Постанова

від 18.06.2014 по справі 805/706/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року справа №805/706/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Гайдара А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року по адміністративній справі №805/706/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 108 532,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати кредиторські вимоги та зобов'язати включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 108 532,45 грн

В обґрунтування зазначив, що боржник знаходиться на податковому обліку позивача. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.08.2013 року внесено запис про прийняття рішення засновників підприємства щодо припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+». Ліквідатором підприємства призначено Біличенка Віталія Олександровича.

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася із заявою про визнання кредиторських вимог та сплати їх до бюджету в сумі 108 532,45 грн., проте позивачем одержано відгук на заяву про визнання кредиторських вимог не в повному обсязі, оскільки підприємство, яке прийняло рішення про ліквідацію не зобов'язане сплачувати поточні платежі з авансових внесків з податку на прибуток з посиланням на п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Позивач вважає необґрунтованою таку відмову ліквідатора відповідача, оскільки заява про припинення за формою № 8-ОПП та ліквідаційний баланс до податкового органу не наданий.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 23 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» в особі її ліквідатора Біличенко В.О. включити до складу кредиторських вимог вимоги ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо сплати податкового боргу в сумі 39 512,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що головою ліквідаційної комісії ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» не дотриманий установлений Міндоходів порядок зняття з обліку, передбачений Наказом Мінфіну №1588 від 09.12.2011 (який діяв під час прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+»), оскільки в редакції, що діє з 04.06.2013 року (зміни внесені наказом Міністерства фінансів України від 27.03.2013 року №427), пп. 11.1.1 п. 11.1 передбачає обов'язковість надання заяви про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП юридичною особою, яка перебуває в процесі припинення.

Згідно електронної бази даних ДПІ у м. Краматорську, а саме, «Податкового блоку» підрозділу «Обробка ПЗ та платежів» ліквідаційний баланс підприємством не надавався протягом 2013 року і до моменту винесення спірного судового рішення, тому підстави щодо припинення сплати та нарахувань авансових внесків з податку на прибуток ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» за 2013 рік відсутні.

Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 по справі №805/1358/14, про стягнення податкового боргу в розмірі 41424,00 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Протоколом загальних зборів учасників Товариства прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+», Ліквідатором призначено - Біличенко Віталія Олександровича (а.с.32), про що внесені записи до ЄДР від 29.08.2013 р. №127011000200020002165.

У газеті «Голос України» від 10.09.2013 p., №167 (5667) опубліковано відповідне оголошення. Термін подання вимог кредиторами - до 09.11.2013 р. (а.с.10).

З витягу Державної Реєстраційної служби України серії АГ №365638 від 19 вересня 2013 року вбачається, що ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» з 29 серпня 2013 року знаходиться в стані припинення, за рішенням засновників (а.с.5-6).

06.11.2013 року податковий орган звернувся до голови ліквідаційної комісії із заявою про визнання його кредитором на суму 53300 грн. 45 коп. Проте, голова ліквідаційної комісії у відгуку на заяву від 20.11.2013 року №13/29 відмовив у визнанні кредиторських вимог (а.с.11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. по справі №805/14279/13-а задоволено подання ДПІ у місті Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області про стягнення з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Діслав+» коштів за податковим боргом. Стягнуто з ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» на користь Державного бюджету грошові кошти в сумі 39492,45грн. в рахунок погашення податкового боргу по строкам сплати 30.07.2013 року, 30.08.2013 року, 30.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, у голови ліквідаційної комісії ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» не було підстав для відмови у визнанні кредиторських вимог в сумі 39492,45 грн., яка стягнута за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, виходив з того, що ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» у встановленому порядку та строки подало до ДПІ у м. Краматорськ Головного Управління Міндоходів у Донецької області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 р., яка була прийнята за реєстраційним № 9089115022. Зазначені відомості позивачем не спростовані.

Враховуючи, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ВКФ «ДИСЛАВ+» прийнято рішення про припинення юридичної особи, про що внесено запис до ЄДР від 29.08.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для подальшої сплати авансових внесків з податку на прибуток, крім тих, що стягнуті постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/14279/13-а з останнім строком сплати 30.09.2013 року.

Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2014р. відповідачем надіслано до ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів Донецької області електронною поштою звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік № 9089115022, в прийнятті якої податковим органом відмовлено у зв'язку з невірним зазначенням платником податку (відповідачем) обов'язкового реквізиту - найменування органу державної податкової служби, до якого подається податкова декларація, про що відповідачеві у передбачений строк направлено відповідне повідомлення №1851/10/05-15-15-02-13-3 від 31.01.2014р., яке 07.02.2014 отримано ліквідатором ТОВ "ВКФ "ДІСЛАВ+" Біличенком В.О. особисто (а.с.118-121).

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.3 цієї статті передбачено, що податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

Відповідно до приписів ст. 49 цього Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Статтею 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, відповідач при отриманні відмови податкового органу у прийнятті декларації з податку на прибуток за 2013 рік №9089115022 не скористався наданим йому правом подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити зазначене рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу, а тому податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік № 9089115022 вважається не прийнятою, тому авансові внески станом на 30.01.2014 року, 01.02.2014 року в сумі 27616 грн. підлягають включенню до складу кредиторських вимог позивача щодо сплати податкового боргу.

Щодо посилань відповідача на приписи узагальнюючої податкової консультації з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затвердженої Наказом Міндоходів України №698 від 22.11.2013, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зазначеної податкової консультації підприємство, що підпадає під дію пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та розпочало процедуру ліквідації, припиняє сплачувати авансові внески у звітному місяці, у якому в установленому порядку органу Міндоходів подається ліквідаційний баланс. Нараховані таким платником авансові внески враховуються у зменшення задекларованих зобов'язань в останній декларації з податку на прибуток, що подається платником.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що перший ліквідаційний баланс підприємства було подано до податкового органу 06.09.2013 року, проте доказів в підтвердження його надання до податкового органу відповідачем до суду не надано.

Крім того, головою ліквідаційної комісії ТОВ "ВКФ "ДІСЛАВ+" не дотримано установлений Міндоходів порядок зняття з обліку, передбачений Наказом Мінфіну №1588 від 09.12.2011 (який діяв під час прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення ТОВ "ВКФ "ДІСЛАВ+"), оскільки в редакції, що діє з 04.06.2013 року, пп. 11.1.1 п. 11.1 передбачає обов'язковість надання заяви про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП юридичною особою, яка перебуває в процесі припинення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року по справі №805/1358/14 задоволено подання ДПІ у місті Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області про стягнення з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Діслав+» коштів за податковим боргом. Стягнуто з ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» на користь Державного бюджету України суму податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 41424 грн. по строкам сплати 30.10.2013 року, 30.11.2013 року, 30.12.2013 року.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 108532,45 грн, який є кредиторськими вимогами податкового органу, який підлягає включенню до ліквідаційного балансу підприємства.

Відповідно до приписів ч.4,ч.5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року по адміністративній справі №805/706/14 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року по адміністративній справі №805/706/14- скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити їх до ліквідаційного балансу в сумі 108 532,45 грн. - задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ДІСЛАВ+» в особі ліквідатора Біличенко Віталія Олександровича включити до складу кредиторських вимог Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області вимоги щодо сплати податкового боргу в сумі 108 532,45 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

А.В.Гайдар