Постанова

від 16.04.2014 по справі 910/17201/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 910/17201/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. (повний текст підписано - 27.12.2013р.)

у справі №910/17201/13 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник"

до Херсонської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Монтажник"

про визнання недійсним розпорядження

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник" до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 335 від 27.05.2011 р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладення договору оренди земельної ділянки".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою прийнято головою Херсонської обласної державної адміністрації за відсутності повноважень, з порушенням чинного законодавства та прав позивача - власника майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 р. до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено відкрите акціонерне товариство "Монтажник".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2013 р. у справі № 910/17201/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України ВАТ "Монтажник не мало право постійного користування спірною земельною ділянкою та в порушення вимог закону не оформило право оренди на нього.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2013р. у справі № 910/17201/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 06.02.2014р. порушено апеляційне провадження.

У зв'язку з наявністю певних обставин, передбачених чинним законодавством України, склад колегії суддів неодноразово змінювався, розгляд справи відкладався.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. з відпустки, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2013р. у справі № 910/17201/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 16.04.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Від відповідача на адресу суду надішло клопотання, в якому останній просив розглянути справу за відсутності його представника.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 10.07.1996 р. розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації № 450 було надано виробничому об'єднанню "Херсонспецмехмонтаж" у постійне користування земельну ділянку площею 0,73 га для будівництва пансіонату за межами с. Генгірка Генічеського району.

14.07.1996 р. Генічеською районною державною адміністрацією було видано виробничому об'єднанню "Херсонспецмехмонтаж" державний акт на право постійного користування землею для будівництва пансіонату.

У відповідності до акту прийому-передачі державного майна № 182 від 28.08.1996 р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області передало, а відкрите акціонерне товариство "Монтажник" прийняло майно цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання "Херсонспецмехмонтаж".

19.10.2002 р. загальними зборами відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Монтажник" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 7, про вихід зі складу учасників акціонерів - товариства з обмеженою відповідальністю база відпочинку "Монтажник" з виділенням їм відповідної долі статутного фонду, а саме нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,73 га за адресою: Херсонська область, Генічеській район, с. Генічеська гірка, вул. Набережна, 82, з переходом права користування згідно з державним актом на право постійного користування, наданим виробничому об'єднанню "Херсонспецмехмонтаж".

Згідно акту прийму-передачі від 27.01.2003 р. ВАТ "Монтажник" передало, а ТОВ "База відпочинку "Монтажник" прийняло майно, яке розташовано на земельній ділянці площею 0,73 га за адресою: Херсонська область, Генічеській район, с. Генічеська гірка, вул. Набережна, 82.

Як зазначає позивач, у 2006 році він звернувся до Щасливцівської сільської ради з клопотанням про виділення в оренду земельної ділянки площею 2,57 га (з них 0,73 га вже знаходяться у користуванні, а 1,84 га - додаткові площі) із земель запасу рекреаційного призначення. 15.11.2006 р. рішенням Щасливцівської сільської ради № 194 було надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди. 13.05.2008 р. розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації № 466 та Херсонської обласної держаної адміністрації від 19.09.2008 р. № 1261 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою. У листопаді 2008 року ТОВ "База відпочинку "Монтажник" виготовлено землевпорядну документацію і до травня 2010 р. проводилися експертні роботи.

Натомість 21.05.2010 р. голова Херсонської облдержадміністрації Гриценко А.Л. розпорядженням № 454 скасував розпорядження № 1261 від 19.09.2008 р., посилаючись на протест прокурора та законодавчі акти.

27.05.2011 р. розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації № 335 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладення договору оренди земельної ділянки" (далі - Розпорядження № 335) було припинено виробничому об'єднанню "Херсонспецмехмонтаж" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,73 га (державний акт на право постійного користування землею від 14.07.1996 р. серії ІІ-ХС № 000103) та вирішено перевести її до складу земель запасу Щасливцівської сільської ради Генічеського району. Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 000103, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 14.07.1996 р. за № 391, вважати недійсним та скасувати його державну реєстрацію (п. 1 Розпорядження № 335).

Пунктам 2, 3 Розпорядження було вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладання строком на 49 років договору оренди земельної ділянки площею 0,73 га (землі рекреаційного призначення, забудовані землі; нерухоме майно належить товариству на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Генічеському державному бюро технічної інвентаризації 15.04.2008 р. за реєстраційним номером 22926806) зі складу земель запасу, розташованих на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району, для розміщення бази відпочинку "Монтажник". Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Монтажник" забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 2 даного розпорядження.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на порушення головою Херсонської обласної державної адміністрації положень Земельного кодексу України, що призвело до позбавлення його права на законне користування земельною ділянкою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих адміністрацій.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Отже способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави, щодо регулювання земельних відносин є прийняття головою відповідної адміністрації розпорядження.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є протиправність розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки " № 335 від 27.05.2011 року, яким було припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,73 га та визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 000103, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 14 липня 1996 року за № 391.

Перевіривши зазначені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає твердження апелянта такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 10.07.1996 р. розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації № 450 було надано виробничому об'єднанню "Херсонспецмехмонтаж" у постійне користування земельну ділянку площею 0,73 га для будівництва пансіонату за межами с. Генгірка Генічеського району.

На підставі зазначеного розпорядження позивачу 14.07.1996 р. Генічеською районною державною адміністрацією було видано державний акт на право постійного користування землею для будівництва пансіонату.

На час прийняття розпорядження Херсонською обласною державною адміністрацією від 10.07.1996 р. та видачі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ХС №000103 від 14.07.1996р. земельні правовідносини регулювались Земельним кодексом України №561-XII від 18.12.1990р.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990р. у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Таким чином, приписами земельного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, було надано право несільськогосподарським підприємствам, в тому числі приватним, яким являється позивач, на отримання землі в постійне користування.

У відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р., який чинний на даний час, встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

В пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р. визначено, що юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005р. положення зазначеного пункту Перехідних положень Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р. щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідаєКонституції України (є неконституційним)

При цьому, Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002р. "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" передбачено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте ТОВ "База відпочинку "Монтажник" згідно приписів Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990р., не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 р. у справі № 6-14цс11.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване розпорядження Херсонська обласна державна адміністрація позбавила позивача права користування земельною ділянкою в порушення вимог ст. 141 Земельного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп-2009 від 16.04.2009 року визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Враховуючи викладене, закон дозволяє Херсонській обласній державній адміністрації скасовувати власні розпорядження виключно у випадках, коли таке розпорядження суперечить Конституції або законам України, або розпорядженням самої адміністрації, винесених у межах своїх повноважень та відповідно до закону.

З огляду на відсутність порушень вимог законодавства при прийнятті Херсонською обласною державною адміністрацією розпорядження від 10.07.1996 року колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження від 27.05.2011 року № 335, протиправно позбавив позивача права на законне користування земельною ділянкою та самостійного на ній господарювання згідно приписів частини 1 ст. 95 Земельного кодексу України, а отже дане розпорядження підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягаює задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2013р. у справі № 910/17201/13 скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку «Монтажник» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2013р. у справі № 910/17201/13 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки " № 335 від 27.05.2011 року скасувати.

Стягнути з Херсонської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 00022645, адреса: 73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку «Монтажник» (ідентифікаційний код 31683821, адреса 75581, Херсонська обл.., Генічеський район, с. Генгірка, вул. Набережна, 82) судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Херсонської обласної державної адміністрації ідентифікаційний код: 00022645, адреса: 73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю База відпочинку «Монтажник» (ідентифікаційний код 31683821, адреса 75581, Херсонська обл.., Генічеський район, с. Генгірка, вул. Набережна, 82) судовий збір у розмірі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 910/17201/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна