків, зазначених у Договорі.

Відмовляючи в виплаті страхового відшкодування, відповідач посилався на те, що в момент викрадення технічний паспорт знаходився в автомобілі, що є порушенням умов договору. Однак, як вбачається з листа слідчого та встановлено в ході розгляду справи, факт знаходження технічного паспорта в автомобілі було встановлено лише зі слів представника позивача. І знаходження в подальшому представником позивача технічного паспорту (зі слів представника знаходився у курточці) свідчить про те, що технічного паспорту не було в автомобілі в момент викрадення.

Посилання відповідача на те, що технічний паспорт є документом, що підтверджує настання страхового випадку і у зв'язку з цим на нього не розповсюджується п.18.1.10 Договору не відповідає дійсності.

Пунктом 17.4. Договору сторони встановили перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку по ризику "викрадення". Такими документами є: 1- довідка з органів внутрішніх справ із зазначенням повного імені (назви) власника (користувача) транспортного засобу, реквізитів транспортного засобу, місця та часу викрадення транспортного засобу; 2 - довідка про відкриття кримінальної справи по факту викрадення транспортного засобу.

Наявність лише цих двох документів для підтвердження страхового випадку встановлена і п.11.4. Правил добровільного страхування наземного транспорту № 23.07.06, затверджених головою правління ПРАТ "СК АЛЬЯНС".

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що технічний паспорт на автомобіль не є документом, що підтверджує настання страхового випадку.

В пункті 17.4.1. договору перелічені документи, серед яких значиться технічний паспорт, які страхувальник зобов'язаний передати страховику в момент оформлення заяви про настання страхового випадку та встановлено, що не виконання цієї умови дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Однак, суди вірно зазначили, що даний пункт необхідно розглядати у взаємозв'язку з п.п.18.1 - 18.1.11. договору, і ненадання страхувальником технічного паспорту, є підставою для відмови у виплаті не взагалі, а лише до надання даного паспорту.

Закон України "Про страхування" та норми ЦК України, що регулюють правовідносини у сфері страхування, пов'язують виплату страхового відшкодування не з наявністю чи відсутністю певних документів, а з настанням страхового випадку. І саме настання страхового випадку є підставою для виплати страхового відшкодування, а відсутність будь-якого необхідного документа може бути підставою лише для відстрочення терміну виплати страхового відшкодування до його надання.

Оскільки позивачем останній необхідний документ було надано відповідачу 11.07.2013 р., то відповідно до п.18.5 відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування до 08.08.2013 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 09.08.2013р. по 15.10.2013р. в сумі 3 115,56грн. є обґрунтованими та вірно судами задоволені.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суд ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі № 904/8027/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: І.В. Алєєва

В.І. Картере