Постанова

від 04.04.2014 по справі 804/2220/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 р. справа № 804/2220/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.

за участю:

представника позивача Врони С.В.

представника відповідача Бейгул А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Олімп» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

06 лютого 2014 року Фермерське господарство «Олімп» (далі - ФГ «Олімп», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Східно-Дніпровська ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнення адміністративного позову (том 3, а.с. 205-208), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Олімп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р., які відображені в акті Східно-Дніпровської ОДПІ № 224/22/32598341 від 19.12.2013 року, не відповідають дійсності, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах, та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 1).

У судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Східно-Дніпровською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Олімп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р., в результаті чого складено акт № 224/22/32598341 від 19.12.2013 року, яким встановлено наявність наступних порушень:

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарством не здійснено нарахування податкових зобов'язань на вартість товарно-матеріальних цінностей, які попередньо були включені до податкового кредиту та використані не в господарській діяльності на загальну суму 88351,00 грн.;

- п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України - господарством не включено до податкового кредиту скороченої декларації податок на додану вартість нарахований (сплачений) платником податку у зв'язку з придбанням основних фондів, які не мають відношення до виробничих факторів у виробництві сільськогосподарської продукції у сумі 128639,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - підприємством не включено до податкових зобов'язань податок на додану вартість за реалізовану продукцію ТОВ з ін. інв. «Біофрукт» в сумі 500 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України - підприємством не включено суму ПДВ нараховану с/г підприємством на вартість реалізованого соняшнику невласного виробництва на загальну суму 121070,00 грн.;

- п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - підприємством завищено податковий кредит на суму 157229,00 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України - підприємство використало кошти з спец рахунку не за цільовим призначенням в сумі 303824,00 грн.

За результатами виявлених в акті перевірки порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. (том 3, а.с. 209).

Крім того, 15.01.2014 р. Східно-Дніпровською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 527920,00 грн., штрафними санкціями 435804,00 грн., всього на суму 963724,00 грн. (том 1, а.с. 81).

Як встановлено судом, під час проведення перевірки відповідачем брались до уваги податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих податкових накладних, угоди на придбання товарів (робіт. послуг), касові документи, банківські документи, журнали, ордера, виробничі звіти, книги обліку розрахунків з організаціями та особами, накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки.

Податковий орган в акті перевірки посилається на завищення позивачем задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій № 1 (скорочена ПДВ), заниження повноти нарахування ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, порушення вимог п.п. 198.3, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо не включення до складу податкових зобов'язань вартість товарно-матеріальних цінностей, використаних в операціях, які не є об'єктом оподаткування, а саме вартість паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, добрив, запасних частин, які були використані під посів с/г культур, але в подальшому дані посіви загинули, в порушення вимог п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України господарством віднесено до податкового кредиту вартість придбаних імпортних легкових автомобілів та вартість послуг по їх обслуговуванню, неможливо встановити походження товарів, придбаних у постачальника ПП «Ліна Агро» та нездійснення господарських операцій, оскільки позивачем не надано документи, що підтверджують походження товару (сертифікати відповідності), а також проведення господарських операцій між ФГ «Олімп» та ПП «Ліна Агро» відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 10 травня 2012 року між Фермерським господарством «Олімп» (покупець) та Приватним підприємством «Ліна Агро» (продавець) було укладено договір поставки товару № 10/05 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, асортимент, кількість та вартість якого наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, 22 березня 2013 року між Фермерським господарством «Олімп» (покупець) та Приватним підприємством «Ліна Агро» (продавець) було укладено договір поставки товару № 18 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, яким є засоби захисту рослин та/або посівний матеріал, асортимент, кількість та вартість якого наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Реальність проведених господарських операцій позивач підтверджує наданими копіями первинних документів, а саме:

- договором поставки товару № 10/05 КР від 10.05.2013 року;

- договором поставки товару № 18 КР від 22.03.2013 року;

- специфікаціями № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 до договору № 18 КР від 22.03.2013 року;

- специфікаціями № 1, 2 до договору № 10/05 КР від 10.05.2013 року;

- податковими та видатковими накладними;

- актами приймання-передачі.

Відповідно до положень п.85.2., п.85.4., п.85.8. ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз.1 п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на надання послуг ФГ «Олімп» від ПП «Ліна Агро», оформлені належним чином, а отже є доказом того, що зазначені договори поставки товарів спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, судом було встановлено та не заперечувалось сторонами про те, що на момент складання вказаних податкових накладних ФГ «Олімп» та його контрагент ПП «Ліна Агро» включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також, зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, подорожні листи службових легкових автомобілів, які були оглянуті та досліджені судом. Тобто, первинні документи щодо підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивачем з контрагентом ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» та використання придбаного товару у своїй діяльності, а саме легкових автомобілів TOYOTA HILUX DC MR OFR29G801019693 та TOYOTA Cruiser 150/GX460.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи, та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а ч. 2 ст. 71 цього Кодексу визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно податкового повідомлення-рішення вбачається, що при проведені перевірки ФГ «Олімп» не було надано необхідних документів, в результаті розгляду та аналізу яких можливо було б зробити висновок щодо предмету перевірки, а саме дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 року по 31.10.2013 року, а отже винесене податкове повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн. було прийняте за ненадання платником податків оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю відповідно до положень п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно п. 85.1. ст. 85 Податкового кодексу України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Оскільки, відповідачем Східно-Дніпровською ОДПІ не доведено факт відмови платника податків ФГ «Олімп» або його законних представників надати копії документів для перевірки з засвідченням факту відмови та переліку документів, які позивач відмовився надати податковому органу, суд вважає за можливе задовольнити позов в і частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн.

Одним з принципів Податкового законодавства України, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємий період відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 963724,00 грн., що складається з основного платежу у розмірі 527920,00 грн. і штрафних санкцій 435 804,00 грн., які призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ФГ «Одімп» є обґрунтованими, а винесені на підставі акту перевірки № 224/22/32598341 від 19.12.2013 року податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн. - є протиправними та мають бути скасовані судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ФГ «Олімп» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 669,90 грн., що документально підтверджується квитанціями (том 1 а.с. 21, том 3 а.с. 204).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 669,90 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09 квітня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Фермерського господарства «Олімп» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012200 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., винесене Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001322200 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн., винесене Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Олімп» (код ЄДРПОУ 32598341; індекс 52723, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, село Троїцьке, вулиця Совхозна, будинок 25) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 669,90 грн. (шістьсот шістдесят дев'ять гривень 90 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 09 квітня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник