Рішення

від 30.04.2014 по справі 908/917/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2014 Справа № 908/917/14

За позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя (69000, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 14)

до відповідачів: 1. Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Вілс"" (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 42, к. 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 8-б)

про - визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р.;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 р.;

- зобов'язання повернути земельну ділянку, розташовану в м. Запоріжжі по вул.

Штурмова

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від прокурора - Нестеренко І.В. (службове посвідчення № 015707);

Демиденко Д.А. (службове посвідчення № 001780);

Від відповідача -1 - Матюшко Е.В. (дов. № 01/02-17/00231 від 27.01.2014 р.);

Від відповідача-2 - Козиряцька І.М. (дов. № б/н від 05.04.2014 р.);

Від третьої особи - Мунтянова А.М. (дов. № б/н від 18.03.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. «Про передачу в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Медична клініка «Вілс», зареєстрованого в ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 16.08.2007 р. за № 040726100709; зобов'язання ТОВ «Медична клініка «Вілс» повернути земельну ділянку (кадастровий № 2310100000:04:030:0167) вартістю 3133905,12 грн. площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова, власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді, на умовах, визначених договором.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/917/14, справі присвоєно номер провадження 20/21/14, справу призначено до розгляду на 07.04.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.04.2014 р., розгляд справи відкладався на 28.04.2014 р. У судовому засіданні 28.04.2014 р. оголошувалась перерва до 30.04.2014 р.

30.04.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

16.04.2014 р. від прокурора надійшло письмове уточнення від 16.04.2014 р. № 08-05-984-14 до позовної заяви, відповідно до якої прокурор уточнює третій пункт прохальної частини позовної заяви та просить, зокрема, зобов'язати ТОВ «Медична клініка «Вілс» повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) вартістю 3133905,12 грн. площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова, власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Інші позовні вимоги залишені прокурором без змін.

Розглянувши заяву, суд встановив, що фактично прокурором конкретизовано формулювання однієї із позовних вимог, при цьому не змінено предмету або підстави позову. Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням письмового уточнення до позовної заяви від 16.04.2014 р. Позовні вимоги мотивовано наступним. У ході проведеної прокуратурою Ленінського району перевірки додержання вимог земельного законодавства з боку посадових осіб ТОВ «Медична клініка «Вілс» виявлено, що 31.01.2007 р. Запорізькою міською радою всупереч ст.ст. 20, 118, 123, 124 ЗК України, Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» прийнято рішення № 61/145 "Про передачу в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельної ділянки по вул. Штурмовій у м. Запоріжжі для розташування спортивного комплексу». На виконання вказаного рішення укладено договір від 19.07.2007 р. оренди землі площею 1,0438 га, який зареєстровано в ЗРФ ДП "Центр ЗК" при Держкомземі України 16.08.2007 р. за № 040726100709. При прийнятті спірного рішення порушено процедуру відведення земельної ділянки та порядок встановлення та зміни цільового призначення землі. Так, законом не передбачено можливості одним рішенням надати згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки та затвердження такого проекту, що було допущено Запорізькою міською радою при прийнятті рішення № 61/145 від 31.01.2007 р. Проект відведення землі не погоджено з відповідними контролюючими органами, він не містить відомостей про усунення зауважень, виявлених при проведенні державної експертизи, висновок державної землевпорядної експертизи не скріплений гербовою печаткою Держкомзему області. Просить визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. «Про передачу в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «Медична клініка «Вілс», зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 16.08.2007 р. за № 040726100709; зобов'язати ТОВ «Медична клініка «Вілс» повернути земельну ділянку (кадастровий № 2310100000:04:030:0167) вартістю 3133905,12 грн. площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова, власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Позов обґрунтовано ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 20, 21, 122-126 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідач-1 (Запорізька міська рада) позов визнав у повному обсязі, про що надав суду заяву від 16.04.2014 р. у порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України. Зазначив, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач-2 (ТОВ «Медична клініка «Вілс») проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві та у доповненні до відзиву, що позивачем (прокурором) не зазначено в чому полягає захист інтересів держави, не конкретизовано які саме права та охоронювані законом інтереси порушені, які саме дії відповідача-2 порушували б права або інтереси позивача та зумовили його право на звернення до суду. Як слідує з позовної заяви, підставою для звернення до суду стала перевірка Державною інспекцією сільського господарства з питання додержання відповідачам-2 вимог законодавства. Перевірка проводилась без представника відповідача-2, про проведення перевірки відповідач-2 не повідомлявся, з результатами перевірки не ознайомлювався. Акт про виявлені правопорушення не є правовим актом індивідуальної дії, являється лише передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень правових актів індивідуальної дії та встановлює факти, які самі по собі не є актом застосування норм права. Акт не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій, оскільки не носить обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не породжує правових наслідків. Відповідачем-2 у 2002 році на прилюдних торгах було придбане недобудоване нерухоме майно. Договір купівлі-продажу був укладений відповідно до вимог ЦК УРСР 1963 року, на той момент не потрібна була його державна реєстрація. Право власності на майно, відповідно до кодексу 1963 року, виникає з моменту передачі об'єкту, а не з моменту державної реєстрації. На даний час майно не добудоване, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію. Зазначає, що експертиза проекту відведення земельної ділянки була проведена відповідно до закону. Прокурором не надано жодного доказу на підтвердження недодержання вимог ст. 203 ЦК України стосовно недійсності правочину. Вважає, що відсутнє порушення права, а тому відсутні підстави для звернення до суду за захистом цього права. Позовна заява містить в собі взаємовиключні положення, оскільки відповідачем-1 визначена Запорізька міська рада, тоді як відповідно до позовної вимоги просить зобов'язати повернути земельну ділянку на користь саме відповідача-1. На думку відповідача договір оренди є дійсним, оскільки відповідач- 2 виконує умови договору, сплачує орендну плату. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Прокурор у судовому засіданні 30.04.2014 р. надав письмові заперечення на відзив відповідача-2, в яких зазначено, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. «Інтереси держави» є оціночним поняттям, вони можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів. У даному випадку, коли право користування землею надано суб'єкту господарювання з порушенням норм земельного законодавства, зачіпаються державні інтереси - розпорядження землею, як основного національного багатства українського народу. Підставою для звернення до суду з позовом стало оспорення вже існуючого права. Оскільки Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області не наділена повноваженнями звернення із позовами до суду, прокурор звернувся в якості позивача, а сільська інспекція визначена в якості третьої особи. Адміністративні матеріали Держсільгоспінспекцією не складалися, оскільки перевірка проводилась не суб'єкта господарювання, а законності прийняття рішення Запорізькою міською радою. Зазначає, що договір купівлі-продажу відповідачем-2 об'єкта незавершеного будівництва є нікчемним та не породжує правових наслідків, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Тому враховуючи, що пайова участь державної власності у ВАТ «Дніпроенерго» складає більше 50%, договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.12.2002 р., укладений відповідачем-2, є нікчемним. Під час укладання договору оренди земельної ділянки сторонами допущено порушення ст. 21 ЗК України, що є безумовною підставою для визнання недійсним договору оренди землі. Незрозумілим є посилання відповідача на те, що державна землевпорядна експертиза відповідає вимогам чинного законодавства. Вказаний факт не оспорюється прокурором, а навпаки, прокурор звертає увагу на висновок експертизи, у якому чітко зазначено на порушення вимог земельного законодавства під час розроблення проекту землеустрою.

Третя особа (Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області) надала письмове пояснення, в якому зазначено, що в ході проведеної позапланової перевірки (акт перевірки від 18.05.2013 р.) було виявлено, що на земельній ділянці по вул. Штурмовій розташовано об'єкт незакінченого будівництва, придбаного ТОВ «Медична клініка «Вілс». Територія земельної ділянки невпорядкована, не асфальтована, огорожа відсутня. В порушення ч. 6 ст. 123 ЗК України, проект відведення землі не погоджено з відповідними контролюючими органами. Будь-які відомості про занесення зауважень в проекті відсутні та фактичного усунення цих зауважень не відбулось. Проте, в порушення вимог земельного законодавства, проект затверджений рішенням Запорізької міської ради. Межі земельної ділянки не погоджені із суміжними землекористувачами, що є грубим порушенням п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України. Позовні вимоги третя особа підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи долучив до матеріалів справи письмове пояснення від 25.04.2014 р. державного інспектора Держсільгоспінспекції в Запорізькій області (а.с. 123-124 т. 1), в якому зазначено, що державному інспектору в зв'язку з вимогою прокуратури Ленінського району було доручено провести позапланову перевірку ТОВ «Медична клініка «Вілс». ТОВ «Медична клініка «Вілс» поштою було надіслано направлення № 454а від 18.05.2013 р., в якому зазначено строк перевірки з 18.05.2013 р. по 27.05.2013 р. Телефоном представник клініки повідомив, що в період здійснення перевірки всі знаходяться у відпустках, проте на адресу інспекції підтверджуючих документів не надходило. За результатом дослідження архівної кадастрової справи № 2310100000:04:030:0167 було встановлено порушення земельного законодавства, здійснене Запорізькою міською радою при передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс», яке зафіксовано в акті перевірки від 18.05.2013 р. Адміністративні матеріали не складались у зв'язку з тим, що не встановлені порушення, відповідальність за які передбачена КУпАП. З боку ТОВ «Медична клініка «Вілс» передбачених земельним законодавством порушень не встановлено, в зв'язку з чим не вносився припис про усунення порушень.

У судовому засіданні оглянуті оригінали спірного рішення, договору оренди земельної ділянки, а також Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2007 р. восьмою сесією п'ятого скликання Запорізької міської ради прийнято рішення № 61/145 «Про передачу в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу», яким вирішено: надати згоду ТОВ «Медична клініка «Вілс» на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу (п. 1); затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Медична клініка «Вілс» (п. 2); передати в оренду строком на 10 років ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438 га (землі зайняті поточним будівництвом) по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу, в межах згідно з планом, за рахунок земель Запорізької міської ради (п. 3).

19.07.2007 р. між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Вілс» укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 5 скликання Запорізької міської ради від 31.01.2007 р. № 61/145 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться по вул. Штурмовій в м. Запоріжжі для розташування спортивного комплексу (п. 1).

Договір зареєстрований у Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.08.2007 р. за № 040726100709.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0438 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва орендаря (п. 3). Земельна ділянка передається в оренду разом з об'єктом незавершеного будівництва орендаря (п. 4). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1044635,04 грн. (в цінах 2007 року) (п. 5).

Згідно з п.п. 8, 39 договору оренди, договір укладено на строк 10 років, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У п. 39 договору встановлено, що невід'ємними частинами договору є: план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки кадастровим номером земельної ділянки є № 2310100000:04:030:0167.

16.08.2007 р. між сторонами договору був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки.

У березні 2014 р. прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до суду з даним позовом та просить визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 р. площею 1,0438 га; та зобов'язати ТОВ «Медична клініка «Вілс» повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 1,0438 га.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з п.п. 1.2.4, 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявленням власника землі і реалізуються відповідні права у цивільно-правових відносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з п. 34 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Відповідність чи невідповідність рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства (його редакції), яке діяло на момент прийняття спірного акта.

Відповідно до п. 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це, судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Згідно з п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Обґрунтовуючи позов, прокурор, зокрема, зазначає, що відповідачем-1 при винесенні оскаржуваного рішення № 61/145 було порушено процедуру відведення земельної ділянки та порядок встановлення та зміни цільового призначення землі.

Рішенням Запорізької міської ради №61/145 від 31.01.2007 р. передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 1,0438 га (землі зайняті поточним будівництвом) для розташування спортивного комплексу.

Згідно з п.п. 14, 15 договору оренди землі від 19.07.2007 р. земельна ділянка передається в оренду відповідачу-2 для розташування спортивного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови.

Із досліджених судом матеріалів із землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем (а.с. 27), висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області від 14.12.2006 р. № 5829/11/14 (а.с. 32) вбачається, що цільове призначення земельної ділянки по вул. Штурмовій: землі рекреаційного призначення.

Із листа Запорізького регіонального управління водних ресурсів від 04.10.2006 р. № 1074 щодо надання згоди на передачу земельної ділянки площею 1,4 га в тимчасове користування на правах оренди ТОВ «Медична клініка «Вілс», слідує, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться на землях водного фонду (а.с.31).

Натомість, з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій ТОВ «Медична клініка «Вілс», який був затверджений оскаржуваним рішенням № 61/145, слідує, що цільовим призначенням зазначеної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) є: землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка передається за рахунок земель іншого призначення, цільовим використанням землі є: землі фізичної культури.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі житлової та громадської забудови, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду є різними категоріями земель України за основним цільовим призначенням.

Відтак, при передачі в оренду земельної ділянки площею 1,0438 га по вул. Штурмовій відповідачу-2, відбулася зміна її цільового призначення: з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 31.01.2007 р.) визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 123 цього Кодексу (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 31.01.2007 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 затверджений Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який був чинним на момент прийняття рішення № 61/145. Відповідно до даного Порядку проект відведення земельної ділянки розробляється у разі зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону та на підставі рішення міської ради, до повноважень якої належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. Розроблений проект відведення земельної ділянки виконавець подає у випадках, установлених статтями 118 і 123 ЗК України, на погодження відповідній комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, за місцем розташування земельної ділянки. Зазначені органи розглядають проекти відведення земельних ділянок протягом трьох тижнів з дня надходження та видають у межах своїх повноважень висновки про їх погодження або мотивовану відмову. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Відповідно до п. 4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 р. № 391, обов'язкова державна експертиза проводиться щодо проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель, зокрема, рекреаційного призначення. Зазначена експертиза проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Як слідує з висновку державної землевпорядної експертизи від 06.02.2007 р. № 371, затвердженого заступником начальника обласного головного управління земельних ресурсів, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0438 га по вул. Штурмовій відсутній дозвіл міської ради на складання проекту відведення; межі земельної ділянки не погоджені з суміжним землекористувачем; не посвідчені нотаріально копії правовстановлюючих документів на майно; проект не погоджений з відповідними контролюючими органами. Згідно з підсумковою оцінкою результатів державної експертизи землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання.

18.05.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області складений акт перевірки дотримання ТОВ «Медична клініка «Вілс» вимог земельного законодавства. Відповідно до даного акту проект відведення земельної ділянки згідно з висновком державної землевпорядної експертизи від 06.02.2007 р. № 371 не відповідає вимогам чинного законодавства, та був повернутий на доопрацювання. Будь-які відомості про усунення зауважень в проекті відсутні, фактично зауваження не усунуті. Проект відведення землі не пройшов обов'язкову землевпорядну експертизу.

Рішенням 8 сесії 5 скликання Запорізької міської ради від 31.01.2007 р. № 61/145 надано згоду ТОВ «Медична клініка «Вілс» на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу (п. 1 рішення). Та пунктом 2 даного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Медична клініка «Вілс».

Таким чином, в порушення вимог ст. 123 ЗК України, відповідачем-1 одним рішенням надано згоду на розробку проекту землеустрою та цим же рішенням затверджено його (проект). При цьому, на момент прийняття спірного рішення був відсутній позитивний висновок державної експертизи проекту землеустрою, що унеможливлювало його затвердження оспорюваним рішенням міської ради. Крім того, представлений в матеріали справи висновок державної землевпорядної експертизи складений 06.02.2007 р., тобто після прийняття спірного рішення №61/145 від 31.01.2007 р. (а.с. 36-37). І він мав зауваження, які не були усунуті на момент укладення договору оренди 16.08.2007 р. Крім того, при передачі в оренду земельної ділянки, як зазначалося вище, відбулася зміна її цільового призначення без прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на категорії. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 61/145) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Приписами ст. 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень прокурора та відповідача-1, наданих у судовому засіданні, Запорізькою міською радою відповідне рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Штурмовій не приймалося.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України). Отже, для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільового призначення, наявності на земельній ділянці об'єктів природно-заповідного фонду, з урахуванням чого судом визначається відповідність вимогам закону умов договору щодо розпорядження земельною ділянкою, а також наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 21 ЗК України (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

За таких обставин, оцінюючи в сукупності досліджені судом докази, оспорюване рішення № 61/145 від 31.01.2007 р. прийнято Запорізькою міською радою всупереч наведеним вище приписам законодавства.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси юридичної особи.

Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, поняття "недійсний", "нечинний", "незаконний" в даному контексті є синонімами. Тому суд задовольняє позовні вимоги про визнання недійсним рішення 8 сесії 5 скликання Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р.

Зазначаючи, що оскільки договір оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та ТОВ «Медична клініка «Вілс» укладено на підставі незаконного рішення Запорізької міської ради № 61/145, прокурор просить визнати даний договір недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням положень ст. 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6).

Статтею 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Як було встановлено судом, при передачі відповідачу-2 земельної ділянки по вул. Штурмовій було порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, що стало підставою для визнання незаконним акту органу самоврядування (рішення Запорізької міської ради № 61/145).

Договір оренди землі від 19.07.2007 р. (зареєстрований 16.08.2007 р.) укладений на виконання рішення Запорізької міської ради від 31.01.2007 р. № 61/145. Оскільки зазначене рішення визнано судом недійсним, при передачі відповідачу-2 земельної ділянки по вул. Штурмовій було порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, порядок надання земельної ділянки в оренду, наявні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

Прокурором також заявлена позовна вимога про застосування правових наслідків визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а саме: зобов'язати ТОВ «Медична клініка «Вілс» повернути власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 1,0438 га по вул. Штурмовій в м. Запоріжжі шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Законом визначено правові наслідки визнання недійсним договору: відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню стосовно сторін даного правочину, земельна ділянка по вул. Штурмовій підлягає поверненню Запорізькій міській раді, оскільки за умовами спірного договору та акту приймання - передачі саме орендодавець Запорізька міська рада (відповідач -1 ) передав земельну ділянку відповідачу -2 шляхом підписання акту (а.с. 23 зворот).

Заперечення відповідача-2 проти позову, викладені в письмовому відзиві, судом спростовуються на таких підставах. Відповідач-2 зазначає, що прокурор не мав права пред'являти даний позов, оскільки ним не доведено які саме його права та інтереси (як позивача) порушені відповідачем-2.

Статтею 29 ГПК України визначено право прокурора пред'являти позов. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Відповідно до ст. 18 ГПК прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Право на подання прокурором позовної заяви в порядку господарського судочинства закріплено в ст. 37 даного Закону.

У позовній заяві, за якою порушено провадження у даній справі, прокурор Ленінського району м. Запоріжжя визначений саме в якості позивача. В заяві прокурором чітко сформульовано та умотивовано інтереси держави. Тобто, прокурор звертається із позовом у разі, зокрема, порушення інтересів держави та може при цьому виступати в господарському судочинстві у якості позивача без зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього відповідних повноважень).

Стосовно позиції відповідача-2 щодо того, що акт, складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, не є правовим актом індивідуальної дії та, відповідно, не встановлює приписи особі, яка перевіряється, суд зазначає. Акт перевірки дотримання ТОВ «Медична клініка «Вілс» вимог земельного законодавства від 18.05.2013 р., складений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, не визначений позивачем в якості предмету спору. Судом даний документ розглядаються та оцінюється в якості доказу в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України. Будь-яких доказів стосовно оскарження акту від 18.05.2013 р. відповідачем-2 суду не надано. Більш того, заперечення відповідача-2 щодо порушення порядку проведення перевірки суд не бере до уваги, оскільки предметом спору не є розірвання договору у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями, а предметом спору визначено визнання недійсність акту та договору, і їх відповідність законодавству оцінюється судом на момент їх підписання (прийняття), а не на час проведення перевірки під час виконання договору.

Відповідно до зазначення відповідачем-2 того факту, що законодавство не вимагає нотаріально посвідченого договору на купівлю-продаж недобудованого нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, суд вважає за необхідне зазначити. Позивачем при зверненні до суду не оспорюється право власності на недобудоване нерухоме майно відповідача-2, яке розташоване на земельній ділянці по вул. Штурмовій. Суд в процесі розгляду даної справи не встановлює факту стосовно необхідності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості та його державної реєстрації. Технічний звіт про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, представлений відповідачем-2, в якому вказано про застосування коефіцієнту території рекреаційного призначення, не спростовує факту відсутності рішення міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки. Інші заперечення відповідача спростовуються викладеним вище.

Позов Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя задовольняється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів, оскільки спір виник внаслідок їх неправильних дій. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до п.п. 2.2.1, 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і не майнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Судовий збір у розмірі 1218,00 грн. по вимозі про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. покладається на відповідача-1, судовий збір у розмірі 1218,00 грн. по вимозі про визнання недійсним договору оренди покладається на відповідачів порівну (стягується по 609,00 грн. судового збору з кожного відповідача). Із відповідача-2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 20892,70 грн. по вимозі про повернення земельної ділянки (виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1044635,04 грн., яка визначена в п. 5 договору оренди землі від 19.07.2007 р.).

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. «Про передачу в оренду ТОВ «Медична клініка «Вілс» земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Вілс», зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 16.08.2007 р. за № 040726100709.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Вілс» (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 42, к. 5, код ЄДРПОУ 31637602) повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 04053915) шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Видати наказ.

Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 04053915) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р № 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001) суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична клініка «Вілс» ((69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 42, к. 5, код ЄДРПОУ 31637602) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р № 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001) суму 21501 (двадцять одна тисяча п'ятсот одна) грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 05 травня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).