Ухвала

від 24.03.2015 по справі 804/2220/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2015 рокусправа № 804/2220/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 р. по справі за позовом фермерського господарства "Олімп" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000012200 від 15.01.2014 року на суму 963 724,00 грн. (527 920,00 грн. за основним платежем, 435 804 грн. - за штрафними санкціями) та № НОМЕР_1 від 13.12.2013 року на суму 510 грн. винесені на підставі акту №224/22/32598341 від 19.12.2013 року за результатами проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 року по 31.10.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15.01.2014 р. на суму 963724,00 грн., винесене Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 13.12.2013 р. на суму 510,00 грн., винесене Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись не невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фермерське господарство "Олімп" 26.01.2004 року зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на обліку Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області.

Східно-Дніпровською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Олімп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено акт № 224/22/32598341 від 19.12.2013 року

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення:

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарством не здійснено нарахування податкових зобов'язань на вартість товарно-матеріальних цінностей, які попередньо були включені до податкового кредиту та використані не в господарській діяльності на загальну суму 88351,00 грн.;

- п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України - господарством не включено до податкового кредиту скороченої декларації податок на додану вартість нарахований (сплачений) платником податку у зв'язку з придбанням основних фондів, які не мають відношення до виробничих факторів у виробництві сільськогосподарської продукції у сумі 128639,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - підприємством не включено до податкових зобов'язань податок на додану вартість за реалізовану продукцію ТОВ з ін. інв. «Біофрукт» в сумі 500 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України - підприємством не включено суму ПДВ нараховану с/г підприємством на вартість реалізованого соняшнику невласного виробництва на загальну суму 121070,00 грн.;

- п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - підприємством завищено податковий кредит на суму 157229,00 грн.;

- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України - підприємство використало кошти з спец рахунку не за цільовим призначенням в сумі 303824,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення №0000012200 від 15.01.2014 року на суму 963 724,00 грн. (527 920,00 грн. за основним платежем, 435 804 грн. - за штрафними санкціями) та № НОМЕР_1 від 13.12.2013 року на суму 510 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень - рішень.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 травня 2012 року між фермерським господарством «Олімп» (покупець) та приватним підприємством «Ліна Агро» (продавець) було укладено договір поставки товару № 10/05 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, асортимент, кількість та вартість якого наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, 22 березня 2013 року між фермерським господарством «Олімп» (покупець) та приватним підприємством «Ліна Агро» (продавець) було укладено договір поставки товару № 18 КР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, яким є засоби захисту рослин та/або посівний матеріал, асортимент, кількість та вартість якого наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Реальність проведених господарських операцій позивач підтверджує наданими копіями первинних документів, а саме:

- договором поставки товару № 10/05 КР від 10.05.2013 року;

- договором поставки товару № 18 КР від 22.03.2013 року;

- специфікаціями № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 до договору № 18 КР від 22.03.2013 року;

- специфікаціями № 1, 2 до договору № 10/05 КР від 10.05.2013 року;

- податковими та видатковими накладними;

- актами приймання-передачі.

Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі й податкового кредиту з ПДВ, що зумовило б підстави для невизнання податкової звітності фермерського господарства "Олімп" з податку на додану вартість податковим органом не наведено.

Крім того, матеріали справи свідчать, що фактично підставою для встановлення допущених позивачем порушень та здійснення донарахування ПДВ став висновок податкового органу щодо розбіжностей між кількістю реалізованої продукції з наявною та сумою заявленого податкового кредиту.

Проте, наведені заявником апеляційної скарги розрахунки не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що податковий орган при встановленні допущеного позивачем порушення зі сплати ПДВ виходив з загальної кількості поставки, передбаченої договорами, при цьому не врахував, що поставки відбувалися частинами.

Також, податковим органом зазначено про віднесення позивачем до податкового кредиту вартості придбаних імпортних легкових автомобілів та вартості послуг по їх обслуговуванню.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фермерським господарством "Олімп" в перевіряємий період були придбані та обслуговувалися в ТОВ фірма «ОСОБА_1 МОТОР ЛТД» легкові автомобілі TOYOTA HILUX DC MR OFR29G801019693 та TOYOTA Cruiser 150/GX460. На підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи, а саме податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, подорожні листи службових легкових автомобілів.

При цьому, заявником апеляційної скарги на підтвердження висновків щодо невикористання позивачем вказаних автомобілів у господарській діяльності та спростування висновків суду першої інстанції, обґрунтованих доводів та відповідних доказів не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивачем з контрагентом ТОВ фірма «ОСОБА_1, ЛТД» та використання придбаного товару у своїй діяльності, а саме легкових автомобілів TOYOTA HILUX DC MR OFR29G801019693 та TOYOTA Cruiser 150/GX460.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при формуванні податку на додану вартість та податкового кредиту за перевіряємий звітний період.

Щодо податкового повідомлення - рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, наведеними вище положеннями передбачено обов'язок платника податків щодо надання необхідних документів, при цьому відмова у їх наданні має бути підтверджена відповідними доказами.

Таким чином, з огляду на надання позивачем до суду первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності та встановлення судом їх належності та відповідності, не доведення відповідачем належними доказами встановленого правопорушення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.12.2013 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим