Постанова

від 29.04.2014 по справі 910/9021/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 910/9021/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Компанії Вілкокс Венчерз Лтд на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 23 серпня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року у справі№ 910/9021/13 господарського судуміста Києва за позовомКомпанії Вілкокс Венчерз Лтд до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Інфо", 2. Балмор Інвест Лімітед, 3. Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до установчих документів за участю представників: від позивача: Москаленко І.О.,від відповідача-1: Тугай В.С.

ВСТАНОВИВ:

Компанія Вілкокс Венчерз Лтд звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "Медіа Інфо", Балмор Інвест Лімітед, Головного управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Медіа Інфо", що оформлені протоколом № 4/04/2013 від 18.04.2013; визнання недійсними змін до установчих документів (статуту) та скасування державної реєстрації змін до установчих документів, державна реєстрація яких проведена державним реєстратором Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Тоцькою Л.М. 19.04.2013 за номером 10681050009029232; зобов`язання Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис до Єдиного державного реєстру про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Медіа Інфо"; визнання права власності компанії Вілкокс Венчерз Лтд на частку статутного капіталу ТОВ "Медіа Інфо" у розмірі 99%; визнання відсутнім права власності компанії Балмор Інвест Лімітед на частку статутного капіталу у розмірі 95%.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.04.2013 позивачем отримано витяг з ЄДРЮОФОП, згідно якого станом на вказану дату до переліку засновників ТОВ "Медіа Інфо" віднесено компанію Вілкокс Венчерз Лтд з розміром внеску - 50, 00грн. та компанію Балмор Інвест Лімітед з розміром внеску до статутного фонду - 950,00грн.

Позивач вказує на те, що в дійсності він не продавав та будь-яким іншим чином не відчужував на користь компанії Балмор Інвест Лімітед будь-яку частину належної йому частки в статутному фонді товариства, а також не приймав участі особисто або через свого представника в загальних зборах товариства, на яких прийнято рішення про внесення змін до статуту. Відмічає, що рішення, складене від імені позивача, про продаж частки в статутному фонді ТОВ "Медіа Інфо" в розмірі 94%, а також відповідна довіреність на представництво його інтересів на спірних загальних зборах товариства підписано не ОСОБА_9, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2013 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 (судді: Сулім В.В. - головуючий, Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що оспорювані загальні збори відбулися за наявності обох учасників, порушень при їх проведенні судами не встановлено.

Компанія Вілкокс Венчерз Лтд не погодилася із прийнятими рішеннями та звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх повністю, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та доповнень до них.

Зокрема, в касаційній скарзі вказано, що в порушення вимог ст.ст. 34, 43, 36 ГПК України судом визнано неналежними доказами фальсифікації підпису представника ОСОБА_9 її власноруч подану заяву, три висновки почеркознавчих експертиз. Суду надано заяву ОСОБА_9 від 12.06.2013, нотаріально посвідчену та апостильовану, про те, що жодних довіреностей на ім'я вказаної особи вона не виписувала. Суду надано декілька доказів, що на момент видачі довіреності на ім'я ОСОБА_12 - 15.03.2013 ОСОБА_9 не перебувала у місці видачі довіреності (у Лондоні), а перебувала на своєму робочому місці на Кіпрі, а саме: заяву ОСОБА_9 від 12.06.2013, лист компанії Дж. МікелідоуЕл.Ел.Сі від 06.06.2013, копію довіреності на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_14, видану у м. Нікосія, чим підтверджується, що на момент складання довіреності ОСОБА_9 перебувала на Кіпрі; довідку з ії місця роботи StratusAssociatesLimited в особі директора Стефаноса Джергидеса від 13.06.2013.

З приводу порушення корпоративних прав позивач в касаційній скарзі вказує на те, що не врахований судами той факт, що у матеріалах справи не міститься доказів направлення позивачу, як юридичній особі повідомлення про проведення загальних зборів у передбаченому ст.63 Закону України "Про господарські товариства" порядку з надісланням позивачу, як юридичній особі, за адресою місцезнаходження його органу управління, відповідного порядку денного проведення зборів, що дозволило б керівному органу позивача попередньо познайомитися з матеріалами, які готуються для проведення зборів та встановити обставини підроблення підпису представника позивача, неналежність представництва його інтересів громадянином США ОСОБА_12 та забезпечити перебування на зборах засновників ТОВ "Медіа-Інфо" належного представника Компанії Вілкокс Венчерз Лтд . Судом першої інстанції не дано оцінки тому, що порушуючи вимоги закону ОСОБА_5 відступив згідно оспорюваного протоколу зборів засновників свою частку статутного капіталу ТОВ "Медіа Інфо" на користь Балмор Інвест Лімітед в розмірі 1%, незважаючи на належне співзасновнику відповідача-1 переважне право на її купівлю без відповідного попередження юридичної особи про намір продажу частки.

Касаційна скарга вказує, що суд неправильно витлумачив та застосував положення статей 13, 25, 26, 34 "Про міжнародне приватне право" , статтю 5 Гаазької Конвенції від 05.10.1961, зазначивши те, що на території України порядок та умови виконання на території України наданих спірною довіреністю повноважень регулюється виключно законодавством України, в той час як Україною було ратифіковано угоду про приєднання до Гаазької конвенції за виключенням певних статей, внаслідок чого для дії доручення, виданого у Великобританії та на Кіпрі збереглися вимоги щодо його апостилювання, що виключає правомірність використання 18.04.2013 спірного доручення ОСОБА_12 без його апостилювання на території України, як для обґрунтування його повноважень представника позивача на зборах засновників, так при укладенні договору купівлі-продажу від 18.04.2013 частки в статутному капіталі відповідача-1. Крім того, здійснюючи оцінку доказів в цій частині суд сам собі суперечить, оскільки звертає увагу на те, що в подальшому 19.04.2013 спірна довіреність все-таки була посвідчена апостилем у Великобританії, тобто на наступний день після проведення зборів засновників. Отже, суд погоджується, що довіреність була приведена у відповідність до діючого в Україні законодавства наступного дня після проведення зборів, але приходить до хибного висновку, що рішення на загальних зборах 18.04.2013 були прийняті ОСОБА_12, як уповноваженим представником позивача.

В касаційній скарзі вказано, що за ст.34 Закону України "Про міжнародне приватне право" порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність. Згідно права Англії факт підроблення довіреності вже встановлений судом і далі не оскаржується, вважається преюдицією. На підтвердження цього факту суду надано копію рішення Високого суду правосуддя Англії та Уельсу Колегії Королівської Лави за номером (2013) ЕНС 3876 (QВ), оголошеного суддею Тернером 09.12.2013.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_12, якому видавалась спірна довіреність, будучи власником компаній-засновників Компанії "Балмор Інвест Лімітед", не мав права всупереч приписам ст.238 ЦК України вчиняти правочин з відчуження частки у статному капіталі Товариства на користь вказаної Компанії, оскільки позивачем належним чином не доведено того, що ОСОБА_12 був власником відповідних компаній ("Інвест Інфо Ван Лімітед", "Івест Рейтінг Ту Лімітел", "Інвест Медіа Срі Лімітед", "Інвест Кріейтів фор Лімітед", "Інвест Ектів Файв Лімітед") на момент проведення оспорюваних загальних зборів та укладення відповідного договору купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства (18.04.2013). При розгляді апеляційної скарги суду було надано копію рішення Високого суду правосуддя Англії та Уельсу Колегії Королівської Лави за номером [2013] ЕНС 3876 (QB), оголошеного суддею Тернером 09.12.13, яким чітко встановлено, що саме пан ОСОБА_12 був контролюючим мозком КРЕДІТ ІНВЕСТБАНК Плс", який є володільцем ТОВ "Факторингова компанія "Фінанс груп", що у подальшому стало єдиним учасником ТОВ "Телерадіосвіт". Тобто, є міжнародне документальне підтвердження факту використання паном ОСОБА_12 довіреності від Вілкокс Венчерз ЛТД у особистих інтересах, усупереч інтересів довірителя, у порушення ст.238 ЦК України.

Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Медіа інфо" від 19.04.2013. вчинений на підставі недійсної довіреності і без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Вартість продажу каналу TVi відповідно до договору купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ "Медіа інфо" від 19.04.2013 склав 940, 00 грн. Така вартість продажу телевізійного каналу явно свідчить про фіктивність правочину. Ці грошові кошти до сих пір не були сплачені. Оскільки представник Вілкокс Вепчерз ЛТД пан ОСОБА_12 і покупець за договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Медіа інфо" від 19.04.2013 (компанія Балмор, чий власник також пан ОСОБА_12) є фактично однією особою, то правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, і повинен бути визнаний судом недійсним.

Представник, що діє на підставі підробленої та недійсної довіреності не має права реалізувати будь-які права щодо волевиявлення позицій юридичної особи. Відсутність уповноваженого представника позивача на загальних зборах призводить до відсутності кворуму та відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Касаційна скарга наполягає на тому, що судом безпідставно було відмовлено у прийнятті заяви про доповнення позовних вимог, поданої в порядку статті 22 ГПК України, оскільки первісні вимоги та вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав між позивачем та відповідачем-2 є пов'язаними між собою підставою виникнення (виникли внаслідок підробки підпису представника позивача ОСОБА_9 на дорученні від 15.03.2013 та необхідністю подання тих самих доказів, а в такому випадку відповідно до статті 22 ГПК України та пункту 3.6 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві такі вимоги, вправі доповнити первісний позов такими взаємопов'язаними вимогами).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 24.02.2014 у зв`язку з відпусткою судді Козир Т.П. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №910/9021/13, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2014 касаційну скаргу у справі № 910/9021/13 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.03.2014 у справі №910/9021/13 у зв`язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. у відпустці та виходом з лікарняного судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

За заявою представника позивача здійснювалось фіксування судового процесу у справі №910/9021/13 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у справі №910/9021/13 у зв`язку з перебуванням судді Плюшка І.А. та судді Кочерової Н.О. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Іванова Л.Б.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Медіа Інфо" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом №4 від 03.02.2012 та зареєстрованим державним реєстратором Печерської РДА в м. Києві 09.02.2012, станом на момент його чинності учасниками товариства були: юридична особа за законодавством Британських Віргінських островів "Вілкокс Венчерз Лтд", частка якого становить 99 % від розміру статутного капіталу товариства, та громадянин України ОСОБА_5, частка якого становить 1 % від розміру статутного капіталу товариства.

Судами також встановлено, що 18.04.2013 відбулися оскаржувані у даній справі загальні збори ТОВ "Медіа Інфо", на яких були присутні: від імені позивача (частка 99%) представник ОСОБА_12, повноваження якого підтверджувались довіреністю від 15.03.2013, завіреною адвокатом ОСОБА_17; та ОСОБА_5 (частка 1%).

Загальними зборами ТОВ "Медіа Інфо" від 18.04.2013 вирішено затвердити відступлення ОСОБА_5 належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Медіа Інфо" в розмірі 1 %, що становить 10, 00 грн. за номінальною вартістю, компанії Балмор Інвест Лімітед та вивести зі складу учасника товариства ОСОБА_5; вирішено, у зв`язку з прийняттям компанією Вілкокс Венчерз Лтд рішення про відступлення (продаж) 94% від належної їй частки в статутному капіталі, що становить 940,00 грн., затвердити відступлення (продаж) компанією Вілкокс Венчерз Лтд 94% частки компанії Балмор Інвест Лімітед; вирішено, у зв`язку з купівлею часток статутного капіталу товариства включити компанію Балмор Інвест Лімітед до складу учасників товариства та розподілити частки в статутному капіталі наступним чином: компанія Балмор Інвест Лімітед - 95%, що складає 950,00 грн.; компанія Вілкокс Венчерз Лтд - 5%, що складає 50,00грн. Вирішено затвердити та підписати статут товариства у відповідній редакції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову передчасними та необґрунтованими.

Так, відповідно до ст.53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

За ст.ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

За п.16.8 статуту ТОВ "Медіа Інфо" в редакції від 09.02.2012 загальні збори учасників товариства є правомочними, якщо в них беруть участь учасники або їхні представники, що володіють більше ніж 60 % голосів.

Пунктом 18 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів " від 24.10.2008 №13 роз`яснено підстави для визнання недійсними прийнятих на загальних зборах рішень. Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Господарськими судами встановлено, що на оскаржуваних загальних зборах ТОВ "Медіа Інфо" від 18.04.2013 інтереси учасника компанії Вілкокс Венчерз Лтд представляв ОСОБА_12.

При цьому, досліджуючи наявність повноважень у ОСОБА_12 на представництво компанії Вілкокс Венчерз Лтд суди встановили, що останній діяв на підставі довіреності від 15.03.2013, яку завірено адвокатом ОСОБА_17 (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), підпис якого апостильовано Міністром закордонних справ та у справах Співдружності ОСОБА_18 (Лондон) 19.04.2013, тобто після проведення оскаржуваних загальних зборів.

Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Згідно ст.13 Закону України від 23.06.2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до Переліку країн, які приєдналися до Гаазької Конвенції від 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, Україна та Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії приєдналися до вказаної Конвенції.

Згідно ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (далі - Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з договірних держав і мають бути представлені на території іншої договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; адміністративні документи; нотаріальні акти; офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

За ч.1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставляння передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно ч. 1 ст. 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Господарські суди не звернули увагу на вказане та не врахували зазначені вище норми права.

Дані обставини мають суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки присутність на оскаржених зборах ТОВ "Медіа Інфо" неуповноваженого представника компанії Вілкокс Венчерз Лтд свідчить про недотримання ст.60 Закону України "Про господарські товариства" та про відсутність кворуму на вказаних зборах, що в свою чергу є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Для правильного вирішення даного спору судам слід належним чином дослідити наявність у ОСОБА_12 станом на 18.04.2013 належних повноважень представляти компанію Вілкокс Венчерз Лтд на загальних зборах ТОВ "Медіа Інфо" та приймати рішення щодо відчуження частки. Суд повинен дослідити докази та доводи позивача щодо фальсифікації підпису ОСОБА_9.

Щодо посилання апеляційного господарського суду на наявність рішення загальних зборів компанії Вілкокс Венчерз Лтд, оформленого протоколом від 15.03.2013 про відчуження своєї частки, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вказані обставини не свідчать про законність проведення загальних зборів ТОВ "Медіа Інфо" від 18.04.2013.

Попередніми господарськими судами також не враховано положень статуту ТОВ "Медіа Інфо" в редакції від 09.02.2012, зокрема п. п.14.1, 14.2, 14.4, за якими учасник товариства має право за згодою інших учасників продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства одному або кільком учасникам товариства чи третім особам. Учасники товариства та товариство користується переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток. Якщо учасники товариства або товариство не скористались своїм переважним правом протягом одного місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), частка учасника може бути відчужена третій особі.

Крім того, апеляційним господарським судом порушено норми ст.ст.99, 101 ГПК України, за якими в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, апеляційним господарським судом не прийнято до вивчення копію рішення Високого суду правосуддя Англії та Уельсу Колегії Королівської Лави за номером (2013) ЕНС 3876 (QВ), оголошеного суддею Тернером 09.12.2013 з посиланням на те, що воно прийнято та надано суду апеляційної інстанції після прийняття рішення першої інстанції по даній справі.

Касаційна інстанція звертає увагу, що обставини, встановлені в рішенні Вищого суду Англії та Уельсу, зокрема які стосуються недійсності спірної довіреності, існували на момент прийняття як рішення місцевого господарського суду, так і рішення оскаржуваних загальних зборів, і можуть мати суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Судом апеляційної інстанції не враховано, що у випадку підтвердження недійсності довіреності судом, така довіреність є недійсною з дати її видачі, а не з дати рішення суду про визнання її недійсною.

Згідно ч.1 ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Як вбачається з викладеного, судові рішення у даній справі не відповідають зазначеним вище нормам процесуального та матеріального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права перевіряти доводи, викладені в касаційній скарзі.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції.

При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача щодо відсутності повноважень у представника на участь у спірних загальних зборах, дослідити довіреність Вілкокс Венчерз Лтд на ім`я ОСОБА_12 від 15.03.2013 на її відповідність нормам законодавства, в тому числі міжнародного, взяти до уваги докази, на які посилаються сторони, та в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії Вілкокс Венчерз Лтд задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 у справі №910/9021/13скасувати.

Справу №910/9021/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Л. Іванова