Постанова

від 23.04.2014 по справі 805/706/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа №805/706/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Неженцеві М.В.,

за участю:

представника позивача Чолов'ян Г.М.,

представника відповідача Біличенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 108 532,45 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» в особі голови ліквідаційної комісії Біличенка Віталія Олександровича про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 80916,45 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржник знаходиться на податковому обліку позивача. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.08.2013 року внесено запис про прийняття рішення засновників підприємства щодо припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+». Ліквідатором підприємства призначено Біличенка Віталія Олександровича.

У газеті «Голос України» 10.09.2013 року було опубліковане відповідне оголошення про прийом заяв кредиторів протягом двох місяців з дня опублікування оголошення.

06 листопада 2013 року державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася із заявою про визнання кредиторських вимог та сплати їх до бюджету в загальній сумі 53300,45 гривень, яка утворилася станом на 01 листопада 2013 року.

12 грудня 2013 року позивачем одержано відгук на заяву про визнання кредиторських вимог не в повному обсязі, оскільки підприємство, що підпадає під дію п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та розпочало процедуру ліквідації, припиняє сплачувати авансові внески у звітному місяці, в якому в установленому порядку органу Міндоходів подається ліквідаційний баланс. Нараховані таким платником авансові внески враховуються у зменшення задекларованих зобов'язань в останній декларації з податку на прибуток, що подається платником.

Позивач вважає необґрунтованою таку відмову ліквідатора відповідача, оскільки заява про припинення за формою № 8-ОПП та ліквідаційний баланс до податкового органу не наданий. Крім того, заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 39492,45 гривень підтверджена та стягнута постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 805/14279/13-а, отже фактично, ліквідатор відмовляється виконувати судове рішення, яке не оскаржене сторонами та набрало законної сили.

Протягом розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, зазначив, що у зв'язку з недотриманням збоку відповідача термінів сплати авансових платежів з податку на прибуток станом на 01 квітня 2014 р. заборгованість відповідача складає 108 532,45 грн., яку просив зобов'язати відповідача визнати та включити до ліквідаційного балансу.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - голова ліквідаційної комісії ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» Біличенко Віталій Олександрович, позов не визнав, надав письмові заперечення, зазначив, що зазначив, що не підприємство, яке прийняло рішення про ліквідацію не зобов'язане сплачувати поточні платежі з авансових внесків з податку на прибуток з посиланням на п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Також вважає, що спір виник в процесі припинення юридичної особи, який регулюється положеннями Господарського процесуального кодексу України, оскільки за юридичним змістом даних правовідносин вбачається, що останні мають господарський характер, оскільки позивач, в даному випадку, здійснює не адміністративні управлінські функції, а діє, як кредитор, на виконання повноважень, визначених статтею 112 Цивільного кодексу України, тобто спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, даний спір не є публічно-правовим на який поширюється компетенція адміністративних судів, а підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Вказав, що права контролюючих органів стосовно випадків їх звернення до суду передбачені підпунктами 20.1.30 - 20.1.40 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з січня 2011 року. Жодним підпунктом статті 20 Податкового кодексу України не передбачено права податкової інспекції стосовно звернення до адміністративного суду з позовом про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до складу ліквідаційного балансу підприємства.

Також представник відповідача зауважив, що згідно зі змінами внесеними до Порядку обліку платників податків №1588 Наказом №1146 від 06.11.2012 р. подання заяви про припинення платника податків за формою 8-ОПП скасовано, визначено, що юридичні особи, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, можуть подати зазначені документи (крім довідки за ф. N 4-ОПП) до органу державної податкової служби за бажанням після внесення до Єдиного державного реєстру запису про прийняття рішення про припинення. Органи ДПС отримують від державного реєстратора відомості про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи, про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про закриття відокремлених підрозділів, щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Таким чином скасовується обов'язок подання до органів ДПС заяви про припинення платника податків за формою № 8 - ОПП.

З наведених підстав просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+», Ліквідатором призначено - Біличенко Віталія Олександровича (а.с.32), про що було внесені записи до ЄДР від 29.08.2013 р. №127011000200020002165.

У газеті «Голос України» від 10.09.2013 p., №167 (5667) опубліковано відповідне оголошення. Термін подання вимог кредиторами - до 09.11.2013 р. (а.с.10).

З витягу Державної Реєстраційної служби України серії АГ №365638 від 19 вересня 2013 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» з 29 серпня 2013 року знаходиться в стані припинення, за рішенням засновників (а.с.5-6).

Податкова інспекція 6 листопада 2013 року звернулась до голови ліквідаційної комісії із заявою про визнання його кредитором на суму 53300 грн. 45 коп. Проте, голова ліквідаційної комісії у відгуку на заяву від 20 листопада 2013 року №13/29 відмовив у визнанні кредиторських вимог (а.с.11).

Вказана відмова голови ліквідаційної комісії у визнані кредиторських вимог зазначена позивачем в якості підстав позову.

Питання підсудності цієї справи адміністративному суду вирішено ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 р. Крім того, стосовно повноважень позивача на подачу вказаного адміністративного позову суд зазначає наступне.

Згідно з п. 41.1. ст.. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, частиною третьою статті 17 КАС України юрисдикцію адміністративних судів обмежено, зокрема, щодо розгляду справ, які належить вирішувати у порядку господарського судочинства України.

За приписами пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Об'єктом судового захисту та предметом позову у цій справі є визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу. Проте, підставою відмови у визнанні кредиторських вимог голова ліквідаційної комісії зазначив порядок нарахування авансових внесків з податку на прибуток, передбачений Податковим кодексом України.

Отже, за прямим приписом пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України такий спір не може відноситися до підсудності господарського суду, оскільки пов'язаний із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, виходячи із завдань адміністративного судочинства встановлених частиною першою ст. 2 КАС України для розгляду справи в межах адміністративної юстиції обов'язковими є дві умови, а саме, наявність у спорі суб'єкта владних повноважень та публічний характер спірних правовідносин, що присутнє у цьому спорі.

У даному випадку податкова інспекція звернулась до суду на виконання своїх повноважень, визначених Податковим кодексом України, у тому числі з метою виконання рішення прийнятого по адміністративній справі про стягнення податкової заборгованості, яке у зв'язку з ліквідацією юридичної особи за рішенням власника здійснюється в спеціальному порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

За таких обставин суд не приймає посилання відповідача не відсутність у позивача повноважень на пред'явлення вказаного позову, оскільки перелік повноважень контролюючих органів у ст. 20 Податкового кодексу України не є вичерпним та підлягає розширеного тлумаченню, що випливає з підпункту. 20.1.43. п. 20.1 ст. 20 ПК України, за яким контролюючі органи мають право здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Наявність таких повноважень вбачається зі змісту частини третьої статті 112 ЦК України, якою передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Отже, право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії мають всі кредитори такої юридичної особи. При цьому підсудність таких позовів визначається за загальними правилами, тобто, за предметною та суб'єктною ознаками, в порядку цивільного, господарського чи адміністративного судочинства відповідно до характеру правовідносин між кредитором та юридичної особою, яка ліквідується.

Інше тлумачення вказаних норм щодо повноважень контролюючих органів унеможливило б звернення податкового органу з позовом до ліквідаційної комісії юридичної особи, яка ліквідується за відсутністю процедури банкрутства, що суперечить змісту вказаної ст. 112 ЦК України.

Стосовно суті заявленого позову суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі №805/14279/13-а, в тому числі, встановлено, що станом на момент розгляду подання самостійно визначене та не сплачене відповідачем грошове зобов'язання з земельного податку складає 20,51 грн. (у тому числі 20,39 грн. - недоїмка, 0,12 грн. - пеня). Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Таким чином, податковий борг ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» із земельного податку з юридичних осіб (50 1305 01 00) складає 20,51 грн., у тому числі недоїмка - 20,39 грн., пеня - 0,12 грн.

Також при розгляді справи №805/14279/13-а судом встановлено, що на момент розгляду справи у ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» наявний податковий борг з авансового платежу на прибуток (30 1102 40 00) в розмірі 39492,45 грн., у тому числі недоїмка - 39492,45 грн., пеня - 0 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем щомісячного авансового внеску з податку на прибуток згідно з податковою декларацією за 2012 рік від 12.02.13 №38925 у сумі 13808,00 грн. по строкам сплати 30.07.2013, 30.08.2013, 30.09.2013 р.

Згідно з зворотним боком облікової картки платника податків обов'язок щодо сплати узгодженого грошового зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» не виконаний, грошові кошти в розмірі 39512,96грн. та грошові кошті в сумі 20, 51 грн. не сплачені

З наведених підстав постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі №805/14279/13-а подання ДПІ у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Діслав+» коштів за податковим боргом задоволено, стягнуто з ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» на користь Державного бюджету грошові кошти в сумі 39492 (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 45 коп., а також на користь місцевого бюджету м. Краматорська грошові кошти в сумі 20 (двадцять) грн. 51 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, у голови ліквідаційної комісії ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» не було підстав для відмови у визнанні кредиторських вимог в сумі 39 512, 96 грн., яка стягнута судовим рішенням, що набрало законної сили. Тому щодо зазначеної суми позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням способу захисту порушеного права.

Зокрема, відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів тощо.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

У позовній заяві позивач просив зобов'язати відповідача визнати та включити до ліквідаційного балансу кредиторські вимоги. Проте, задовольняючи позов частково, суд виходить з порядку ліквідації юридичної особи, встановленому ст. 111 ЦК України, яка, зокрема, містить наступні приписи:

8. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

9. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

10. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

11. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Таким чином, складення ліквідаційного балансу відбувається після завершення розрахунків з кредиторами, через що формулювання заявлених позовних вимог не відповідає способу захисту порушеного права позивача, яке підлягає відновленню до затвердження ліквідаційного балансу.

За таких обставин, на підставі ст. 162 КАС України суд задовольняє частину позовних вимог, а саме зобов'язує Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» в особі її ліквідатора Біличенко Віталія Олександровича включити до складу кредиторських вимог вимоги позивача щодо сплати податкового боргу в сумі 39 512, 96 грн.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Питання нарахування податкових зобов'язань в якості кредиторських вимог ДПІ у м. Краматорську, крім тих, що стягнуті постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі №805/14279/13-а, врегульовані у п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в діючий редакції із змінами, внесеними Законом № 3609-VI від 07.07.2011 р.

Зокрема, відповідно до абз. 4 вказаного пункту платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з абз. 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В узагальнюючій податковій консультації, затвердженої наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. № 698 вказано, що підприємство, що підпадає під дію пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та розпочало процедуру ліквідації, припиняє сплачувати авансові внески у звітному місяці, у якому в установленому порядку органу Міндоходів подається ліквідаційний баланс. Нараховані таким платником авансові внески враховуються у зменшення задекларованих зобов'язань в останній декларації з податку на прибуток, що подається платником.

Оскільки питання звільнення платника від подальшої сплати авансових внесків з податку на прибуток врегульовано законом, суд не приймає до уваги факт відсутності направлення до податкового органу заяви про припинення за формою № 8-ОПП, як такий, що не має правового значення для розгляду цієї справи.

Натомість, відповідачем зазначено, що ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» у встановленому порядку та строки подало до ДПІ у м. Краматорськ Головного Управління Міндоходів у Донецької області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 р., яка була прийнята за реєстраційним № 9089115022. Згідно з наданою декларацією задекларовано від'ємне значення податку у сумі 82848,00 грн. Зазначені відомості позивачем не спростовані.

Також, враховуючи, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» прийнято рішення про припинення юридичної особи, про що було внесений запис до ЄДР від 29.08.2013 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для подальшої сплати авансових внесків з податку на прибуток, крім тих, що стягнуті постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі №805/14279/13-а з останнім строком сплати 30.09.2013 р. Отже, решта заявлених позовних вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 108 532,45 грн. - задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» (код ЄДРПОУ 30644687) в особі її ліквідатора Біличенко Віталія Олександровича (АДРЕСА_1) включити до складу кредиторських вимог вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо сплати податкового боргу в сумі 39 512 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 96 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 квітня 2014 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 24 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.