Постанова

від 28.04.2014 по справі 911/16/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р. Справа№ 911/16/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Березовський Д.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Устимівське хлібоприймальне підприємство" на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014 року (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями "Трансінвестсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Устимівське

хлібоприймальне підприємство"

про стягнення 343252,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2014 року по справі №911/16/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Устимівське хлібоприймальне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" 234870,91 грн. - основного боргу, 4892,39 грн. - інфляційної складової боргу, 20349,43 грн. - 3% річних, 5202,25 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1608,82 грн., що перерахований платіжним дорученням № 7484 від 26.12.2013 року. Оригінал платіжного доручення №7484 від 26.12.2013 року залишено в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/16/14.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.04.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року, враховуючи перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М.

28 квітня 2014 року, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 28.04.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 112), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

09 грудня 2010 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №091210/04Э (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується забезпечити виконання послуг по експедируванню та митній декларації зернових вантажів, які відправляються замовником на експорт через термінал "Трансінвестсервіс".

Згідно з п. 2.2.7 Договору замовник зобов'язується оплачувати виконавцю роботи та послуги згідно з умовами даного договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що оплата замовником здійснюється на підставі рахунків виконавця протягом 5 днів з дати виставлення рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 234870,91 грн. Відповідач, на думку позивача свої зобов'язання за Договором не виконав, а саме, не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 234870,91 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідачем не надано суду жодних доказів виконання умов договору в частині оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме статті 54 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності;

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Для перевірки даних сторін, суд витребовує в останніх відповідні документи з ЄДРПОУ, в яких підтверджується достовірність щодо місцезнаходження, найменування сторін та інша необхідна для суду інформація.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 84), в додатках до якої міститься належним чином засвідчена копія договору №091210/04Э від 09.12.10 року, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду інфляційної складової боргу та 3% річних, які складено арифметично вірно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Устимівське хлібоприймальне підприємство" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Устимівське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014 року по справі №911/16/14 - без змін.

Матеріали справи №911/16/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.05.2014 року