Ухвала

від 09.09.2014 по справі 826/4054/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісні меблі» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Офісні меблі» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 року №0008762204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на недоведеність відповідачем законності та обґрунтованості його прийняття.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 03.10.2013 року №15/26-54-15.1-13/1 та виявлено порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за серпень 2013 року на суму 1 781 112 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 року №0008762204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі на 1 781 112 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що викладені в ньому висновки ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу залишку від'ємного значення об'єкта оподаткування суми, які були сформовані у відповідні звітні (податкові) періоди з січня по серпень 2010 року. Неправомірність такого віднесення, на думку відповідача, полягає, зокрема, у пропущенні позивачем 1095-денного строку, встановленого для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, що закріплено п. 102.5 ст. 102 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені доводи податкового органу, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 зазначеного Кодексу. Згідно з пунктами 200.1, 200.3 та 200.4 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приведені положення, колегія суддів доходить висновку, що застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить .

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податкових деклараціях за період з січня по серпень 2010 року.

Зі змісту акту, скаредного за результатами камеральної перевірки, вбачається посилання контролюючого органу на те, що задекларований підприємством залишок від'ємного значення податку на додану вартість, попередніх податкових періодів, сформований за придбанням товарів/послуг, які протягом терміну позовної давності платником ПДВ не були оплачені, тобто факт їх придбання відсутній. Відтак, такі товари й послуги вважаються безоплатно отриманими відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами / послугами у платника відсутнє. При цьому, відповідач посилається на те, що відповідні суми, що не були сплачені позивачем за товар, являються безнадійною заборгованістю та повинні бути належно задекларовані, як передбачено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Обговорюючи ці доводи, колегія суддів зазначає, що за абзацом «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Разом з тим, суми безнадійної кредиторської заборгованості, згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, включаються до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене, апеляційний суд зауважує, що приведена норма регулює порядок оподаткування податком на прибуток, у той час як в даній справі оспорюєтсья рішення податкового органу, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Окрім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що висновок щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг, які мають статус безоплатно отриманих, не може бути зроблений податковим органом під час проведення камеральної перевірки такого платника податків, адже згідно приписів пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та положень ст. 76 Податкового кодексу України, в ході камеральної перевірки досліджуються виключно дані податкової звітності платника. Натомість, встановлення факту оплати чи відсутності такої потребує дослідження первинних та розрахункових документів, що складались в ході відповідних господарських операцій, що може бути здійснене лише під час документальної перевірки платника податків.

Разом з тим, матеріали справи не свідчать про те, що відповідачем проводились будь-які документальні перевірки позивача з даного приводу.

Таким чином, колегія суддів не вбачає законних підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М