Постанова

від 28.04.2014 по справі 818/252/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 818/252/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників позивача - Василець С.О., Мички С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 818/252/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів"

до Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Біловодський комбінат хлібопродуктів" (далі по тексту - ПАТ "Біловодський комбінат хлібопродуктів"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - Роменська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000342200 від 22 жовтня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7000043,69грн. за основним платежем та на суму 3500021,85грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 10500065,54грн.;

- №0000352200 від 22 жовтня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 640 264,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року по справі № 818/252/14 в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. по справі № 818/252/14, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Біловодський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність у відповідача підстав для визнання недійсними угод, укладених позивачем з його контрагентами, як таких, що не мали на меті отримання економічного ефекту. Вказує, що до перевірки позивачем було надано документи, що в повній мірі підтверджуєть укладення та виконання договорів комісії № 95-К від 16.02.2012 р. та № 09/95-К від 04.02.2013 р., відображення здійснених господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства. Зазначив, що всі спірні угоди безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та мали на меті отримання прибутку, що підтверджується відповідною первинною документацією та розрахунком отриманого прибутку. Враховуючи наведене, вважає висновки акту перевірк хибними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. по справі № 818/252/14 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ "Біловодський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказує на збитковий характер діяльності позивача по придбанню та реалізації на експорт сої за участю комісіонера ВАТ «Українські аграрні інвестиції», що виключає економічну обґрунтованість вказаної діяльності. Стверджує, що збитковість діяльності з придбання та експорту сої не була викликана об'єктивними причинами, а повністю залежала від волі позивача, який при укладанні договорів комісії з вищевказаним контрагентом погодився з умовами продажу товару на експорт за ціною, що не покрила його витрат у зв'язку з їх придбанням на внутрішньому ринку. Крім того, зазначив, що товар придбавався і постачався від комісіонера до покупців без фактичної участі позивача, без фізичного переміщення товару на адресу ПАТ «Біловодський КХП». З огляду на викладене, вважає, що здійснення позивачем діяльності з придбання та реалізації сої на експорт, яка по суті є збитковою для ПАТ «Біловодський КХП», свідчить про намір останнього отримати податкову вигоду за рахунок заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість, отримання від'ємного значення та можливості проведення бюджетного відшкодування. У зв'язку з чим, наполягає на тому, що вищевказані господарські операції вчинені позивачем поза межами господарської діяльності, та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що в повній мірі обґрунтовуються актом перевірки позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.04.2014 року не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання. Доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, достатність матеріалів справи для її розгляду, відсутність належних документів на підтвердження неможливості прибуття у судове засідання представника відповідача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 вересня 2013 року по 02 жовтня 2013 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 липня 2013 року, про що було складено акт перевірки від 08 жовтня 2013 року №64/2201/00955851 (т.1, а.с.20-49).

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1. і 198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7000043,69 грн., в тому числі по періодах: січень 2012р. на суму 1127191,00 грн., лютий 2012 р. на суму 695370,00 грн., квітень 2012р. на суму 313844,17 грн., травень 2012р. на суму 238 808,05 грн., червень 2012р. на суму 720,30 грн., липень 2012р. на суму 304740,21 грн., серпень 2012р. на суму 215571,27 грн., лютий 2013р. на суму 1578309,54 грн., березень 2013р. на суму 602669,72 грн., квітень 2013р. на суму 234461,42 грн., травень 2013р. на суму 197211,59 грн., липень 2013р. на суму 1491146,42 грн.

Зменшено від'ємне значення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 640264 грн.

14 жовтня 2013 року позивачем були подані до Роменської ОДПІ заперечення на Акт перевірки (т.1, а.с.50-61).

29 жовтня 2013 року позивач отримав від відповідача відповідь на заперечення від 21 жовтня 2013 року за вих.№1997\7-22-122, згідно з якою, податковий орган вважає, що докази та висновки, викладені в акті перевірки, не спростовуються запереченням до акту, а тому вони не будуть враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладених висновків акту перевірки Роменською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000342200 від 22 жовтня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7000043,69грн. за основним платежем та на суму 3500021,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 10500065,54 грн.;

- №0000352200 від 22 жовтня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 640264,00 грн. (т.1, а.с.68-70).

04 листопада 2013 року вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30 грудня 2013 року вих.№12241/10/18-28-10-01-105-141/149ск про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0000342200 та №0000352200 були залишені без змін, а первинна скарга без задоволення (т.1, а.с.71-91).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму в загальному розмірі 7 630 501,14 грн. за рахунок відображення у податковому обліку збиткових операцій, здійснення яких не відповідає меті господарської та підприємницької діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Біловодський КХП» були здійснені операції з придбання товарів у ТОВ «Агро Гамма», ТОВ «Калина», ПП «Степ», ПП «Олдер», ПП «Дружба-6», ПП «Агрофірма «Відродження», ПП «Північхліб», ТОВ "Українські Аграрні інвестиції". В свою чергу, продаж, товарів, придбаних у вказаних, здійснювався позивачем через комісіонера ТОВ "Українські Аграрні інвестиції".

Так, згідно з договором №БКХ/56/10 від 01.10.2011 р. у ТОВ "Агро Гамма" позивачем було придбано зерно сої в кількості 1 083 147 кг на загальну суму 4 224 273 грн. з ПДВ (т.2, а.с.63-68).

Придбання товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.129-141).

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року в сумі 704045,55 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Агро Гамма".

Згідно з договором №БКХ/38/10 від 01.10.2011 р. у ТОВ "Калина" позивачем було придбано зерно сої в кількості 125792 кг. на загальну суму 490588,8 грн. з ПДВ (т.2, а.с.42-47).

Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно- транспортними накладними.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року в сумі 81764,8 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Калина".

Згідно з договором №БКХ/42/10 від 01.10.2011 р. у ПП "Степ" позивачем було придбано зерно сої в кількості 90482 кг на загальну суму 352879,80 грн. з ПДВ (т.2, а.с.48-52).

Придбання підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та товарно- транспортною накладною.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 58813,30 грн. на підставі податкової накладної від 29.10.2011 р. №1/2.

Згідно з договором №БКХ/42/10 від 01.10.2011 р. у ПП "Олдер" позивачем було придбано зерно сої в кількості 19 008 кг. на загальну суму 74 131,20 грн. з ПДВ (т.2, а.с.35-41).

Придбання підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та товарно- транспортною накладною.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 58813,30 грн. на підставі податкової накладної від 29.10.2011 р. №4/2.

Згідно з договором №БКХ/37/10 від 01.10.2011 р. у ПП "Дружба-6" позивачем було придбано зерно сої в кількості 212 283 кг на загальну суму 827903,7 грн. з ПДВ (т.2, а.с.57-62).

Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно- транспортними накладними.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року в сумі 137983,95 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Дружба-6" (т.2, а.с.118-122).

Згідно з договором №101 від 16.04.2012 р. у ПП "Агрофірма "Відродження" позивачем було придбано зерно сої в кількості 74 410 кг. на загальну суму 290199 грн. з ПДВ. Придбання вказаної продукції підтверджується видатковою та податковою накладною (т.2, а.с.53-56).

За послуги зберігання позивачем додатково було витрачено 95597,04 грн. згідно договору складського зберігання зерна №164 від 16.02.2012 р., укладеного з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Врадіївський елеватор".

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 48366,50 грн. на підставі податкової накладної від 18.04.2012 р. №8/2 (т.2, а.с.117).

Згідно з договором №17 від 31.05.2012 р. у ПП "ПівнічХліб" позивачем було придбано зерно сої в кількості 321,029 т. на загальну суму 1268064,55 грн. (т.2, а.с.40-41).

Придбання підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням та податковою накладною.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 211 344,31 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2012 р. №18 (т.2, а.с.102).

Згідно з договором №67 від 08.06.2012 р. у ПП "Дружба-6" позивачем було придбано зерно сої в кількості 16895 кг. на загальну суму 65890,50 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковою накладною.

Закуплена соя зберігалася на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Врадіївський елеватор" згідно з договором складського зберігання зерна №164 від 16.02.2012 р.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 10981,75 грн. на підставі податкової накладної від 08.06.2012 р. №4/2 (т.2, а.с.123).

Згідно з договором №22 від 31.01.2012 р. у ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" позивачем було придбано зерно сої в кількості 4 037,48 т. на загальну суму 15746172 грн. з ПДВ (т.2, а.с.73-87).

Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно- транспортними накладними та платіжними дорученнями.

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-серпень 2012 року в сумі 1609961 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українські Аграрні інвестиції".

Згідно з договором №22 від 31.01.2012 р. у ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" позивачем було придбано зерно сої в кількості 7953,481 т. на загальну суму 41612613 грн.

Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Транспортування товару не здійснювалось.

За результатами здійснення вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий-липень 2013 року на загальну суму 4735446,5 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українські Аграрні інвестиції".

Все придбане позивачем зерно сої в подальшому було реалізовано на експорт шляхом передачі вказаного товару на комісію.

Так, у 2012 році позивачем було укладено з ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" договір комісії від 16.02.2012 р. за №95-К, за умовами якого Комітент (ПАТ "Біловодський комбінат хлібопродуктів") доручає, а Комісіонер (ТОВ "Українські Аграрні інвестиції") зобов'язується за дорученням Комітента та за винагороду укласти для Комітента від свого імені угоду з продажу товарів за межі України, найменування, ціна та кількість яких визначені Сторонами в Додатках до Договору (т.1, а.с.113-123).

На виконання вказаного Договору ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" здійснено експорт продукції:

- у березні 2012 року в кількості 1361480 кг. сої митною вартістю 4728857,52 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера;

- у квітні 2012 року в кількості 830530 кг. митною вартістю 2885505,7 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера;

- у травні 2012 року в кількості 3155288 кг. митною вартістю 10970108,11 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера;

- у липні 2012 року в кількості 604860 кг. митною вартістю 2103071 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера (т.1, а.с.100-112, 124-162).

Згідно з платіжними дорученнями від 04.10.2012 р. №1993 та від 23.05.2013 р. за №883 позивачем було перераховано на р/р ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" комісійну винагороду в сумі 7142,60 грн.

За результатами здійснення вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-серпень 2012 року на загальну суму 1190,44 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українські Аграрні інвестиції".

У 2013 році позивачем було укладено з ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" договір комісії від 04.02.2013 р. за №09/95-К, за умовами якого Комітент (ПАТ "Біловодський комбінат хлібопродуктів") доручає, а Комісіонер (ТОВ "Українські Аграрні інвестиції") зобов'язується за дорученням Комітента та за винагороду укласти для Комітента від свого імені угоду з продажу товарів за межі України, найменування, ціна та кількість яких визначені Сторонами в Додатках і Договору (т.1, а.с.166-173).

На виконання вказаного Договору TOB "Українські Аграрні інвестиції" здійснило експорт продукції:

- у березні 2013 року в кількості 768040 кг. сої митною вартістю 3 499 197,91 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера;

- у квітні 2013 року в кількості 7181407 кг. митною вартістю 32718562,10 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера (т.1, а.с.163-165, 174-182).

Відповідно до платіжного доручення від 16.05.2013 р. за №1044 позивачем було перераховано на р/р ТОВ "Українські Аграрні інвестиції" комісійну винагороду в сумі 51696,67 грн. (т.2, а.с.183).

За результатами здійснення вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит із податку на додану вартість за квітень-травень 2013 року на загальну суму 8616,11 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Українські Аграрні інвестиції".

Як встановлено відповідачем в ході перевірки на підставі наданих на перевірку договорів, первинних документів та даних бухгалтерського і податкового обліку було встановлено, що за перевірений період позивачем було експортовано сої митною вартістю 56 905 301 грн.:

- ЗАТ "Содружество - Соя" (Росія) на суму 7614,4 тис. грн.;

- компанії Gaildorf Zrt (Угорщина) на суму 3499,2 тис. грн.;

- компанії "UKRFARM FUNDING LIMITED" Кіпр, на суму 45791,7 тис. грн.

Відправник та відповідальний за фінансове врегулювання - ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції".

Витрати ПАТ "Біловодський КХП" на придбання вказаної сої складають 4 952 716,7 грн., в т.ч. ПДВ 10825,5 тис. грн.

Придбання соєвих бобів здійснювалось у підприємств, які зберігалися частково на зерноскладах ПАТ "Біловодський КХП" та інших елеваторах.

До складу податкового кредиту по операціях з придбання сої позивачем було включено 7 630501,14 грн. податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення податку на додану вартість слугував висновок Роменської ОДПІ, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про те, що оскільки господарські операції ПАТ «Біловодський КХП» з використання послуг комісіонера не призвели до отримання прибутку, такі операції не є господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту. Також, відповідачем зроблено висновок, що спірні договори комісії не передбачають отримання прибутку і були укладені позивачем виключно з метою мінімізації підприємством своїх податкових зобов'язань з ПДВ.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з наступних підстав.

За визначенням п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, єдиною підставою для виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п.198.6 ст.198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

Колегія суддів зауважує, що будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціям, які не призвели до отримання прибутку, стаття 198 Податкового кодексу України не містить.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, стверджуючи про відсутність зв`язку спірних господарських операцій з господарською діяльністю позивача, вважає, що необхідною умовою ведення господарської діяльності є отримання прибутку, в той час як ПАТ «Біловодський КХП» при реалізації товарів згідно договорів № 95-К від 16.02.2012 р. та № 09/95-КК від 04.02.2013 р., за твердженням відповідача, отримано збиток.

Однак, слід вказати, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегією суддів встановлено, що ПАТ «Біловодський КХП» при здійсненні реалізації продукції через комісіонерів мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від позивача причин, що спростовує висновки Роменської ОДПІ про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011р. у справі № 21-13а11), рішення якого в силу ст.244-2 КАС України є обов`язковими для всіх судів України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем в акті перевірки, в обґрунтування твердження про відсутність економічної доцільності господарських операцій з придбання та подальшої реалізації позивачем сої, досліджувались не всі господарські операції за перевірені періоди, а лише ті, які відповідач вважав збитковими.

Між тим, згідно з наданою до матеріалів справи копією звіту про фінансові результати ПАТ «Біловодський КХП» в цілому за звітний період, в якому було проведено спірні господарські операції з придання товарів та їх реалізації через комісіонера ТОВ «Українські аграрні інвестиції», збитків позивач не поніс (т.1, а.с.231, т.3, а.с.33-35).

Колегією суддів встановлено, що сума отриманого прибутку по результатах діяльності позивача в 2012 році складала - 10 011 848 грн., а в 2013 році - 13. 049 851 грн. При цьому, до бюджету було сплачено податок на прибуток, в 2012р. - 2 099 920 грн., в 2013р. - 2 476 712 грн. відповідно.

Колегія суддів зауважує, що господарські операції з надання позивачеві комісіонерських послуг вказаними контрагентами повністю підтверджено первинними документами (акти здачі-прийому наданих послуг, звіти про реалізовану продукцію), оформленими у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та податковими накладними, які відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України.

Зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям в акті перевірки фахівцями податкового органу не викладено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Біловодський КХП» обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 7630501,14 грн., сплачену у складі вартості придбаної сої у постачальників ТОВ "Агро Гамма", ТОВ "Калина", ПП "Степ", ПП "Олдер", ПП "Дружба-6", ПП "Агрофірма "Відродження", ПП "ПівнічХліб", та ТОВ "Українські аграрні інвестиції», а також у складі вартості комісіонерських послуг, наданих ТОВ «Українські аграрні інвестиції».

При цьому, слід відмітити, що господарські операції з придбання позивачем сої та з надання комісіонерських послуг по продажу даного товару повністю підтверджено первинними документами (податкові накладні, акти здачі-прийому наданих послуг, звіти комісіонерів по реалізованій продукції, платіжні доручення, видаткові накладні, рахунки-фактури), дослідженими в ході перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням положень ст.42 Господарського кодексу України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з огляду на види діяльності позивача за КВЕД - 52.10 Складське господарство, 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, зв`язок спірних господарських операцій з господарською діяльністю ПАТ «Біловодський КХП» є беззаперечним.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 ГК України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Колегія суддів відмічає, що право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів комісії з метою здійснення господарської, а саме торгівельної, діяльності, що не було враховано податковим органом при проведенні перевірки.

Слід відмітити, що укладення договорів комісії з метою досягнення економічного ефекту від реалізації товарів через посередників, з огляду на положення ст.ст.6, 42, 43 Господарського кодексу України, законом не заборонена.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що укладення позивачем спірних договорів комісії не має розумних економічних причин (ділової мети) та направлене на штучне формування податкового кредиту, є безпідставними.

Також колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про неправомірне формування позивачем складу валових витрат по господарським операціям з придбання сої у постачальників ТОВ "Агро Гамма", ТОВ "Калина", ПП "Степ", ПП "Олдер", ПП "Дружба-6", ПП "Агрофірма "Відродження", ПП "ПівнічХліб" та ТОВ "Українські аграрні інвестиції" та безпідставне визначення доходу від реалізації придбаної сої на експорт без урахування у складі витрат на придбання сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товарів, з наступних підстав.

Так, у відповідності до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як встановлено підпунктом «в» підпункту 138.10.4. пункту 138.10 статті 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема: інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Однак, слід відмітити, що за приписами пп.139.1.6 п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Отже, за правилами Податкового кодексу України кошти, сплачені в рахунок податкових зобов'язань з ПДВ, не є витратами, які враховуються при визначенні доходу.

Крім того, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, колегія суддів зазначає, що податок на додану вартість є непрямим податком, особливістю справляння якого є можливість в подальшому відшкодувати понесені витрати зі сплати цього податку шляхом зменшення належних до сплати сум ПДВ за рахунок від'ємного значення з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по господарським операціям.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про збитковість спірних господарських операцій, з якими помилково погодився суд першої інстанції, з посиланням на неврахування позивачем до складу витрат суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних товарів та послуг, є передчасними.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень 2012 року, лютий, березень, квітень, травень, липень 2013 року суму в загальному розмірі 7630501,14 грн. по реальним господарським операціям із постачальниками ТОВ "Агро Гамма", ТОВ "Калина", ПП "Степ", ПП "Олдер", ПП "Дружба-6", ПП "Агрофірма "Відродження", ПП "ПівнічХліб", ПП "Дружба-6" та ТОВ "Українські аграрні інвестиції" та комісіонером ТОВ «Українські аграрні інвестиції», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та послуг, пов`язаних з власною господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 08.10.2013 року №64/2201/00955851, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Роменської ОДПІ про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року по справі № 818/252/14 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ПАТ «Біловодський КХП» про скасування податкових повідомлень-рішень Роменської ОДПІ від 22.10.2013 р. № 0000342200 та №0000352200.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 818/252/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" до Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Сумській області від 22 жовтня 2013 року № 0000342200 та № 0000352200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Біловодський комбінат хлібопродуктів" (42070, Сумська область, Біловодський район, с. Біловод, вул. Біловодська, 2, р/р 26000414713 у СОД "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Ромни, МФО 380805, код 00955851) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.04.2014 р.