Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/9123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9123/13 23.04.14

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУП»

про стягнення 586 272, 62 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Харченко О.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУП» про стягнення заборгованості у розмірі 586 272,62 грн. за договором поставки № 3389 від 07.03.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2013 р. порушено провадження справі № 910/9123/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. у справі № 910/9123/13 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у даній справі.

16.12.2013 р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/9123/13 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8290/12990/13-45 від 28.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. поновлено провадження у справі № 910/9123/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

14.01.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про виклик у судове засідання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Жижонок Т.М. та Зубрицьку І.Ю. та про призначення судової експертизи.

Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав, з якими закон пов'язує необхідність виклику в судове засідання судових експертів в порядку ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, а тому відмовляє у його задоволенні.

03.02.2014р. позивач подав клопотання про призначення нової експертизи у даній справі через суперечливі, на його думку, висновки, виконання якої просив доручити експертам Черкаської філії Київського інституту судових експертиз.

Разом з тим, суд вважає, що у матеріалах справи наявні документи, необхідні для прийняття рішення у справі; питання, що поставлені позивачем, можуть бути встановлені судом самостійно, а тому призначати судову експертизу у даній справі не вважає за доцільне, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. справу № 910/9123/13 передано судді Морозову С.М. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. справу № 910/9123/13 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачеві на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2013 р. між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУП» укладено договір поставки № 3389, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, вказаних даним договором.

Відповідно до п. 3.3. договору датою одержання товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна на товар є вільною та встановлюється позивачем у національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 4.2. договору відповідача здійснює розрахунки за кожну поставку окремо шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару, або внесення 100 % вартості товару готівкою в касу.

Договір, відповідно до п. 6.1. вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

Як стверджував позивач у позовній заяві, на виконання умов договору № 3389 від 07.03.2013 р. за період з 04.04.13р. до 11.04.13р. відповідачеві поставлено товар на суму 586 272, 62 грн.

Як вбачається з платіжних доручень № 1000623933 від 01.04.2013 р. та ; 1000623720 від 01.04.2013 р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 186 234, 00 грн. за договором № 3389 від 07.03.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 3389 від 07.03.2013 р. в частині оплати поставленого Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 586 272, 62 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Варто відзначити, що відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, заявлені до нього вимоги та наведені позивачем обставини не спростував та, при цьому, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8290/12990/13-45 від 28.11.2013 р. за даними бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» операції з відвантаження/передачі товару за договором № 3389 від 07.03.2013 р., зазначеного у накладних № КК-0063000 від 11.04.2013 р., № КК-0062999 від 11.04.2013 р., № КК-0063002 від 11.04.2013 р., № КК-0063001 від 11.04.2013 р., № КК-0062928 від 11.04.2013 р., № КК-0059770 від 04.04.2013 р., № КК-0059592 від 04.04.2013 р., № КК-0059593 від 04.04.2013 р., № КК-0059594 від 04.04.2013 р., № КК-0059595 від 04.04.2013 р., КК-0045885 від 12.03.2013 р., № КК-0045878 від 12.03.2013 р., № КК-0045915 від 12.03.2013 р., № 0045907 від 12.03.2013 р. підтверджуються у розмірі 772 506, 62 грн.

В той же час, відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8290/12990/13-45 від 28.11.2013 р. встановити обсяг операцій з прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «БУП» товару від Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» не видається можливим у зв'язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУП».

Суд погоджується із судовими експертами, що надані позивачем у підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару за спірним договором первинні документи - видаткові накладні не відповідають всім умовам, передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що лише факт неоформлення належним чином первинних документів сторонами за договором, не може бути беззаперечним доказом неотримання товару, що зазначений у відповідному первинному документі, якщо є інші докази, які дають змогу дійти протилежного висновку.

Суд вважає за необхідне відзначити, що відповідачем факт отримання товару не заперечується, а документами первинного бухгалтерського обліку відображується операції з відвантаження/передачі товару позивачем відповідачеві за спірним договором на суму 772506,62 грн.

У даному судовому засіданні представники позивача пояснили суду, що пред'являючи позов до суду, позивач зазначив лише ті первинні документи, за якими не була проведена оплата; в усному порядку підтвердив факт відвантаження товару відповідачеві за спірним договором на суму 772506,62 грн.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи наявні докази в їх сукупності, судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар за спірним договором на загальну суму 772 506, 62 грн.

При цьому, звертає увагу, що наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується перерахування відповідачем грошових на загальну суму 186 234, 00 грн. за договором № 3389 від 07.03.2013 р.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, здійснивши оцінку наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» про стягнення з відповідача 586 272, 62 грн. основного боргу.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 17, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУП» (83056, м. Донецьк, вул. Очаківська, 24, код ЄДРПОУ 37046695), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код ЄДРПОУ 32268131) заборгованість у розмірі 586 272, 62 ()п'ятсот вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят дві грн. 62 коп.) грн. основного боргу та 11 725, 45 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять грн. 45 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.