Постанова

від 29.04.2014 по справі 910/20560/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа№ 910/20560/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача : Оксамитний М. М. - представник за довіреністю № 0204/14-02 від 02.04.2014

від відповідача: Кліндухов П. В. - представник за довіреністю від 01.11.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська реклама»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014

у справі № 910/20560/13 (головуючий суддя Дупляк О. М., судді Капцова Т. П., Нечай О. В.)

за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська реклама»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 88 974,95 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Рендж Ровер», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, внаслідок падіння на вищевказаний транспортний засіб під час його руху 05.07.2012 рекламного щита за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 36, який перебуває в строковому платному користуванні відповідача відповідно до укладеного з ТОВ «Біг Борд Груп» 31.03.2009 договору оренди комплексу елементів благоустрою № 310/309/1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014, повний текст якого складений 17.02.2014, у справі № 910/20560/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме п. 42 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, відповідальність за технічний стан рекламних засобів, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламних засобів несе розповсюджувач зовнішньої реклами згідно із законодавством; відповідно до п. 18.2 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.2011, розповсюджувач реклами зобов'язаний дотримуватись норм техніки безпеки, забезпечення розміщення та експлуатацію рекламного засобу з дотриманням всіх встановлених вимог та несе відповідальність за всі несправності та аварійні ситуації, а тому винною особою у заподіянні шкоди спірному автомобілю внаслідок падіння щита є відповідач як розповсюджувач реклами та користувач зазначеного щита на день його падіння.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська реклама» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/20560/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції відповідач послався на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не прийнято до уваги, що позивач, в порушення приписів чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди, не надав належних та допустимих доказів наявності вини відповідача у падінні 05.07.2012 рекламного щита за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 36.

Відповідач зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази неналежного технічного стану спірної рекламної конструкції або порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламних засобів.

В підтвердження зазначеної позиції відповідач вказав на те, що відповідно до приписів п. 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а у разі невиконання такої вимог, орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порідку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в той час як жодних приписів на усунення порушень або негативного технічного стану щодо спірного рекламного щита відповідачеві не надходило, що підтверджує відсутність будь-яких неправомірних дій або бездіяльності відповідача щодо розміщення зазначеного рекламного щита.

Також відповідач послався на те, що з наявної в матеріалах справи Контрольної картки № 2012102109, виданої Головним управлінням контролю за благоустроєм Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.07.2012, слідує, що в термін з 07.07.2012 за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 36 проводились роботи з ліквідації аварії на тепломережі, що свідчить про те, що причиною падіння спірної рекламної конструкції на автомобіль було не незадовільний стан зазначеної конструкції, а аварія тепломережі.

Ухвалою від 31.03.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська реклама» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014, враховуючи перебування судді Пашкіної С. А. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/20560/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.08.2011 позивач як Страховик та ОСОБА_4 як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту за програмою «50х50» №23 170001-4222 10 (далі Договір) (а.с. 9, 9 зворот, 11-15), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Рендж Ровер», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль).

В п. 9 Договору сторонами погоджено, що строк дії Договору з 00 годин 00 хвилин 06.09.2011 по 23 годину 59 хвилин 05.09.2012.

В пункті 6 Договору сторонами погоджені застраховані ризики, до яких, серед іншого, відноситься й «Падіння предметів» (пп. «А4» п. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2012 під час руху Автомобіль був пошкоджений внаслідок падіння на нього рекламного щита за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 36 (вул. Коцюбинського, 14), що сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт 2АРВ аварійно-рятувальним взводом КАРС «Київська служба порятунку» від 05.07.2012 (а.с. 18) та постанови ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.07.2012 (а.с. 16).

06.07.2012 Страхувальник звернувся до позивача з заявою-повідомленням (а.с. 19, 19 зворот), в якій повідомив про пошкодження 05.07.2012 Автомобіля через падіння на нього конструкції «біг-борд»за адресою: м. Київ, б-р Шевченка, 36.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Договору, на підставі страхового акту № СНТ-23/17/0001/4222-01Ф від 18.07.2012 (а.с.42) та розрахунку суми страхового відшкодування до нього (а.с.43) позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 88 974,95 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належною копією платіжного доручення № 11363 від 18.07.2012 (а.с. 45).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на вищевикладене, позивач є особою, яка відповідно до закону має право на відшкодування йому понесених витрат на виплату страхового відшкодування за рахунок особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, рекламна конструкція, внаслідок падіння якої 05.07.2012 на Автомобіль власнику останнього завдано спірних збитків, перебуває в орендному користуванні відповідача згідно з укладеним ним як Орендарем та ТОВ «Біг Борд Група» як Орендодавцем договором оренди комплексу елементів благоустрою № 310309/1 від 31.03.2009 (далі Договір оренди) (а.с.132-135). При цьому, встановлення рекламної конструкції здійснено відповідачем на підставі отриманого ним відповідного дозволу.

Зазначені факти підтверджуються листом начальника управління з питань реклами Головного управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09.10.2012 № 066-6495/09 (а.с.46), де йдеться про те, що рекламний засіб, який розміщено на розі вул. М.Коцюбинського / бульв. Шевченка, 14/36-а, належить ТОВ «Українська реклама» та встановлено відповідно до дозволу № 17459-07-П-1 строком дії до 01.04.2013.

Відповідачем вказані факти не заперечуються.

З огляду на вказані обставини та виходячи з норм ст. 1166 ЦК України, позивач вважає, що саме відповідач має відшкодувати йому витрати на виплату спірного страхового відшкодування.

За правилами ст. 1166 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди необхідно довести наявність неправомірної поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вини завдавача шкоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність всіх необхідних, передбачених вказаною статтею, умов для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої падінням рекламної конструкції на Автомобіль.

Відповідач наполягає на тому, що падіння рекламної конструкції на Автомобіль було викликане провалом частини тротуару в місті її кріплення через аварію на тепломережі, розташованої під тротуаром, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати про наявність з боку відповідача неправомірної поведінки, а відповідно, і причинного зв'язку між протиправною поведінкою та пошкодженням Автомобіля, а також вини відповідача у заподіянні збитків.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані обставини - падіння рекламної конструкції внаслідок аварії на тепломережі у місці встановлення - належними та допустимими доказами не доведені, оскільки долучені відповідачем до матеріалів справи довідка Головного управління контролю за благоустроєм Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 064-15060 від 15.11.2013 (а.с.95) та Контрольна картка № 2012102109 від 07.07.2012 Головного управління контролю за благоустроєм Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (а.с.96) свідчать лише про проведення в період з 07.07.2012 по 14.07.2012, тобто через два дні після спірної події (05.07.2012) робіт з ліквідації аварії на тепломережі за адресою: бульв. Тараса Шевченка, 36 і не доводять наявність зв'язку між фактом падіння рекламної конструкції та цією аварією.

Долучені до матеріалів справи фото з міста події також не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження вказаних обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку, якщо падіння спірної рекламної конструкції спричинене діями інших осіб, не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, не можна вважати доведеними твердження відповідача про відсутність з його сторони неправомірної поведінки і, відповідно, і причинного зв'язку між протиправною поведінкою та пошкодженням Автомобіля, а також вини відповідача, оскільки виходить відповідач при цьому з єдиного лише факту аварії, що сталася на теплотрасі, розташованої під тротуаром в місті розміщення спірної рекламної конструкції.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 3 ст. 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 4 ЦК України до актів цивільного законодавства відносить, зокрема, закони та постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» в редакції, яка діяла на дату спірної події, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 42 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 в редакції, яка діяла на дату спірної події (Типові правила), відповідальність за технічний стан рекламних засобів, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламних засобів несе розповсюджувач зовнішньої реклами згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.2011 (Порядок), в редакції, яка діяла на дату спірної події, встановлено, що розповсюджувачем реклами - є особа, яка здійснює розповсюдження зовнішньої реклами, реклами на транспорті, у ліфтах.

Відповідно до п. 18.2 вказаного Порядку розповсюджувач реклами забезпечує розміщення та експлуатацію рекламних засобів з дотриманням норм техніки безпеки, пожежної безпеки і санітарних норм. Розповсюджувач реклами несе відповідальність за будь-які порушення норм безпеки, несправності та аварійні ситуації, що виникають з їх вини, та повинні за власний рахунок усувати всі дефекти, що виникають у процесі експлуатації рекламних засобів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до приписів чинного законодавства саме відповідач, як особа, на яку покладено відповідальність за технічний стан спірної рекламної конструкції та яка несе відповідальність за будь-які несправності та аварійні ситуації, що виникають процесі експлуатації сказаної рекламної конструкції, має обов'язок відшкодувати будь-яку шкоду спричинену під час експлуатації вказаної рекламної конструкції.

При цьому, приписи чинного законодавства не пов'язують відповідальність відповідача як розповсюджувача реклами за заподіяну шкоду із обов'язковим доведенням неналежного технічного стану рекламної конструкції або порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламних засобів, оскільки відповідно до вищенаведених правових норм, обов'язок відповідача відшкодувати будь-яку шкоду, спричинену під час експлуатації рекламної конструкції, обумовлений саме тим, що він є розповсюджувачем реклами, тому посилання відповідача на відсутність приписів на усунення порушень або негативного технічного стану щодо спірної рекламної конструкції органу, який здійснює контроль за додержанням Типових правил, або спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

Щодо того, чи відноситься спірний страховий випадок до дорожньо-транспортних пригод, про що представники сторін мають протилежні точки зору, - колегія суддів вважає, що при вирішенні цього питання слід врахувати правила Галузевого стандарту України ГСТУ 218-03450778.090-2001, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 29.11.2001 № 839, який поширюється на автомобільні дороги загального користування і при розробці якого використано ДСТУ 2935-94 «Безпека дорожнього руху. Терміни та визначення», де розкривається поняття «Дорожньо-транспортна пригода» і в п. 3.2 якого наводиться виключний перелік видів ДТП, до яких відноситься:

3.2.1. Зіткнення - зіткнення транспортних засобів, що рухались,

3.2.2. Перекидання - пригода, внаслідок якої транспортний засіб, що рухався, перекинувся,

3.2.3. Наїзд на транспортний засіб, що стоїть - пригода, внаслідок якої транспортний засіб, що рухався, скоїв наїзд на транспортний засіб, що стоїть,

3.2.4. Наїзд на перешкоду - пригода, внаслідок якої стався наїзд на предмет у смузі відчуження дороги,

3.2.5. Наїзд на пішохода - пригода, внаслідок якої стався наїзд на людину або зіткнення з нею,

3.2.6. Наїзд на велосипедиста - пригода, внаслідок якої стався наїзд на велосипедиста чи зіткнення з ним,

3.2.7. Наїзд на гужовий транспорт - пригода, внаслідок якої транспортний засіб наїхав на упряжних тварин або віз, який вони тягнуть,

3.2.8. Наїзд на тварин - пригода, внаслідок якої транспортний засіб наїхав на диких чи домашніх тварин, птицю, в результаті чого потерпіли люди,

3.2.9. Падіння пасажира - пригода, внаслідок якої сталося падіння пасажира з транспортного засобу, що рухався, на дорогу,

3.2.10. ДТП інших видів - пригоди, що сталися під час руху транспортного засобу внаслідок падіння вантажу, велосипедиста, будь-яких предметів та тому подібне і спричинили поранення чи загибель людей.

Тобто, падіння на транспортний засіб під час його руху будь-якого предмету, що й сталося в спірному випадку, вважається дорожньо-транспортною пригодою іншого виду лише за умови, якщо така пригода спричинила поранення чи загибель людей.

Враховуючи, що внаслідок падіння рекламної конструкції на Автомобіль під час його руху поранення чи гибелі людей не зафіксовано, спірна подія, на думку колегії суддів, не може вважатися дорожньо-транспортною пригодою, вина особи в якій має бути встановлена відповідним протоколом та рішенням суду.

З огляду на обставини справи, враховуючи ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої обов'язок довести, що шкоди завдано не з її вини, покладено на особу, яка завдала шкоди, колегія суддів вважає помилковою думку відповідача, що в спірному випадку позивач має доводити наявність вини відповідача, а не навпаки, відповідач - відсутність своєї вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач має відшкодувати шкоду, завдану падінням спірної рекламної конструкції, в той час як позивач, як особа, яка відшкодувала збитки постраждалій особі, має право на їх відшкодування за рахунок відповідача. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська реклама» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська реклама» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/20560/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/20560/13 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20560/13.

Повний текст постанови складено: 05.05.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло