Постанова

від 30.04.2014 по справі 826/4054/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року 09:14 № 826/4054/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісні меблі» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісні меблі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0008762204 від 23.10.2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 781 112, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства при відображені сум податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість та формуванні від'ємного значення не відповідають нормам визначеними Законом. Посилався на те, що Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо права платника податку на використання задекларованих сум податкового кредиту. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків органу доходів і зборів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на протиправність декларування залишку від'ємного значення податку попередніх періодів, у зв'язку з терміном позовної давності та несплатою товарів/послуг та вважає, що відбулось безоплатне отримані товарів, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із поданням позивачем та відповідачем клопотання про розгляд даної справи за відсутності їх представників, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем, 03.10.2013, на підставі пунктів 200.10 ст. 200 розділу V, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року.

Актом камеральної перевірки від 03.10.2013 № 15/26-54-22-04 зафіксовані порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, із змінами та доповненнями, відповідно до яких, ТОВ «Офісні меблі», завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року в сумі ПДВ 1 781 112 грн.

На підставі акту перевірки від 03.10.2013 ДПІ Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення - рішення № 0008762204 від 23.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 781 112 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Офісні меблі» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем до органу доходів і зборів подана податкова декларація за серпень 2013 року, з показниками у рядку 24 (Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 2 837 714 грн. (а. с. 117- 118 Т І ).

Відповідно до Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість сума від'ємного значення складається із сум залишків від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодах, у т. ч. січень - серпень 2010 року. Сума від'ємного значення, відповідно до Додатку 2, по вказаними періодам становить всього 1 781 112 грн. (а.с. 119 Т І).

Згідно акту від 03.10.2013 № 15/26-54-15.1-13/1 відповідач встановив, що задекларований підприємством залишок від'ємного значення податку на додану вартість, попередніх податкових періодів, сформований за придбанням товарів/послуг, протягом терміну позовної давності, платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/ послугами у платника відсутнє.

В абзаці "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи викладене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.

При цьому висновок щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг, які мають статус безоплатно отриманих, може бути зроблений виключно під час проведення документальної, а не камеральної перевірки такого платника податків.

Судом встановлено, що відповідачем, на момент проведення камеральної перевірки, не проводилась документальна перевірка, щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг.

Пунктами 75.1, 75.2 ст.75 Податкового кодексу України (редакція, яка діяла на момент проведення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно ст. 76 Податкового кодексу України , камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На момент подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за періоди січень - серпень 2010 року справляння податку регулювалось приписами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній станом на момент подання декларацій) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На момент подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за серпень 2013 року справляння податку регулювалось приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем відображено суму від'ємного значення ПДВ, яка склалася за січень - серпень 2010 року у загальному розмірі 1 781 112 грн.

Суд звертає увагу, що згідно із п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулюють лише питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань встановлено 1095-денний термін. Обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковим кодексом України не передбачено.

Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не свідчить про прийняття платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування, оскільки згідно ст. 200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки встановлено, що згідно з декларацій поданих до ДПІ, ТОВ «Офісні меблі» декларувало незначні обсяги оподаткування (а.с. 12 Т І).

Положеннями п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судом встановлено, що позивач не заявляв суми до бюджетного відшкодування, а оскільки використання сформованого податкового кредиту не обмежено законом, і положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не поширюються на питання податкового кредиту, то висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за січень - серпень 2010 року є необґрунтованими.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2013 року по справі № К/800/36580/13 та від 30 жовтня 2012 року по справі № К/9991/47835/12 .

Таким чином, Податковий кодекс України визначає, що отримання бюджетного відшкодування є правом платника податку, та у разі його невикористання суми від'ємного значення ПДВ враховуються у зменшення податкових зобов'язань та відповідно в даному випадку не застосовується строк позовної давності в 1095 днів, а тому посилання в акті перевірки на порушення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 1 781 112 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «Офісні меблі» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ТОВ «Офісні меблі» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0008762204 від 23.10.2013 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 781 112, 00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Офісні меблі» (код ЄДРПОУ 21336261) судові витрати в сумі 458, 80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський