Ухвала

від 11.11.2015 по справі 826/4054/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/50218/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача Корчук Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року

у справі №826/4054/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісні Меблі»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісні Меблі» (далі - ТОВ «Офісні Меблі») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року № 0008762204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, адміністративний позов ТОВ «Офісні Меблі» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0008762204 від 23 жовтня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 781 112, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив залишити касаційну скаргу ДПІ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки ДПІ складено акт від 3 жовтня 2013 року № 15/26-54-22-04 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» (далі - акт перевірки), згідно з яким позивачем порушено вимоги пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року, на 1 781 112,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2013 року № 0008762204, яким ТОВ «Офісні Меблі» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1 781 112,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу залишку від'ємного значення об'єкта оподаткування суми, які були сформовані у відповідні звітні (податкові) періоди з січня по серпень 2010 року. Неправомірність такого віднесення, на думку відповідача, полягає, зокрема, у пропущенні позивачем 1095-денного строку, встановленого для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України, що закріплено п. 102.5 ст. 102 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 та 200.4 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Офісні Меблі» має залишок від'ємного значення з ПДВ, що виник як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: січень - серпень 2010 року, який після бюджетного відшкодування підприємство включило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення, що відображено у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Враховуючи положення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7 ст. 200 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність задекларованої позивачем суми у серпні 2013 року, оскільки в даному випадку з боку позивача не було вжито дій та заходів, а ні на повернення надміру сплачених сум до бюджету, а ні на бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак