Ухвала

від 25.04.2014 по справі 457/701/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/701/13 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/2106/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Азенко М.В.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору, -

встановила:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 грудня 2013 року відмовлено в задоволені позову.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що попередній договір купівлі-продажу нерухомості від 22.12.2012 року, було укладено під впливом помилки та під впливом обману зі сторони відповідача.

Крім того, зазначає, відповідач отримав від нього кошти на створення в майбутньому нерухомого майна, яке фактично і не намагається створити, оскільки вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, планується побудова дитячого розважального центру із закладами торгівлі та харчування, а не торгового центру (комплексу), як це визначено спірним попереднім договором купівлі-продажу від 22.12.2013 року.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач звертаючись з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору, посилався на те, що 22.12.2012 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 439. За умовами попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 22.12.2012 року, а саме пункту 1, відповідач зобов'язався передати в майбутньому, шляхом укладення основного договору купівлі-продажу, у власність позивачу нероздільну частину поверху розміщеного на третьому поверсі торгового центру (комплексу) вартістю, що не буде перевищувати 799 300,00 грн., та який буде знаходиться за адресою АДРЕСА_1. На момент підписання попереднього договору відповідач отримав від позивача аванс в розмірі 799 300,00 грн. Однак, як вказав позивач, попередній договір купівлі-продажу нерухомості від 22.12.2012 року, було укладено під впливом помилки щодо такої істотної умови як предмет договору , а саме стосовно придбання в майбутньому нероздільної частини поверху нежитлових приміщень, які повинні знаходитесь в торговому центрі (комплексі).

Згідно п.1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2012 року, на земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва готелю курортного типу з вбудованим кафе та гомеопатичною аптекою, а згідно п.1.5 вищезазначеного договору вбачається, що земельна ділянка відчужується без зміни цільового призначення. Йому відомо, що жодних дій по виготовлені проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, а тим більше по його подачі на затвердження відповідному органу місцевого самоврядування, зі сторони відповідача не відбувалось.

Тому просив задовольнити позов.

Хоча позивач посилався також на те, що договір було вчинено і під впливом обману зі сторони відповідача, щодо такої істотної умови як предмет договору, однак в засіданні судової колегії він ствердив, що позов був поданий лише з підстав передбачених ст.229 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 22.12.2012 року було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості. Згідно попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 22.12.2012 року відповідач отримав від позивача аванс в розмірі 799 300,00 грн., що на день сплати коштів становило за офіційним курсом НБ України 100 000,00 доларів США, що і було стверджено сторонами в судовому засіданні.

В засіданні судової колегії сторони на їх представники ствердили, що 22.12.2012 року сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та він заключний та нотаріально посвідчений.

Крім цього суд встановив, що 22.12.2012 року, між сторонами було укладено ще договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 433, згідно якого позивач продав відповідачу земельну ділянку площею 0,1040 га. за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва готелю курортного типу з вбудованим кафе та гомеопатичною аптекою.

Районним судом вірно встановлено, що не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що він помилився щодо такої істотної умови як предмет договору.

При цьому суд вказав, що в момент заключення договору було відомо, що нежитлові приміщення, які знаходитимуться на третьому поверсі торгового комплексу (центру), розташовуватимуться на земельній ділянці площею 0,01040 га (кадастровий номер 4611500000:02:002:0063) за адресою: АДРЕСА_1 та цільове призначення даної земельної ділянки являється - будівництво та обслуговування готелю курортного типу з кафе і гомеопатично аптекою, оскільки дану земельну ділянку з даним цільовим призначенням сам позивач продав відповідачу 22.12.2012 року, та згідно п.1.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки - земельна ділянка відчужувалась без зміни цільового призначення.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", а саме, то обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З врахуванням того, що позивач в момент заключення оспорюваного договору знав, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, було вказано будівництво та обслуговування готелю курортного типу з кафе і гомеопатично аптекою, немає підстав вважати, що він помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

Отже, посилання апелянта на те, що підписання попереднього договору відбулося під впливом помилки не знайшли свого підтвердження.

В апеляційній скарзі він також посилається на те, що рішенням виконкому Трускавецької міськради №191 від 24.12.2013 року затверджено містобудівну документацію «Детальний план забудови дитячого розважального центру із закладами будівлі та харчування по АДРЕСА_1», а тому відповідач не планує в майбутньому побудувати торговий комплекс (центр).

Ці обставини виникли після укладення оспорюваного договору, а тому судова колегія прийшла до висновку, що вони не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки підставою для задоволення позову є обставини, щодо яких помилявся позивач, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

В засіданні судової колегії представник відповідача пояснив, що, якщо позивач вважає, що змінились обставини для подальшої реалізації попереднього договору купівлі-продажу нерухомості від 22.12.2012 року, то він вправі ставити питання про розірвання такого договору, а не визнання його недійсним.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 30 8, п.1ч.1ст. 314 , ст. 31 5, ст. 317 ЦПК України , колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.