Рішення

від 16.04.2014 по справі 905/1464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/1464/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Спецодяг», м.Луганськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 64950,23грн .

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Аулов О.В. - за довіреністю №б/н від 03.03.2014р.

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Спецодяг», м.Луганськ звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область заборгованості у розмірі 60103,72грн., пені у розмірі 3432,83грн., 3% річних у розмірі 632,32грн. та інфляційних у розмірі 781,36 грн. (Усього 64950, 23грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №15/994 від 02.07.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій №1 від 02.07.2012р., №2 від 03.09.2012р., №3 від 24.09.2012р., №4 від 24.09.2012р., №5 від 01.11.2012р., №6 від 19.11.2012р., №7 від 03.12.2012р., №8 від 01.02.2013р., №9 від 01.02.2013р., №10 від 04.04.2013р., №11 від 04.04.2013р., №12 від 29.04.2013р., №13 від 29.04.2013р., №14 від 07.05.2013р., №15 від 24.05.2013р., №16 від 17.07.2013р., копії видаткових накладних №РН-0000120 від 08.07.2013р., №РН-0000122 від 11.07.2013р., №РН-0000134 від 29.07.2013р., №РН-0000137 від 31.07.2013р., №РН-0000138 від 01.08.2013р., №РН-0000160 від 18.09.2013р., №РН-0000164 від 25.09.2013р., №РН-0000170 від 01.10.2013р., №РН-0000187 від 11.10.2013р., копії довіреностей на отримання товару, копії рахунків-фактури, копію акту - звірки за період з 02.07.2012р. по 11.12.2013р., копію претензії.

19.03.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю надання документів по справі. Ухвалою від 26.03.2014р. суд відклав розгляд справи на 16.04.2014р. та задовольнив клопотання відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсягу та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Спецодяг» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) був укладений договір поставки №15/994, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №15/994 від 02.07.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору загальна кількість та ціна продукції вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку товару із зазначенням строків поставки, найменування товару, кількісних та якісних показників.

Згідно до п.5.1 Строк поставки товару вказується у специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата вручення покупцю пакета документів з додатками, які передбачені у п. 6.1 договору, а саме, рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладна, податкова накладна (п.п. 5.2, 6.1 договору).

У відповідності до п.9.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті України.

Покупець здійснює оплату за поставлену йому продукцію на протязі строків, вказаних в специфікації, від дня отримання оригіналу рахунку на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачене специфікацією (п.п. 9.3, 9.4 договору).

Даний договір вважається укладеним та вступив в законну силу з дня його підписання сторонами та діяв до 31.12.2013р.

У відповідності до вищевказаних специфікаціях, на виконання умов договору, за видатковими накладними №РН-0000120 від 08.07.2013р., №РН-0000122 від 11.07.2013р., №РН-0000134 від 29.07.2013р., №РН-0000137 від 31.07.2013р., №РН-0000138 від 01.08.2013р., №РН-0000160 від 18.09.2013р., №РН-0000164 від 25.09.2013р., №РН-0000170 від 01.10.2013р., №РН-0000187 від 11.10.2013р., позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 64132,64грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково оплатив поставлений йому товар на суму 4028,92грн. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 60103,72грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 3432,83грн. У випадку не своєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше ніж подвійної облікової ставки НБУ згідно з умовами п.10.6 договору.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що наданий позивачем у матеріали справи розрахунок пені є арифметично не вірним, оскільки останній не вказує періоду нарахування пені, а зазначає тільки суму, яка підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи із приписів п. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, наданий позивачем розрахунок, щодо встановлення періоду нарахування пені суперечить вищевказаній нормі. Суд за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановив, що відповідач має зобов'язання щодо оплати пені у відповідності до наступних видаткових накладних за вказаними періодами нарахування та сумами:

- №РН-0000120 на суму 12209,28грн. з 08.08.2013р. по 07.10.2013р. у сумі 266,93грн. (61 день);

- №РН-0000120 на суму 8 180,36грн. з (урахуванням часткової оплати у розмір 4028,92грн.) з 08.10.2013р. по 07.02.2014р. у сумі 355,45грн. (122 дня);

- №РН-0000122 від 11.07.2013р. на суму 6772,92грн. з 11.08.2013р. по 08.02.2014р. у сумі 439,40грн. (182 дня);

- №РН-0000134 від 29.07.2013р. на суму 5951,46грн. з 29.08.2013р. по 26.02.2014р. у сумі 385,79грн. (182 дня);

- №РН-0000137 від 31.07.2013р. на суму 904,80грн. з 31.08.2013р. по 28.02.2014р. у сумі 58,65грн. (182дня);

- №РН-0000138 від 01.08.2013р. на суму 7167,60грн. з 01.09.2013р. по 01.03.2014р. у сумі 464,62грн. (182дня);

- №РН-0000160 від 18.09.2013р. на суму 13391,52грн. з 19.10.2013р. по 03.03.2014р.(день подачі позовної заяви до суду), оскільки позивач не скористався своїм правом щодо нарахування пені у сумі 648,66грн. (136днів), а самостійно визначив суму у розмірі 637,44грн., яка не суперечить вищевказаним нормам, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 637,44грн.;

- №РН-0000164 від 25.09.2013р. на суму 3876,06грн. з 26.10.2013р. по 03.03.2014р. (день подачі позовної заяви до суду), оскільки позивач не скористався своїм правом щодо нарахування пені у сумі 178,09грн. (129днів), а самостійно визначив суму у розмірі 173,65грн., яка не суперечить вищевказаним нормам, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 173,65грн.;

- №РН-0000170 від 01.10.2013р. на суму 3748,06грн. з 01.11.2013р. по 03.03.2014р. (день подачі позовної заяви до суду), оскільки позивач не скористався своїм правом щодо нарахування пені у сумі 164,20грн. (123дня), а самостійно визначив суму у розмірі 158,92грн., яка не суперечить вищевказаним нормам, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 158,92грн.;

- №РН-0000187 від 11.10.2013р. на суму 10110,94грн. з 11.11.2013р. по 03.03.2014р. (день подачі позовної заяви до суду), оскільки позивач не скористався своїм правом щодо нарахування пені у сумі 406,93грн. (113днів), а самостійно визначив суму у розмірі 384,22грн., яка не суперечить вищевказаним нормам, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 384,22грн;

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 3325,07грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, позивачем заявлена вимога, щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 632,32грн. за період з 09.10.2013р. по 13.02.2014р. задовольняється судом частково, оскільки представлений позивачем у матеріали справи розрахунок арифметично не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних:

- за період з 09.10.2013р. по 18.10.2013р. відносно заборгованості 28977,14грн. за видатковими накладними №РН-0000120, №РН-0000122, №РН-0000134, №РН-0000137, №РН-0000138 складає суму у розмірі 23,82 грн.;

- за період з 19.10.2013р. по 25.10.2013р. відносно заборгованості 42368,66грн. за видатковою накладною №РН-0000160 складає суму у розмірі 24,38грн.

- за період з 26.10.2013р. по 31.10.2013р. відносно заборгованості 46244,72грн. за видатковою накладною №РН-0000164 складає суму у розмірі 22,81грн.

- за період з 01.11.2013р. по 10.11.2013р. відносно заборгованості 49992,78грн. за видатковою накладною №РН-0000170 складає суму у розмірі 41,09грн.

- за період з 11.11.2013р. по 13.02.2014р. відносно заборгованості 60103,72грн. за видатковою накладною №РН-0000187 складає суму у розмірі 469,30грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольняє частково у сумі 581,40грн.

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок інфляційних судом встановлено, що він арифметично вірний, тому вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 781,36грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Спецодяг», м.Луганськ до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про 64950,23грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Спецодяг» (91038, м. Луганськ, вул. Даргомижського, б. 2-Є, кв. 211, код ЄДРПОУ 36901419, МФО 304795) заборгованість у розмірі 60103,72грн., пеню у розмірі 3325,07грн., 3% річних у розмірі 581,40грн., інфляційні у розмірі 781,36грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1822,53грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна