Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/3100/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 826/3100/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Шведі В.С., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002092203 від 06.09.2014 року та № 0001252204 від 12.12.2013 року,

за участю представників:

від позивача: Лукашенко Ю.І., Кущ К.Ф.

від відповідача: Зломинога Т.М.

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002092203 від 06.09.2014 року та № 0001252204 від 12.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку щодо правомірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 13.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляд на 26.03.2014 року.

В судовому засіданні 26.03.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді у зв'язку з необхідністю дослідження всіх поданих доказів по справі до 17.04.2014 року.

В судовому засіданні 17.04.2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ШЕБ» (код ЄДРПОУ 38195881) з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 511/22-03-21 від 23.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 277-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 290542 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 06.09.2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002092203, яким зменшено ТОВ «ШЕБ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 290542 грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ШЕБ» (код ЄДРПОУ 38195881) за вересень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 48/26-53-22-04-21/38195881 від 19.11.2013 року, яким встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, та відповідальність платника, передбачена п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки, 12.12.2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001252204, яким зменшено ТОВ «ШЕБ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 290542 грн.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача, згідно наданих документів було встановлено, що показники у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товар (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року у загальній сумі 952582 грн. сформовані з витрат на придбання приміщення, придбання металевих стелажів, вивезення відходів, оренди приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає у власність (купує) належні продавцю на праві власності нежитлові будівлі загальною площею-3072,30 кв.м., (літ. 17, 18, 19, 20, 21, 22), крім того споруди, що знаходяться за адресою: Київ вул.Віскозна, 3.

Відповідно до п.п 7.6.1 договору купівлі-продажу покупець має право зареєструвати за собою право власності на нежилі будівлі в порядку, визначеному чинним законодавством тільки після здійснення повної оплати вартості нежилих будівель, в порядку, визначеному ст. 2 цього договору та за умови підписання сторонами акту прийому-передачі нежилих будівель.

Згідно пп. 7.7 договору купівлі-продажу до момету переходу до покупця права власності на нежилі будівлі, згідно з порядком визначеним у п. 7.6 цього договору, нежилі будівлі знаходяться в користуванні покупця.

Так, позивач включає до складу податкового кредиту витрати по вивезенню відходів з території, сплату за електроенергію, оренду додаткових приміщень для власних потреб, придбання металевих стелажів, укладання бетонної основи згідно наступних договорів: договору поставки та монтажу обладнання № 07/03-2013 від 07.03.2013 року укладеного між ТОВ «Біто складські системи Україна» (код ЄДРПОУ 37740502) іменоване в подальшому «Постачальник» та позивачем, іменоване в подальшому «Покупець», відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати у власність Покупця стелажне обладнання, а також зобов'язується виконати на власний ризик, власними силами, застосовуючи свої інструменти, наступні монтажні роботи: монтаж/демонтаж поставленого обладнання; договору про надання послуг по перевезенню відходів № 30 від 02.01.2013 року укладеного між Позивачем «Замовник» та ПП «Обухівмісквторресурси» (код ЄДРПОУ 32152706) «Виконавець» відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги з перевезення відходів з території Замовника, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та у терміни визначені цим договором; договору оренди № Л 090 від 01.11.2012 року укладеного між ВАТ «Київхімволокно» (код ЄДРПОУ 05763429) Орендодавець, та позивачем «Орендар», відповідно до умов якого, об'єкт оренди - нежитлове приміщення розташоване за адресою: Київ вул. Магнітогорська, 1, площа приміщення - 200 кв.м. (знаходяться на 3 поверсі будівлі капронового виробництва), приміщення надається для здійснення господарської діяльності під склад; договору на технічне забезпечення електропостачання субспоживачів № 3 від 02.01.2013 року укладеного між МПП «Рабица» (код ЄДРПОУ 19477805) «Основний споживач», та позивачем «Субспоживач», предметом якого є забезпечення приєднання електроустановок субспоживача до власних електричних мереж та технічно забезпечити електропостачання субспоживача в межах величин, дозволених основним споживачем; договору підряду № 17-А від 28.03.2013 року укладеного між позивачем, назване в подальшому «Замовник» та ТОВ «Дайвер ЛТД» (код ЄДРПОУ 31608875), назване в подальшому «Підрядник», предметом якого є виконання робіт з укладання бетонної основи середньою товщиною 170 мм з армуванням арматурою і додаванням і бетон металевої фібриз попереднім укладанням плівки гідро бар'єр та послідуючим укріпленням «топінг» на загальній передбачуваній площі 400кв.м. та влаштуванням деформаційних швів передбачуваних, довжиною 120 пог.м.

Так, суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними вищевказаними контрагентами включені позивачем до податкового кредиту за період з вересня 2012 року по червень 2013 року включно та відображено в реєстрах отриманих податкових накладних та Додатках 5 до декларацій по податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно умов договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 13.07.2012 року п.п.7.7 до моменту переходу до Покупця права власності на Нежилі будівлі, згідно з порядком визначеним у п.7.6 цього договору, Нежилі будівлі знаходяться в користуванні Покупця.

Тобто, позивачем на підставі наданих до перевірки договорів та податкових накладних безпідставно враховано до складу податкового кредиту послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, враховуючи умови договору купівлі-продажу приміщення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені відповідачем висновки в актах перевірки про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та про заниження позивачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації є вірними, а винесені на підставі актів перевірки оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» (код ЄДРПОУ 38195881, 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 22.04.2014 року.