Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/3100/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3100/14 (в 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., секретар судового засідання Самсонова М.А., за участю сторін: представник позивача Лукашенко Ю.І., представник відповідача Коваленко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» (надалі ТОВ «ШЕБ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002092203 від 06.09.2014 року та № 0001252204 від 12.12.2013 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач помилково дійшов висновку щодо правомірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тому, податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2014 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів. Отже, висновки податкового органу, що зроблені в акті перевірки про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та про заниження позивачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, є вірними.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2014 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ШЕБ» (код ЄДРПОУ 38195881) з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт № 511/22-03-21 від 23.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 277-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 290542 грн.

В акті перевірки зазначено, показники у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товар (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року у загальній сумі 952582 грн. сформовані з витрат на придбання приміщення, придбання металевих стелажів, вивезення відходів, оренди приміщення.

На підставі вказаного акту відповідачем 06.09.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002092203, яким зменшено ТОВ «ШЕБ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 290542 грн.

Також відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ШЕБ» (код ЄДРПОУ 38195881) за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 48/26-53-22-04-21/38195881 від 19.11.2013 року, яким встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, та відповідальність платника, передбачена п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі цього акту відповідачем 12.12.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001252204, яким зменшено ТОВ «ШЕБ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 290542 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ШЕБ» та ПАТ «Укрсоцбанк» уклали договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає у власність (купує) належні продавцю на праві власності нежитлові будівлі загальною площею-3072,30 кв.м., (літ. 17, 18, 19, 20, 21, 22), крім того споруди, що знаходяться за адресою: Київ вул.Віскозна, 3.

Згідно умов договору, а саме п.п 7.6.1, покупець має право зареєструвати за собою право власності на нежилі будівлі в порядку, визначеному чинним законодавством тільки після здійснення повної оплати вартості нежилих будівель, в порядку, визначеному ст. 2 цього договору та за умови підписання сторонами акту прийому-передачі нежилих будівель.

Відповідно до пп. 7.7 договору до момету переходу до покупця права власності на нежилі будівлі, згідно з порядком визначеним у п. 7.6 цього договору, нежилі будівлі знаходяться в користуванні покупця.

Отже, за таких умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, позивач включає до складу податкового кредиту наступні витрати: витрати по вивезенню відходів з території, сплату за електроенергію, оренду додаткових приміщень для власних потреб, придбання металевих стелажів, укладання бетонної основи.

Вказане підтверджено наступними договорами: договір поставки та монтажу обладнання № 07/03-2013 від 07.03.2013 року укладеного між ТОВ «Біто складські системи Україна» (код ЄДРПОУ 37740502) іменоване в подальшому «Постачальник» та позивачем, іменоване в подальшому «Покупець», відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати у власність Покупця стелажне обладнання, а також зобов'язується виконати на власний ризик, власними силами, застосовуючи свої інструменти, наступні монтажні роботи: монтаж/демонтаж поставленого обладнання; договір про надання послуг по перевезенню відходів № 30 від 02.01.2013 року укладеного між Позивачем «Замовник» та ПП «Обухівмісквторресурси» (код ЄДРПОУ 32152706) «Виконавець» відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги з перевезення відходів з території Замовника, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та у терміни визначені цим договором; договір оренди № Л 090 від 01.11.2012 року укладеного між ВАТ «Київхімволокно» (код ЄДРПОУ 05763429) Орендодавець, та позивачем «Орендар», відповідно до умов якого, об'єкт оренди - нежитлове приміщення розташоване за адресою: Київ вул. Магнітогорська, 1, площа приміщення - 200 кв.м. (знаходяться на 3 поверсі будівлі капронового виробництва), приміщення надається для здійснення господарської діяльності під склад; договору на технічне забезпечення електропостачання субспоживачів № 3 від 02.01.2013 року укладеного між МПП «Рабица» (код ЄДРПОУ 19477805) «Основний споживач», та позивачем «Субспоживач», предметом якого є забезпечення приєднання електроустановок субспоживача до власних електричних мереж та технічно забезпечити електропостачання субспоживача в межах величин, дозволених основним споживачем; договору підряду № 17-А від 28.03.2013 року укладеного між позивачем, назване в подальшому «Замовник» та ТОВ «Дайвер ЛТД» (код ЄДРПОУ 31608875), назване в подальшому «Підрядник», предметом якого є виконання робіт з укладання бетонної основи середньою товщиною 170 мм з армуванням арматурою і додаванням і бетон металевої фібриз попереднім укладанням плівки гідро бар'єр та послідуючим укріпленням «топінг» на загальній передбачуваній площі 400кв.м. та влаштуванням деформаційних швів передбачуваних, довжиною 120 пог.м. Суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними вищевказаними контрагентами включені позивачем до податкового кредиту за період з вересня 2012 року по червень 2013 року включно та відображено в реєстрах отриманих податкових накладних та Додатках 5 до декларацій по податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Таким чином, колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що згідно умов договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 13.07.2012 року п.п.7.7 до моменту переходу до покупця права власності на нежилі будівлі, згідно з порядком визначеним у п.7.6 цього договору, нежилі будівлі знаходяться в користуванні покупця, а позивач, не враховуючи умови вказаного договору купівлі-продажу, безпідставно враховував до складу податкового кредиту послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів. Вірними є висновки податкового органу, що зроблені в акті перевірки про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та про заниження позивачем суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.