Постанова

від 03.07.2014 по справі 910/12509/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 910/12509/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддівГольцової Л.А. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" на рішення відгосподарського суду міста Києва 27.08.2013 та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 28.04.2014 у справі господарського суду№ 910/12509/13 міста Києва за позовомПриватного підприємства "Славбудтранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" простягнення 14 884,28 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Панкратов В.С.

від відповідача - Невмержицька І.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Славбудтранс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" про стягнення заборгованості за договором № 012/10 від 20.05.2010 в сумі 14884,28 грн. з них: основного боргу - 11700,00 грн., пені - 934,68 грн., 3% річних - 1026,07 грн. та втрат від інфляції - 1223,53 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі № 910/12509/13 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" на користь Приватного підприємства "Славбудтранс" 11700,00 грн. - основного боргу; 934,68 грн. - пені; 1026,07 грн. - 3% річних; 1223,53 грн. - втрат від інфляції та 1720,50 грн. - судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 910/12509/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі 910/12509/13, прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Славбудтранс" у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Славбудтранс" зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та просить рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі 910/12509/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2010 між Приватним підприємством "Славбудтранс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (покупець) було укладено договір № 012/10 (далі - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується виготовити та поставити 1 металоконструкцію за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі об'єкт: "Будівництво адміністративно-складського комплексу".

Відповідно до п. 6.2 договору здача-приймання товару по якості та кількості здійснюється на місці знаходження покупця і оформлюється Актом здачі приймання, підписаним уповноваженими особами обох сторін в день здачі - приймання товару.

Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 39000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № п-00000020 від 24.06.2010 та актом здачі-прийняття товару № 24-06/10 від 24.06.2010, зі змісту якого вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно із розділом 3 договору оплата проводиться в два етапи: 70 % від загальної суми, що становить 27300,00 грн. з ПДВ, покупець сплачує постачальнику протягом 2 банківських днів після підписання договору; залишок суми у розмірі 30 %, що становить 11700,00 грн. з ПДВ, покупець сплачує постачальнику протягом 2 банківських днів після поставки товару.

Суди встановили, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на користь постачальника 27300,00 грн., що складає 70% від загальної вартості товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11700,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 012/10 від 20.05.2010 щодо повної оплати вартості поставленого товару, Приватне підприємство "Славбудтранс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" 11700 грн. боргу, 934,68 грн. пені, 1223,53 грн. інфляційних нарахувань та 1026,07 грн. процентів річних.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 267, 525, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 665, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4І, 4і, 64, 87 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про незастосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності, заява про застосування якої подана відповідачем в ході розгляду апеляційної скарги. Крім того, відповідач зазначає про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 7.1. Договору у випадку прострочення оплати покупець сплачує продавцю (на його письмову вимогу) пеню у розмірі одного проценту від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши вищенаведені норми законодавства, встановивши факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті поставленого товару у сумі 11700,00 грн., перевіривши правильність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та процентів річних і відповідність розрахунків вказаних сум вимогам законодавства, дійшли правомірного висновку про задоволення позову.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до розділу 3 договору строком сплати залишку суми у розмірі 11700 грн. є 29.06.2010, а позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми 27.06.2013, обґрунтовано відхилив доводи відповідача про сплив позовної давності до заявлених вимог.

Як передбачено ч.ч 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо неповідомлення його про розгляд справи, апеляційний господарський суд встановив, що ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2013 про порушення провадження у справі та від 30.07.2013 про відкладення розгляду справи направлялись сторонам у справі, про що свідчать відповідні відмітки на звороті вказаних ухвал, проставлені відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28.

При цьому, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідача про його неналежне повідомлення у зв'язку із зміною адреси, оскільки зміни відомостей про місцезнаходження відповідача внесено до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців 14.08.2013, тобто після порушення провадження по справі.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про надсилання ухвал на належну адресу відповідача.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 910/12509/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Саранюк В.І.

судді: Гольцова Л.А.

Кочерова Н.О.