Рішення

від 05.05.2014 по справі 904/1277/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.14р. Справа № 904/1277/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРРОСРЕСУРСИ", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 193 264, 01 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Оліфіренко Г.Ю., дов. від 15.04.14р.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРРОСРЕСУРСИ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ПРИДНІПРОВСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" (далі - відповідач) суму 160 320,00 грн. основного боргу, 27 659,61грн. 3% річних, 5 284,40 грн. інфляційних, а всього суму 193 264,01 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором №ДД-109/2012 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 08.08.12р.

Представник від позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належно.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до стягнення суми штрафу. Разом з тим, відповідач зазначає, що ненадання позивачем передбачених п.8.5 Договору документів спричинило порушення відповідачем строків перерахування грошових коштів відповідно до п.3.1 Договору.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.08.2012 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір №ДД-109/2012 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначеному Договором, цінні папери, які зазначені в п.1.1 Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору загальна договірна вартість цінних паперів, зазначених в п.1.1 Договору, складає 1 603 200,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу цінні папери на суму 1 630 200,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розпорядженням на виконання облікової операції (а.с.12) та випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 004065 (а.с.13).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.3.1 Договору покупець зобов'язується сплатити загальну договірну вартість цінних паперів, визначену у п.1.2 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 31.08.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості цінних паперів, виконав з порушенням обумовлених Договором строків, у зв'язку з чим, позивач на підставі приписів п.5.4 Договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу до сплати штраф у розмірі 160 320,00 грн., інфляційні втрати за період з вересня 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 5 284,40 грн., а також 3% річних за період з 31.08.12р. по 24.04.13р. у розмірі 27 659,61 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.4).

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми штрафу, інфляційних та 3% річних, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру 3% річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, передбачено ст.230 ГК України.

Так, положеннями зазначеної статті передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов просить на підставі ст.258 ЦК України застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми штрафу.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

За умовами п.3.1 Договору граничним терміном оплати вартості цінних паперів за Договором є 31.08.2012 року.

Згідно п.5.4 Договору у випадку порушення покупцем зобов'язання, що передбачені п.3.1 Договору більш ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю недотримку у вигляді штрафу у розмірі 10% від загальної вартості Договору, що вказана у п.1.2 Договору.

У відповідності до наведених положень п.5.4 Договору, право позивача на нарахування неустойки у вигляді штрафу виникло через 5 банківських днів після порушення відповідачем строків оплати за Договором - 08.09.2012 року.

Таким чином, з 08.09.2012 року у позивача виникло право звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу.

З урахуванням положень ч.2 ст.258 ЦК України термін позовної давності щодо стягнення з відповідача суми штрафу закінчується 08.09.2013 року.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на те, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача суми штрафу закінчився 08.09.2013 року, а позовну заяву подано до суду 20.02.14р. (а.с.15), суд зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення з відповідача розміру штрафу, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Між тим, заперечення відповідача, щодо порушення позивачем приписів п.8.5 Договору, відхиляються судом, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 70; код ЄДРПОУ 31874758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ УКРРОСРЕСУРСИ" (91002, м. Луганськ, ділянка Цупова, 1/11; код ЄДРПОУ 37852258) суму 5 284,40 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 40 коп.) інфляційних, 27 659,61 грн. (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 61 коп.) 3% річних, 658,88 грн. (шістсот п'ятдесят вісім грн. 88 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 05.05.2014р.