Ухвала

від 12.01.2016 по справі 804/2220/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/39339/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р.

у справі № 804/2220/14

за позовом Фермерського господарства Олімп

до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство Олімп (далі - позивач, ФГ Олімп ) звернулось до суду з позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Східно-Дніпровська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000012200 від 15.01.2014 р. та №0001322200 від 13.12.2013 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Східно-Дніпровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Східно-Дніпровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ Олімп з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено акт № 224/22/32598341 від 19.12.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення: п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не здійснено нарахування податкових зобов'язань на вартість товарно-матеріальних цінностей, які попередньо були включені до податкового кредиту та використані не в господарській діяльності на загальну суму 88351,00 грн.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України не включено до податкових зобов'язань податок на додану вартість за реалізовану продукцію ТОВ з ін. інв. Біофрукт в сумі 500 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України не включено суму ПДВ нараховану с/г підприємством на вартість реалізованого соняшнику невласного виробництва на загальну суму 121070,00 грн.; п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит на суму 157229,00 грн.; п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України використання коштів зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням в сумі 303824,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення: №0000012200 від 15.01.2014 року на суму 963 724,00 грн. (527 920,00 грн. за основним платежем, 435 804 грн. за штрафними санкціями) та № 0000132220 від 13.12.2013 року у розмірі 510 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 травня 2012 року між ФГ Олімп (покупець) та приватним підприємством Ліна Агро (продавець) було укладено договір поставки товару № 10/05 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар.

Крім того, 22 березня 2013 року між ФГ Олімп (покупець) та приватним підприємством Ліна Агро (продавець) було укладено договір поставки товару № 18 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, актами прийому-передачі, тощо.

Також судами встановлено, що ФГ Олімп були придбані та обслуговувалися в ТОВ фірма Алмаз МОТОР ЛТД легкові автомобілі TOYOTA HILUX DC MR OFR29G801019693 та TOYOTA Cruiser 150/GX460.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, подорожніми листами службових легкових автомобілів.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У відповідності до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як встановлено судами, відповідачем не доведено факт відмови платника податків ФГ Олімп або його законних представників надати копії документів для перевірки з засвідченням факту відмови та переліку документів, які позивач відмовився надати податковому органу.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак