Ухвала

від 23.07.2014 по справі 814/2393/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2393/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Спецьмонтажник» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Спецьмонтажник» звернулось до суду з адміністративним позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача, за якими підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216 113,75 грн. та податку на прибуток в сумі 209 761,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача наявний весь пакет первинних документів, які підтверджують господарські операції з ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальміра», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова».

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальміра», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» не носили реального характеру, були фіктивними та мали на меті штучне формування податкової вигоди.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 16.05.2013 року № 0000622201 та № 0000632201. Присуджено з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Спецьмонтажник» (код 13866787) сплачений судовий збір в сумі 2294,00 грн.

На вказану постанову ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 07.04.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ПП «Спецьмонтажник» відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Приватне підприємство «Спецьмонтажник» зареєстровано в якості юридичної особи виконкомом Миколаївської міської ради 14.04.05. Основним видом діяльності ПП «Спецьмонтажник» є будівництво будівель.

В квітні 2013 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Спецьмонтажник» з питань дотримання законодавства під час здійснення правових відносин з ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», результати якої оформлені Актом №1272/22-100/13866787 від 24.04.2013.

Під час перевірки ревізори дійшли висновку, що позивач не має права на податковий кредит та витрати, які враховуються під час визнання об'єкту оподаткування, за рахунок коштів, сплачених ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова».

16 травня 2013 року уповноваженою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняті податкові повідомлення-рішення №0000632201 про визначення ПП «Спецьмонтажник» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 209761,75 гривень (арк.спр.11) та №0000622201 про визначення ПП «Спецьмонтажник» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216113,75 гривень.

Наведені рішення суб'єкта владних повноважень оскаржені позивачем. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції вірно не погодитися з такою відповідача для позбавлення підприємства права на врахування сплачених коштів ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» у складі податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач має право на віднесення до валових витрат та податкового кредиту будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та які підтверджені первинними документами.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання, виготовлення товарів або отримання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до законодавства у підприємства є право на включення до податкового кредиту та валових витрат сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, судова колегія вважає, що саме за цими господарськими операціями будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договір, рахунок, довідка про вартість робіт, акт виконаних робіт, податкова накладна, платіжні доручення), бути не може.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків. Відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є бездоказовими.

Судова колегія не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він за надуманими підставами взагалі заперечує цивільну правоздатність постачальників позивача, вважає укладені угоди нікчемними та не визнає з цього приводу право на податковий кредит та витрати. Постачальники позивача у першому ланцюгу мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба України зареєструвала ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» платниками ПДВ, видала їм Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємств.

Ліквідація деяких підприємств-контрагентів цілком законною формою припинення юридичної особи, яка не несе ніяких негативних наслідків для колишніх контрагентів цього підприємства. Цивільний кодекс України , Господарський кодекс України , не передбачає наслідком банкрутства підприємства або припинення юридичної особи недійсність всіх його правочинів, укладених до цього, а Податковий кодекс України не передбачає наслідком цього, зняття з податкового обліку його контрагентів всіх коштів, сплачених на його користь за період господарської діяльності.

Ті обставини, що у ТОВ «Будтранс 2009», ТОВ «Акса», ТОВ «ДІЯ», ТОВ «Будівельна компанія Пласт-Буд», ТОВ «СК Пальмира», ТОВ «Центргаз», ПП «Домінанта-ЕКО», ТОВ «Фокус Зона», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Під час судового засідання суду першої інстанції відповідач посилався на порушені кримінальні справи та зареєстровані кримінальні провадження стосовно зазначених контрагентів позивача, але на вимогу суду надати результати зазначених розслідувань не зміг. За відсутністю результатів розслідувань у вигляді обвинувального вироку, неможливо посилатися на доведеність протиправності у кримінальному судочинстві.

Позивач не мав взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «Укрблу», ТОВ «Еталон Ойл», не сплачував на їх користь коштів, не отримував від них податкових накладних, не формував за їх рахунок свій податковий обліку, а тому посилання в Акті перевірки ПП «Спецьмонтажник» на протиправну діяльність цих підприємств є недоречними, та жодним чином не можуть стосуватися самого позивача та впливати на його податковий облік.

Податковим законодавством України не передбачається солідарної відповідальності для всіх учасників господарської діяльності по всім ланцюгам постачальників. З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків. Законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманої від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст. 160 , 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Колегією суддів також була надана можливість представнику позивача - апелянта підтвердити реальність виконання операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заявив клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій. Такі доказі в матеріалах справи наявні та були досліджені судом апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання, та позивач у справі такі докази надав.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.07.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький