Ухвала

від 08.10.2014 по справі 818/252/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/26838/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М ., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014

у справі № 818/252/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів»

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Біловодський комбінат хлібопродуктів» (надалі - позивач, ПАТ «Біловодський КХП») до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі - відповідач, Роменська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2013: № 0000342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 500 065,54 грн., в тому числі: 7 000 043,69 грн. основного платежу та 3 500 021,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000352200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 640 264,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснення позивачем діяльності з придбання та реалізації сої на експорт, яка по суті є збитковою для ПАТ «Біловодський КХП», свідчить про намір останнього отримати податкову вигоду за рахунок заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість, збільшення від'ємного значення та можливості отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та винесено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.07.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.07.2013, про що складено акт від 08.10.2013 № 64/2201/00955851.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.1 і 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість протягом січня 2012 року - липня 2013 року в сумі 7 000 043,69 грн., а також завищено від'ємне значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 640 264 грн.

На підставі висновків акта перевірки Роменською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000342200 від 22.10.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 000 043,69 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 3 500 021,85 грн., всього на 10 500 065,54 грн.;

- № 0000352200 від 22.10.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 640 264,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Біловодський КХП» було здійснено операції з придбання товарів у ТОВ «Агро Гамма», ТОВ «Калина», ПП «Степ», ПП «Олдер», ПП «Дружба-6», ПП «Агрофірма «Відродження», ПП «Північхліб», ТОВ «Українські Аграрні інвестиції». В свою чергу, продаж товарів, придбаних у вказаних контрагентів, здійснювався позивачем через комісіонера - ТОВ «Українські Аграрні інвестиції».

Так, згідно договору № БКХ/56/10 від 01.10.2011 у ТОВ «Агро Гамма» позивачем було придбано зерно сої в кількості 1 083 147 кг на загальну суму 4 224 273 грн. з ПДВ. Придбання товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року в сумі 704 045,55 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро Гамма».

Згідно договору № БКХ/38/10 від 01.10.2011 у ТОВ «Калина» позивачем було придбано зерно сої в кількості 125 792 кг на загальну суму 490 588,80 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року в сумі 81 764,80 грн.

Згідно договору № БКХ/42/10 від 01.10.2011 у ПП «Степ» позивачем було придбано зерно сої в кількості 90 482 кг на загальну суму 352 879,80 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та товарно-транспортною накладною. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 58 813,30 грн. на підставі податкової накладної від 29.10.2011 № 1/2.

Згідно договору № БКХ/42/10 від 01.10.2011 у ПП «Олдер» позивачем було придбано зерно сої в кількості 19 008 кг на загальну суму 74 131,20 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та товарно-транспортною накладною. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 58 813,30 грн. на підставі податкової накладної від 29.10.2011 № 4/2.

Згідно договору № БКХ/37/10 від 01.10.2011 у ПП «Дружба-6» позивачем було придбано зерно сої в кількості 212 283 кг на загальну суму 827 903,70 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року в сумі 137 983,95 грн.

Згідно договору № 101 від 16.04.2012 у ПП «Агрофірма «Відродження» позивачем було придбано зерно сої в кількості 74 410 кг на загальну суму 290 199 грн. з ПДВ. Придбання вказаної продукції підтверджується видатковою та податковою накладною.

На послуги зберігання позивачем додатково було витрачено 95 597,04 грн. згідно договору складського зберігання зерна № 164 від 16.02.2012, укладеного з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Врадіївський елеватор».

За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 48 366,50 грн. на підставі податкової накладної від 18.04.2012 № 8/2.

Згідно договору № 17 від 31.05.2012 у ПП «ПівнічХліб» позивачем було придбано зерно сої в кількості 321 029 т на загальну суму 1 268 064,55 грн. Придбання підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням та податковою накладною. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 211 344,31 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2012 № 18.

Згідно договору № 22 від 31.01.2012 у ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» позивачем було придбано зерно сої в кількості 4 037,48 т на загальну суму 15 746 172 грн. з ПДВ. Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. За результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-серпень 2012 року в сумі 1 609 961 грн.

Згідно договору № 22 від 31.01.2012 у ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» позивачем було придбано зерно сої в кількості 7 953,481 т на загальну суму 41 612 613 грн. Придбання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Транспортування товару не здійснювалось. За результатами здійснення вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий-липень 2013 року на загальну суму 4 735 446,5 грн.

Все придбане позивачем зерно сої в подальшому було реалізовано на експорт шляхом передачі вказаного товару на комісію.

Так, у 2012 році позивачем було укладено з ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» договір комісії від 16.02.2012 № 95-К, за умовами якого Комітент (ПАТ «Біловодський комбінат хлібопродуктів») доручає, а Комісіонер (ТОВ «Українські Аграрні інвестиції») зобов'язується за дорученням Комітента та за винагороду укласти для Комітента від свого імені угоду з продажу товарів за межі України, найменування, ціна та кількість яких визначені Сторонами в Додатках до Договору.

На виконання вказаного Договору ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» здійснено експорт продукції, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера.

Згідно платіжних доручень від 04.10.2012 № 1993 та від 23.05.2013 № 883 позивачем було перераховано на р/р ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» комісійну винагороду в сумі 7 142,60 грн. За результатами здійснення вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-серпень 2012 року на загальну суму 1 190,44 грн.

У 2013 році позивачем було укладено з ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» аналогічний договір комісії від 04.02.2013 № 09/95-К. На виконання вказаного Договору TOB «Українські Аграрні інвестиції» здійснило експорт продукції, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, актами прийому-передачі та звітами Комісіонера.

Відповідно до платіжного доручення від 16.05.2013 № 1044 позивачем було перераховано на р/р ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» комісійну винагороду в сумі 51 696,67 грн. За результатами здійснення вказаної операції позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-травень 2013 року на загальну суму 8 616,11 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за перевірений період позивачем було експортовано сої митною вартістю 56 905 301 грн. на адресу:

- ЗАТ «Содружество-Соя» (Росія) на суму 7 614,4 тис. грн.;

- компанії Gaildorf Zrt (Угорщина) на суму 3 499,2 тис. грн.;

- компанії «UKRFARM FUNDING LIMITED» Кіпр на суму 45 791,7 тис. грн.

Відправник та відповідальний за фінансове врегулювання - ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції».

Витрати ПАТ «Біловодський КХП» на придбання вказаної сої складають 4 952 716,7 грн., в т.ч. ПДВ - 10 825,5 тис. грн.

Придбання соєвих бобів здійснювалось у підприємств, які зберігали свій товар частково на зерноскладах ПАТ «Біловодський КХП» та інших елеваторах.

До складу податкового кредиту по операціях з придбання сої позивачем було включено 7 630 501,14 грн. податку на додану вартість.

Підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення податку на додану вартість став висновок Роменської ОДПІ про те, що оскільки господарські операції ПАТ «Біловодський КХП» з використання послуг комісіонера не призвели до отримання прибутку, такі операції не є господарською діяльністю, а відтак, не дають права на віднесення сум до складу податкового кредиту. Також, відповідачем зроблено висновок, що спірні договори комісії не передбачають отримання прибутку і були укладені позивачем виключно з метою мінімізації підприємством своїх податкових зобов'язань з ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з наступних підстав.

За визначенням п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України , який вступив в дію з 01.01.2012, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Колегія суддів апеляційної інстанції доречно зауважила, що будь-яких обмежень щодо віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг по операціях, які не призвели до отримання прибутку, стаття 198 Податкового кодексу України не містить.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вбачається, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 даного Кодексу встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Колегія суддів відмічає, що право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Біловодський КХП» при реалізації продукції через комісіонера мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від позивача причин, що спростовує висновки відповідача про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011 у справі № 21-13а11, рішення якого в силу ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для всіх судів України.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що укладення позивачем спірних договорів комісії не має розумних економічних причин (ділової мети) та направлене на штучне формування податкового кредиту, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем в акті перевірки в обґрунтування твердження про відсутність економічної доцільності господарських операцій з придбання та подальшої реалізації позивачем сої, досліджувались не всі господарські операції за перевірені періоди, а лише ті, які відповідач вважав збитковими.

Водночас, згідно з наданою до матеріалів справи копією звіту про фінансові результати ПАТ «Біловодський КХП» в цілому за звітний період, в якому було проведено спірні господарські операції з придбання товарів та їх реалізації через комісіонера ТОВ «Українські аграрні інвестиції», збитків позивач не поніс.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ПАТ «Біловодський КХП» обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 7 630 501,14 грн., сплачену у складі вартості придбаної сої у постачальників ТОВ «Агро Гамма», ТОВ «Калина», ПП «Степ», ПП «Олдер», ПП «Дружба-6», ПП «Агрофірма «Відродження», ПП «ПівнічХліб», ТОВ «Українські аграрні інвестиції», а також у складі вартості комісійних послуг, наданих ТОВ «Українські аграрні інвестиції», з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що податок на додану вартість є непрямим податком, особливістю справляння якого є можливість в подальшому відшкодувати понесені витрати зі сплати цього податку шляхом зменшення належних до сплати сум ПДВ за рахунок від'ємного значення з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по господарських операціях.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень 2012 року, лютий, березень, квітень, травень, липень 2013 року суму в розмірі 7 630 501,14 грн. по господарських операціях із вказаними постачальниками та комісіонером ТОВ «Українські аграрні інвестиції».

За таких обставин, факти вказані в акті перевірки від 08.10.2013 № 64/2201/00955851, не відповідають обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Роменської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 28.04.2014 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 у справі № 818/252/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна