Постанова

від 07.04.2014 по справі 814/2393/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2014 р. Справа № 814/2393/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Спецьмонтажник", до за участю представників: від позивача: Чабанюк В.С. від відповідача: Майстренко П.С.Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, проскасування податкових повідомлень - рішень до отримання відповіді на запит суду, В С Т А Н О В И В:

Підприємство оскаржило до адміністративного суду податкові повідомлення-рішення відповідача, якими йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216113,75 гривень та податку на прибуток в сумі 209761,75 гривень. Свій позов підприємство обґрунтувало тим, що має весь пакет первинних документів, які підтверджують господарські операції з ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова».

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» носили не реальний, а фіктивний характер, з метою штучного формування податкової вигоди.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Спецьмонтажник» зареєстровано в якості юридичної особи виконкомом Миколаївської міської ради 14.04.05. Основним видом діяльності ПП «Спецьмонтажник» є будівництво будівель.

В квітні 2013 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Спецьмонтажник» з питань дотримання законодавства під час здійснення правових відносин з ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», результати якої оформлені Актом №1272/22-100/13866787 від 24.04.2013 (арк.спр.23 ).

Під час перевірки ревізори дійшли висновку, що позивач не має права на податковий кредит та витрати, які враховуються під час визнання об'єкту оподаткування, за рахунок коштів, сплачених ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова».

16 травня 2013 року уповноваженою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняті податкові повідомлення-рішення №0000632201 про визначення ПП «Спецьмонтажник» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 209761,75 гривень (арк.спр.11 ) та №0000622201 про визначення ПП «Спецьмонтажник» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216113,75 гривень (арк.спр.14 ).

Суд не може погодитися з такою аргументацію відповідача для позбавлення підприємства права на врахування сплачених коштів ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» у складі податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач має право на віднесення до валових витрат та податкового кредиту будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та які підтверджені первинними документами.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання, виготовлення товарів або отримання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України.

Таким чином, відповідно до законодавства у підприємства є право на включення до податкового кредиту та валових витрат сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціями будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договір, рахунок, довідка про вартість робіт, акт виконаних робіт, податкова накладна, платіжні доручення), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є бездоказовими.

Суд не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він за надуманими підставами взагалі заперечує цивільну правоздатність постачальників позивача, вважає укладені угоди нікчемними та не визнає з цього приводу право на податковий кредит та витрати. Постачальники позивача у першому ланцюгу мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба України зареєструвала ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» платниками ПДВ, видала їм Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємств.

Ліквідація деяких підприємств-контрагентів цілком законною формою припинення юридичної особи, яка не несе ніяких негативних наслідків для колишніх контрагентів цього підприємства. Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, не передбачає наслідком банкрутства підприємства або припинення юридичної особи недійсність всіх його правочинів, укладених до цього, а Податковий кодекс України не передбачає наслідком цього, зняття з податкового обліку його контрагентів всіх коштів, сплачених на його користь за період господарської діяльності.

Ті обставини, що у ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Під час судового засідання відповідач посилався на порушені кримінальні справи та зареєстровані кримінальні провадження стосовно зазначених контрагентів позивача, але на вимогу суду надати результати зазначених розслідувань не зміг. За відсутністю результатів розслідувань у вигляді обвинувального вироку, неможливо посилатися на доведеність протиправності у кримінальному судочинстві.

Позивач не мав взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «Укрблу», ТОВ «Еталон Ойл», не сплачував на їх користь коштів, не отримував від них податкових накладних, не формував за їх рахунок свій податковий обліку, а тому посилання в Акті перевірки ПП «Спецьмонтажник» на протиправну діяльність цих підприємств є недоречними, та жодним чином не можуть стосуватися самого позивача та впливати на його податковий облік.

Податковим законодавством України не передбачається солідарної відповідальності для всіх учасників господарської діяльності по всім ланцюгам постачальників.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків.

Законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманої від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, за наявності у позивача всіх первинних документів, доведеність реальності виконання господарської операції, сплати за неї коштів та подальшого використання у господарської діяльності підприємства, у податкового органу немає ніяких підстав для позбавлення підприємства на врахування сплачених ним коштів ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» в якості податкового кредиту та витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

Позов задовольнити повністю, спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 16.05.2013 року № 0000622201 та № 0000632201.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Спецьмонтажник" (код 13866787) сплачений судовий збір в сумі 2294,00 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто чотири).

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08.04.2014

Суддя В.В. Біоносенко