Постанова

від 23.04.2014 по справі 826/3393/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року 14:03 № 826/3393/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Поліщук Ю.В., відповідача - Фатьянова Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року № 0001434230, № 0001444230, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього (далі - ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» ім. М.П. Загороднього, позивач) з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року № 0001434230, № 0001444230, прийнятих Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення є скасованими в порядку п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем, стосовно податку на додану вартість, відзначено що всі первинні документи ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» ім. М.П. Загороднього оформлені належним чином і підстави щодо визнання їх нікчемними відсутні.

Стосовно податку на прибуток, позивачем зазначено, що перевіряючим жодних фактів, які б прямо вказували на порушення з боку ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» ім. М.П. Загороднього пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не наведено, а тому на думку позивача, ним правомірно віднесено до складу інших витрат, витрати, понесені на проведення капітального ремонту.

Як наслідок, господарські операції між ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» ім. М.П. Загороднього та ТОВ «АНТАРДІ» (контрагент позивача) мали фактичні господарські відносини, а тому, на думку позивача, заниження та/або завищення сум податкових зобов'язань з боку ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» ім. М.П. Загороднього є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Міжрегіональне ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП подало заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача, валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформовані ним на підставі формально складених первинних документів.

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період, на переконання відповідача, правомірно було встановлено його заниження на загальну суму 67 587 грн. в результаті допущених платником податків порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.1 розділу 3 акта перевірки.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період, правомірно було встановлено його завищення у сумі 80 216 грн.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього (ідентифікаційний код юридичної особи 04012655) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 23.09.1994 р., перереєстроване 06.07.2006 р. за № 10741050008000218 (зміна юридичної адреси), перереєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.09.2009 р. за № 10691050034007986. Вказане товариство розташоване за адресою: 04209, м. Київ, вулиця Лебединська, будинок 6.

ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього взято на податковий облік ДПА у м. Києві 05.06.1994 р. за реєстраційним № 18284.

У відповідності до п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього внесено до реєстру великих платників податків та взято на податковий облік в СДПІ по роботі з ВПП у м Києві з 20.09.2011 р. за реєстраційним № 18284/412.

Станом на день перевірки ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього перебувало на податковому обліку в Міжрегіональному Головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, яке є правонаступником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників ДПС.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.07.2006 р. № 35483152, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.09.2009 р. № 100245948, виданого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, індивідуальний податковий номер - 040126526655. ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього є платником податку на додану вартість з 26.09.2009 р. по день підписання акту перевірки.

В період з 25.11.2013 р. по 29.11.2013 р. Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього (код за ЄДРПОУ 04012655) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «АНТАРДІ» (код ЄДРПОУ 32381856) за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено Акт № 47/42-30/04012655 від 06.12.2013 р. (далі - Акт № 47/42-30/04012655).

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 587 грн., у тому числі: за II квартал 2012 р. в сумі 16 798 грн., за III квартал 2012 р. в сумі 50 789 грн.;

- п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 80 216 грн., в тому числі: за червень 2012 р. в сумі 15 998 грн., за серпень 2012 р. в сумі 17 817 грн., за вересень 2012 р. в сумі 30 554 грн., за жовтень 2013 р. в сумі 15 847 грн.

Позивачем до контролюючого органу було подано заперечення на Акт № 47/42-30/04012655.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в акті № 47/42-30/04012655 залишено без змін.

20 грудня 2013 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, на підставі Акта № 47/42-30/04012655, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001444230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II та п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI, із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 101 381,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 67 587,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 794,00 грн.

20 грудня 2013 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, на підставі Акта № 47/42-30/04012655, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001434230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II та п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 120 324,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 80 216,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 108 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 27.02.2014 р. № 3796/6/99-99-10-01-15 його скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача № 0001434230, № 0001444230 від 20.12.2013 р. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

У відповідності до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що по результатам проведеної відповідачем перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього (Генпідрядник) та ТОВ «АНТАРДІ» (Субпідрядник) здійснювались взаємовідносини на підставі Договору субпідряду № 261/1-СП на виконання капітального ремонту гідроізоляції підвального приміщення по вул. Воздвиженська, 9-19 забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва від 28 травня 2012 року, предметом якого було виконання капітального ремонту гідроізоляції підвального приміщення по вул. Воздвиженська, 9-19 забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва.

На виконання вказаного договору, контрагентом позивача були виписані податкові накладні, а також, сторонами були виписані та підписані Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акти приймання виконаних будівельних робіт.

Перевіркою було встановлено, що виконання будівельних робіт відбулось на загальну суму 557 890,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 92 981,69 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаним вище договором було проведено у безготівковій формі, частково шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача № 26000010065252 у ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767 на рахунок ТОВ «АНТАРДІ» № 26002141437 МФО 380805 у AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на суму 557 890,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 92 981,69 грн.

Після чого перевіркою було встановлено, що у податковому обліку позивача вищезазначені операції відображені у рядку 05 «Витрати операційної діяльності», в т.ч. р.05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток: за 2-й квартал 2012 року в сумі 79 992 грн., за 3-й квартал 2012 року в сумі 241 852 грн.

Також, контролюючим органом було встановлено, що в порушення п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачем віднесено до складу витрат, додаткові роботи по капітальному ремонту після вводу об'єктів будівництва в експлуатацію а саме:

- житловий будинок по вул. Гончарна, 12, забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва - гідроізоляції підвального приміщення, вартість робіт складає 226 257,60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 37 709,60 грн. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18.12.2007 р., зареєстровано ІДАБК в м. Києві від 29.12.2007 р. № 597. Будівництво здійснено генеральним підрядником ВП БМУ-3 ВАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього, який виконав загально-будівельні роботи. Актом також зазначено, що недоробки та дефекти, виявлені робочою комісією ліквідовані. Перелік видів робіт, строки виконання яких перенесені через несприятливі умови відсутні.

Зазначені операції позивачем віднесені до складу витрат в сумі 188 548 грн., в тому числі: 3-й квартал 2012 року в сумі 188 548 грн.

- житловий будинок по вул. Воздвиженська, 9-19, забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва - гідроізоляції підвального приміщення, вартість робіт складає 287 174,22 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 47 862,37 грн. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26.12.2006 р., зареєстровано ІДАБК в м. Києві від 22.01.2007 р. № 029. Будівництво здійснено генеральним підрядником ВП БМУ-2 ВАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього, який виконав загально-будівельні роботи. Актом також зазначено, що недоробки та дефекти, виявлені робочою комісією ліквідовані. У переліку видів робіт, строки виконання яких перенесені через несприятливі умови зазначено робити по благоустрою на 2-й квартал 2007 року.

Зазначені операції позивачем віднесені до складу витрат в сумі 133 296 грн., в тому числі: 2-й квартал 2012 року в сумі 79 991,80 грн., 3-й квартал 2012 року в сумі 53 304 грн.

Зазначене вище порушення вплинуло на правильність формування податкового кредиту.

Крім того, контролюючим органом було отримано лист Головного управління Міндоходів від 25.10.2013 р. № 10779/7/26-15-22-12-07 з Постановою про призначення позапланової перевірки від 16.10.2013 р. позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2012 р. по 30.10.2013 р. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «АНТАРДІ» (код ЄДРПОУ 32381856), винесену старшим слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Мартинюком О.Б.

З дослідженої в судовому засіданні Постанови про призначення позапланової перевірки від 16.10.2013 р. встановлено, що в провадженні СУ ГУ МВС України у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 12013110000000597 від 28.05.2013 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» було постачальником товарів (послуг) на адресу ТОВ «АНТАРДІ». Допитаний як свідок засновник та директор ПП «УНІСОН ДИЗАЙН» ОСОБА_8 засвідчив, що весною 2012 року він втратив свій паспорт громадянина України. Згодом, він дізнався, що на його ім'я зареєстроване ПП «УНІСОН ДИЗАЙН». Ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зареєстрованого на його ім'я підприємства він не мав. Податкову звітність, довіреності на представлення інтересів та інші документи від імені вказаного підприємства він не підписував та до податкових, банківських та інших установ не подавав.

В матеріалах кримінального провадження № 12013110000000597 від 28.05.2013 р. наявна копія акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АНТАРДІ» (код ЄДРПОУ 32381856) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2013 р.» № 962/26-55-22-08/32381856 від 30.08.2013 р. (далі - Акт № 962/26-55-22-08/32381856), складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 962/26-55-22-08/32381856, встановлено, що управлінням податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «АНТАРДІ», в результаті чого було встановлено відсутність даного підприємства за податковою (фактичною) адресою: м. Київ, вул. Верхня, буд. 3, про що складено акт № 681/26-55-22-08/32381856 від 30.08.2013 р. та передано запит № 454/9/26-55-22-08 від 30.08.2013 р. до ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб.

Місцезнаходження ТОВ «АНТАРДІ», згідно бази даних АІС «Податковий блок»: м. Київ. вул. Верхня, буд. 3.

Фактичне місцезнаходження ТОВ «АНТАРДІ» не встановлено.

Вручення посадовим особам ТОВ «АНТАРДІ» запиту № 9124/10/26-55-22-08-10 від 30.08.2013 р. про надання пояснень та їх документальних підтверджень для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.02.2012 р. по 31.05.2013 р. не є можливим, у зв'язку з тим, що ТОВ «АНТАРДІ» та його посадові особи відсутні за податковою (фактичною) адресою.

ТОВ «АНТАРДІ» не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податкам та іншим обов'язковим платежам до бюджету та державним цільовим фондам.

Для проведенні звірки ТОВ «АНТАРДІ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків були використані акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 cт. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України по наступним підприємствам: ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Скай Лайн Продакт».

Враховуючи інформацію, щодо формування ТОВ «АНТАРДІ» податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2013 р. за рахунок підприємств-контрагентів: ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Скай Лайн Продакт» та враховуючи висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок вищезазначених суб'єктів господарювання з урахуванням податкової інформації, ТОВ «АНТАРДІ» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) начебто отриманих від ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «БК «Палаццо», ТОВ «Регіонметал-Захід», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Скай Лайн Продакт», через відсутність у підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «АНТАРДІ» в адресу підприємств-покупців.

З підстав викладеного, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у своєму Акті № 962/26-55-22-08/32381856 дійшла висновку, що оскільки ТОВ «АНТАРДІ» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, ТОВ «АНТАРДІ» порушено вимоги пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 cт. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 cт. 139, п. 185.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Беручи до уваги висновки Акту № 962/26-55-22-08/32381856, відповідач у своєму Акті № 47/42-30/04012655 дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, правочини не мають реального товарного характеру.

Як наслідок, контролюючий орган під час перевірки для підтвердження даних податкового обліку взяв до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України контролюючими органами використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, а також інформації, викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Окрім цього, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В той же час з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити реальність господарської операції, виходячи з наступного.

З метою з'ясування факту здійснення господарської операції необхідно з'ясувати зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів, супроводженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Саме такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України, що вбачається зі змісту листа від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та листа № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» (далі - Лист від 02.06.2011 р.).

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р., дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, з досліджених в судовому засіданні первинних документів та матеріалів перевірки контрагента позивача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що в ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього відсутні об'єкти оподаткування по операціях з виконання робіт ТОВ «АНТАРДІ» за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2013 р.

Також, під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме: договір, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи не були виконані саме цим контрагентом (ТОВ «АНТАРДІ»).

Також суд зазначає, що для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього з контрагентом, у судове засідання викликався в якості свідка директор ТОВ «АНТАРДІ» Покидько Таїсія Федорівна, яка до суду не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що вчинені позивачем господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року № 0001434230, № 0001444230 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 901,94 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього відмовити повністю.

2. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» імені М.П. Загороднього судовий збір у розмірі 3 901,94 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2014 р.