Постанова

від 28.04.2014 по справі 910/12509/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р. Справа№ 910/12509/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Панкратов В.С.

від відповідача: Григор'єв Р.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Славбудтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових

технологій"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року по справі № 910/12509/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" на користь Приватного підприємства "Славбудтранс" 11700,00 грн. - основного боргу; 934,68 грн. - пені; 1026,07 грн. - 3% річних; 1223,53 грн. - втрат від інфляції та 1720,50 грн. - судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 31.03.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року відкладено розгляд справи до 28.04.2014 року.

23 квітня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 28.04.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представником відповідача в судовому засіданні подано заяву про застосування строків позовної давності, яка за резолюцією судді зареєстрована у відділі документального забезпечення суду та приєднана до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 травня 2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (отримувач) укладено договір №012/10 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити металоконструкцію за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі об'єкт: "Будівництво адміністративно-складського комплексу".

Згідно з розділом 3 Договору оплата проводиться в два етапи:

70% від загальної суми, що становить 27300,00 грн. з ПДВ, Покупець сплачує Постачальнику протягом 2 банківських днів після підписання договору;

залишок суми у розмірі 30%, що становить 11 700,00 грн. з ПДВ, Покупець сплачує Постачальнику протягом 2 банківських днів після поставки товару.

Відповідно до п. 6.2. Договору здача-приймання товару по якості та кількості здійснюється на місці знаходження Покупця та оформлюється Актом здачі приймання, підписаним уповноваженими особами обох сторін в день здачі - приймання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 39000,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме, частково розрахувався за отриманий товар на суму 27300,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11700,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Твердження апелянта про необхідність застосування судом строків позовної давності, колегією суддів визнано необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року N 28) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Як вбачається з відмітки на звороті ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року, остання направлена сторонам по справі. Крім того, в матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 про відкладення розгляду справи, на звороті якої також є відмітка про надсилання учасникам судового процесу.

Посилання апелянта на неналежне повідомлення, в зв'язку із зміною адреси відповідача, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, станом на 29.07.2013 року місцезнаходження відповідача: м. Київ 01033, Голосіївський район, вулиця Володимирська, будинок 97/37.

З матеріалів справи вбачається, що зміни відомостей про місцезнаходження відповідача внесено до ЄДРПОУ 14.08.2013 року, тобто після порушення провадження по справі, відтак місцевий господарський суд надсилав ухвали на належну адресу.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до розділу 3 Договору строком сплати залишку суми позивачем в розмірі 11700 грн. є 29.06.2010 року.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 27.06.2013 року, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю (на його письмову вимогу) пеню в розмірі одного проценту від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які складено арифметично вірно, прийшла до висновку про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про їх стягнення.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року по справі №910/12509/13 - без змін.

Матеріали справи №910/12509/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.05.2014 року