Постанова

від 04.09.2008 по справі 2а-383/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-383/08

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2008 року                                                                         

Львівський окружний

адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                               

Мартинюка В.Я.

при секретарі

судового засідання                                     Колтун

Ю.М.

з участю представників сторін:

від позивача : не з'явилися,  

від відповідача :  не

з'явилися;    

розглянувши

справу у

відкритому судовому засіданні в м.Львові за позовом   ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту

населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої

і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, 

В С Т А

Н О В И В :

ОСОБА_1. звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення

Яворівської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої і

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 3148 грн. 00 коп.

         Позивач в позовній заяві вважає, що

йому всупереч вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» та п.3 ст.22 Конституції України разова

грошова допомога учаснику війни виплачувалась не в повному обсязі. Окрім того,

заявою просить суд розглядати справу без його участі.

Позивач просить

справу розглядати без його участі.

Відповідач у

запереченні на позов від 01.08.2008 року за №2000 та від 29.08.2008 за №2280

року проти позову заперечує та вважає, що він здійснює лише виплату разової

грошової допомоги, однак, розпорядником таких коштів є Державне казначейство

України. Також, відповідач просить застосувати термін позовної давності

відповідно до ст.ст.99,100 КАС України. Просить справу розглядати без участі

його представника.

Розглянувши

матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються

Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та

доповненнями та від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Позивач - ОСОБА_1.,ІНФОРМАЦІЯ_1

народження є учасником війни, про що має відповідне посвідчення серії

НОМЕР_1 

Згідно із положеннями частини 5

статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, в редакції від 9 липня 2007 року -

щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями

колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в

роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі

чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох

мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 1 статті 17-1 цього ж Закону   -

щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених

статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту

населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом

перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання

пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання

грошового утримання.

А тому, позивач у відповідності до

згаданої статті правомірно визначив відповідача у даній справі, оскільки

звернувся саме до того органу, на який законодавством покладено обов'язок

виплачувати щорічну разову грошову допомогу.

В позовній заяві, позивач вважає, що

у 2005-2007 роках грошова допомога йому виплачена не в повному обсязі, а саме -

у 2005 році - 50 грн. 00 коп. (ст.34 Закону України «Про державний бюджет на

2005 рік») ; у 2006 році - 50 грн. 00 коп. (ст.30 Законом України «Про

державний бюджет на 2006 рік») ; у 2007 року - 55 грн. 00 коп.   (ст.29 Законом України «Про державний бюджет

на 2007 рік»).

Такі дії відповідача обумовлені тим,

що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік

встановлювалися інші, ніж встановлені Законом України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту», розміри щорічної одноразової грошової

допомоги.

Суд, даючи правову оцінку спірним

правовідносинам, виходив з наступного.

Згідно рішення Конституційного Суду України

про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнана такою

що не відповідає Конституції України, зокрема, стаття 29 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася щорічна разова

грошова допомога, зокрема, учасникам війни в розмірі 55 грн. 00 коп., не

відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.

В пункті 4 цього рішення,

Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має

преюдиціальне значення, а саме - обставини, викладені в ньому, не потребують

додаткового доказування при прийняті рішень судами.

У відповідності до вимог ч.4 ст.17-1

згаданого Закону,   особи, які не отримали разової грошової

допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня

відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Згідно вимог ст.62 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік» з наступними змінами та

доповненнями, для осіб, що втратили працездатність, розмір прожиткового

мінімуму, який у відповідності до ст. 28 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" тотожній з мінімальним

розміром пенсії за віком, станом на день виплати згаданої разової допомоги

становить  410 грн. 06 коп.

При цьому, позивачем розрахунок одноразової

щорічної допомоги робився з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком в

сумі 410 грн. 00 коп., а не - 410 грн. 06 коп., як передбачено наведеними

нормами.

Таким чином, сума разової грошової

допомоги, яка підлягала виплаті позивачу за 2007 рік становить 1230 грн. 18

коп.

Враховуючи наведені обставини,

зокрема, те, що згаданим рішенням Конституційного Суду України визнана

неконституційною стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007

рік», якою встановлювалася інша, значно менша, щорічна разова грошова допомога,

суд вважає дії відповідача по невиплаті разової щорічної грошової допомоги в

повному обсязі за 2007 рік протиправними, а тому позов в цій частині підлягає

задоволенню в частині стягнення 1175 грн. 18 коп., з врахуванням здійсненої

виплати в сумі 55 грн. 00 коп.

Що стосується вимог позивача про

виплату   разової грошової допомоги   за 2005-2006 рік, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.8

Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні

відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до

суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина

безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому, суд звертає увагу на те,

що єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питань про

відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів та інших

правових актів Верховної Ради України, у відповідності до вимог ст.150

Основного Закону та ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України»   від   16 жовтня 1996 року №422/96-ВР, з наступними

змінами та доповненнями, є Конституційний Суд України.

А відтак, у суду відсутні правові

підстави не застосовувати положення Законів України  «Про державний бюджет на 2005 рік», «Про

державний бюджет на 2006 рік», якими визначена інша разова грошова допомога,

оскільки такі не визнані неконституційними.

Крім того, відповідач у запереченні

наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду.

Розглядаючи згадану заяву суд виходив

з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 99

Кодексу адміністративного судочинства України - для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,

коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Оскільки позивачу допомогу було

виплачено у 2005 та 2006 роках, а відповідно до пункту 4 статті 17-1 Закону

3551 - він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня

відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги, суд вважає, що саме

з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, суд погоджується з

відповідачем про порушення строку звернення позивача  до суду, щодо вимог виплати допомоги у 2005

та 2006 роках.

При цьому, слід

зазначити, що поважних причин пропущення згаданого строку звернення до суду

судом не встановлено.

  З огляду на викладене, позовні вимоги є

підставними та обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 1175 грн. 18 коп. , а тому в цій

частині підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід

відмовити.

Щодо судових витрат,

то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі

сторін спору.

Керуючись ст.ст. 21,

69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 

 1.

    Позов задовольнити частково.

2. 

 2.

    Стягнути з Управління праці та соціального

захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської

області (код ЗКПО 03194163), що знаходиться за адресою Львівська область,

м.Яворів, вул.Шевченка,8, на користьОСОБА_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1,

1175 грн. 18 коп. разової щорічної допомоги учаснику війни.

3. 

 3.

    В іншій частині в позові відмовити.

4. 

 4.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк

апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не

набрала законної сили.

5. 

 5.

    Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк