Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/786/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/786/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 24.02.2014 року.

В судовому засіданні 24.02.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 03.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 03.03.2014 року за клопотанням сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІСА» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ТІСА» (код ЄДРПОУ 32662933) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВКП «Спецінвест - 2012» (код ЄДРПОУ 38013173), ТОВ «Алатар-Техно» (код ЄДРПОУ 35619105), ТОВ «ТД-Техінвест» (код ЄДРПОУ 38013183), ТОВ «Гран-Трейд» (код ЄДРПОУ 31989352), ТОВ «Медпрофіт» (код ЄДРПОУ 37395786), ТОВ «Руст» (код ЄДРПОУ 23242272), ТОВ «Спрос Юей» (код ЄДРПОУ 36857386), ТОВ «Едвертайзінг Консалт», (код ЄДРПОУ 36972694), ТОВ «Акватрейдінг» (код ЄДРПОУ 33883979) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 6/26-53-22-01-21/32662933 від 23.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI, із змінами та п. 5.1 п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (далі за текстом Закон) № 334/94 - ВР від 28.12.1994 року в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 - ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 460542,00 грн. в т.ч. за І кв. 2010р - 38211,00 грн., II кв. 2010р - 64682,00 грн., III кв.2010р - 52480,00 грн., ІV кв.2010р.- 55183,00 грн., за І кв. 2011р - 52200,00 грн., за II кв. 2011р - 49151,00 грн., за III кв.2011р - 44782,00 грн., за ІV кв.2011р. - 47188,00 грн., за І кв. 2012р - 42053,00 грн., за II кв. 2012р - 14612,00 грн. та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 386886,00 грн., а саме: за лютий 2010р. - 17162,00 грн., березень 2010р. - 13407,00 грн., квітень 2010р. - 17977,00 грн., травень 2010р. - 16990,00 грн., червень 2010р. - 16778,00 грн., липень 2010р. - 12479,00 грн., серпень 2010р. - 17039,00 грн., вересень 2010р. - 12466,00 грн., жовтень 2010р. - 15762,00 грн., листопад 2010 р. -14050,00 грн., грудень 2010р. -14335,00 грн., січень 2011р. - 14368,00 грн., за лютий 2011 р. - 11182,00 грн., березень 2011р. - 16211,00 грн., квітень 2011р. - 14424,00 грн., травень 2011р. - 16083,00 грн., червень 2011р. - 12233,00 грн., липень 2011р. - 13563,00 грн., серпень 2011р. - 11695,00 грн., вересень 2011р. - 13683,00 грн., жовтень 2011р. - 13550,00 грн., листопад 2011р. -14017,00 грн., грудень 2011р. -13467,00 грн., січень 2012р. - 13350,00 грн., за лютий 2012р. - 13233,00 грн., березень 2012р. - 13467,00 грн., квітень 2012р. - 13917,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 13.09.2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 0004862220 та № 0004872220.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач послідовно оскаржував їх до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та до Міністерства доходів і зборів України в межах процедури адміністративного оскарження.

Так, рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 6354/10/26-15-10-04 від 22.11.2013 року скаргу позивача від 26.09.2013 року № 44/0913 задоволено частково. Залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13.09.2013 року № 0004872220; скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13.09.2013 року № 0004862220 в частині основного платежу у розмірі 94793 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій у розмірі 9787 грн.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесене повідомлення-рішення № 0000142201.

Так, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0004872220 від 13.09.2013 року та № 0000142201 від 17.01.2014 року.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Алатар-Техно» укладено договори № 010210/1 від 01.02.2010 року, № 010210/2 від 01.02.2010 року, № 010310/1 від 01.03.2010 року, № 010410/1 від 01.04.2010 року, № 010510/1 від 01.05.2010 року, № 010610/1 від 01.06.2010 року, № 010810/1 від 01.08.2010 року, № 011010/3 від 01.10.2010 року, № 040111/3 від 04.02.2011 року, № 040111/4 від 04.01.2011 року, № 030112/4 від 03.01.2012 року, № 030112-3 від 03.01.2012 року.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «Алатар-Техно» виписало наступні податкові накладні: №41 від 30.04.12 на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №42 від 30.04.2012 на суму 38499,60 грн. в т.ч.: ПДВ 6416,60грн., №52 від 30.03.12 на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., від 30.03.12 №51 на суму 35800,80 грн. в т.ч. ПДВ 5966,80 грн., №36 від 29.02.12 на суму 34400,40 грн. на суму ПДВ 5733,40 грн., №35 від 29.02.12 на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №53 від 31.01.2012р. на суму 35100,00 грн. в т.ч. ПДВ 5850,00 грн., №52 від 31.01.12р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №89 від 30.12.11р. на суму 35799,60 грн. в т.ч. 5966,60 грн., №88 від 30.12.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №81 від 30.11.11 на суму 39100,80 грн. в т.ч. 6516,80 грн., №80 від 30.11.11 на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №114 від 31.10.11р. на суму 36300,00 грн. в т.ч. ПДВ 6050,00 грн., від 31.10.11 №115 на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №159 від 30.09.11 на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №160 від 30.09.11 на суму 37100,40 грн. в т.ч. ПДВ 6183,40 грн., №124 від 31.08.11р. на суму 25170,00 грн., №123 від 31.08.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №179 від 29.07.11 р. на суму -5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №178 від 29.07.11р. на суму 36375,60 грн. в т.ч. ПДВ : 62,60 грн., № 144 від 30.06.11р. на суму 28396,80 гр. в т.ч. ПДВ 4732,80 грн., №143 від 30.06.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №80 від 31.05.11р. на суму 51496,80 грн. на суму 51496,80 грн. в т.ч. ПДВ 8582,80 грн., №79 від 31.05.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №72 від 29.04.11р. на суму 41546,40 грн. в т.ч. ПДВ 6924,40 грн., №71 з д 29.04.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №67 від 31.03.11р. на суму 52266,00 грн. в т.ч. ПДВ 8711,00 грн., №68 від 31.03.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №67 від 28.02.11р. на суму 22089,60 грн. в т.ч. ПДВ 3681,60 грн., №68 від 28.02.11 р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., №53 від 31.01.11р. на суму 41205,60 тн. в т.ч. ПДВ 6867,60 грн., №54 від 31.01.11р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., № 103 від 26.02.10р. на суму 47239,20 грн. в т.ч. ПДВ 7873,20 грн., №104 від 26.02.10р. на суму 55731,60 грн. в т.ч. ПДВ 9288,60грн., №153 від 31.03.10р. на суму 55800,00 грн. в т.ч. ПДВ 9300,00грн., №154 від 31.03.10р. на суму 24642,00 грн. в т.ч. ПДВ 4107,00 грн., №204 від 30.04.10р. на суму 55915,20 грн. в т.ч. ПДВ 9319,20 грн., №205 від 30.04.10р. на суму 51948.00 грн. в т.ч. ПДВ 8658,00 грн., №274 від 31.05.10р. на суму 56240,40 грн. в т.ч. ПДВ -573,40 грн., №275 від 31.05.10р. на суму 45702,00 грн. в т.ч. ПДВ 7617,00грн., №333 від -36.10р. на суму 55668,00 грн. в т.ч. ПДВ 9278,00грн., №332 від 30.06.10р. на суму 45000 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №423 від 30.07.10р. на суму 29847,00 грн. в т.ч. ПДВ 4979,00грн., №424 від 30.07.10р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №496 від 31.08.10р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №495 від 31.08.10р. на суму 30025,20 грн. в т.ч. ПДВ 5004,20грн., №497 від 31.08.10р. на суму 27208,80 грн. в т.ч. ПДВ 4534.80 грн., №561 від 30.09.10р. на суму 29794,80 грн. в т.ч. ПДВ 4965,80 грн., №562 від 30.09. 10р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №625 від 29.10.10р. на суму 29620.80 грн. в т.ч. ПДВ 4936,80 грн., №626 від 29.10.10р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500грн., № 627 від 29.10.10р. на суму 19951,20 грн. в т.ч. ПДВ 3325,20 грн., №709 від 50.11.10р. на суму 39298,80 грн. в т.ч. ПДВ 6549,80 грн., №710 від 30.11.10р. на суму 45000 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00грн., №786 від 31.12.10р. на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500грн., №785 від 31.12.10р. на суму 41008,80 грн. в т.ч. ПДВ 6834,80грн.

Крім того, під час проведення перевірки, позивачем було надано копії актів здачі-приймання виконаних робіт, що підтверджували реальність проведених робіт.

Позивачем також надано платіжні доручення, що підтверджують проведення позивачем оплати за виконані роботи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139. 1 статті 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі.

Відповідно до змісту підпунктів 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, всі подані на користь позивача податкові накладні оформлені у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач посилається на вирок Деснянського районного суду міста Києва по справі № 754/5110/13 від 11.04.2013 року, яким ОСОБА_1 (директора ТОВ «Алатар-Техно») визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст. 205 ч.1, 358 ч.3 Кримінального кодексу України.

Проте, суд зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 року по справі К/800/3616/13.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним та підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем порушено строки, встановлені Податковим кодексом України, щодо проведення перевірки позивача.

Так, відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з акту перевірки, та наказу про проведення документальної позапланової перевірки № 398 від 09.08.2013 року, перевірку було здійснено в період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Враховуючи, що чинним законодавством передбачені строки давності щодо самостійного визначення податковим органом суму податкових зобов'язань платника податків-не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, відповідач мав здійснити перевірку та нарахування податкових зобов'язань не з 01.01.2010 року, а з 01.07.2010 року.

Отже, відповідач безпідставно здійснив перевірку ТОВ «ТІСА» та нарахував останньому податкові зобов'язання поза межами строку давності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0004872220 від 13.09.2013 року та № 0000142201 від 17.01.2014 року є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0004872220 від 13.09.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0000142201 від 17.01.2014 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко