Постанова

від 28.07.2014 по справі 826/3393/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3393/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В. при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0001434230 та №0001444230,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього (далі ПАТ«Київміськбуд - 1», позивач) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0001434230 та №0001444230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.11.2013 р. по 29.11.2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього (код за ЄДРПОУ 04012655) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «АНТАРДІ» (код ЄДРПОУ 32381856) за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено Акт № 47/42-30/04012655 від 06.12.2013 р. (далі - Акт перевірки5).

Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 587 грн., у тому числі: за II квартал 2012 р. в сумі 16 798 грн., за III квартал 2012 р. в сумі 50 789 грн.; п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 80 216 грн., в тому числі: за червень 2012 р. в сумі 15 998 грн., за серпень 2012 р. в сумі 17 817 грн., за вересень 2012 р. в сумі 30 554 грн., за жовтень 2013 р. в сумі 15 847 грн.

20 грудня 2013 року на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001444230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 101 381,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 67 587,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 794,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001434230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 120 324,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 80 216,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 108 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої що між ПАТ «Київміськбуд-1» (Генпідрядник) та ТОВ «АНТАРДІ» (Субпідрядник) здійснювались взаємовідносини на підставі Договору субпідряду № 261/1-СП на виконання капітального ремонту гідроізоляції підвального приміщення по вул. Воздвиженська, 9-19 забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва від 28 травня 2012 року, предметом якого було виконання капітального ремонту гідроізоляції підвального приміщення по вул. Воздвиженська, 9-19 забудови урочища Гончари-Кожум'яки в Подільському районі м. Києва.

На виконання вказаного договору, контрагентом позивача були виписані податкові накладні, а також, сторонами були виписані та підписані Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Водночас, колегія суддів зазначає, що виконання будівельних робіт відбулось на загальну суму 557 890,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 92 981,69 грн.

Як встановлено в Акті перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаним вище договором було проведено у безготівковій формі, частково шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача № 26000010065252 у ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767 на рахунок ТОВ «АНТАРДІ» № 26002141437 МФО 380805 у AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на суму 557 890,16 грн., в тому числі ПДВ в сумі 92 981,69 грн.

Крім того, матеріали справи містять банківські виписки з ПАТ «ВТБ БАНК», ПАТ «Банк Національний кредит», ПАТ «Міський комерційний банк», які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а висновки зроблені відповідачем ґрунтувались відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагентів позивача.

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «АНТАРДІ» які були предметом перевірки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентом підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ТОВ «АНТАРДІ», колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього - задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року - скасувати. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20 грудня 2013 року №0001434230 та №0001444230. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд - 1» імені М.П. Загороднього судові витрати у розмірі 2217,05 грн.(дві тисячі двісті сімнадцять гривень 05 копійок). Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В. Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.