Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/17710/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 09 год. 05 хв. № 826/17710/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Гарант» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року № 0006212207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Гарант» (далі - позивач, ТОВ «СВС-Гарант») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року № 0006212207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВС-Гарант» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з контрагентами ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495) за період з 01.11.2012р. по 28.02.2013р., та з ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (ідентифікаційний код 38464513) за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.12.2013р. б/н і додаткові документи (зокрема: службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013р. № 2395/ДПІ/07-10/3 щодо відпрацювання підприємства ТОВ «Гонза Лесс» з додатками - висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Гонза Лесс» та письмових пояснень ОСОБА_2 б/н і б/д, роздруківки Актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 06.06.2013р. № 1785/22-20/38320495 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гонза Лесс» (код ЄДРПОУ 38320495) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 по 31.03.2013» та від 21.06.2013р. № /22-90/38464513 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (код за ЄДРПОУ 38464513) за період з 01.11.2012 по 21.06.2013»). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівниками ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СВС-Гарант» (ідентифікаційний код 37355368) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з контрагентами ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495) за період з 01.11.2012р. по 28.02.2013р., та з ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (ідентифікаційний код 38464513) за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р., за результатами якої складений Акт від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «СВС-Гарант» допустило порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за звітні періоди листопад-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року на загальну суму 322 729, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах. За наслідками проведеної перевірки ДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2013р. № 0006212207, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

28 березня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 07.10.2013р. по 11.10.2013р. відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СВС-Гарант» (ідентифікаційний код 37355368) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.11.2012р. по 28.02.2013р. та податку на прибуток за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495), та з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (ідентифікаційний код 38464513) за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р., за результатами якої складений Акт від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення документальної перевірки позивача встановлені взаємовідносини ТОВ «СВС-Гарант» з наступними суб'єктами господарської діяльності:

- ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (ідентифікаційний код 38464513), а саме: згідно усної угоди щодо поставки названим підприємством на користь ТОВ «СВС-Гарант» було реалізовано товару (срібло ДСТУ ГОСТ 6836:2004 в кількості 30 000 г по ціні 8, 99 грн. за 1 г) на загальну суму 269 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 950, 00 грн.). З тексту Акта перевірки вбачається, що до перевірки ТОВ «СВС-Гарант» пред'явило рахунок на оплату від 04.03.2013р. № 45, видаткову накладну від 04.03.2013р. № 43, податкову накладну від 04.03.2013р. № 2, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та банківську виписку по рахунку № БВ-0000028 від 13.03.2013р.

За результатами зазначеної господарської операції перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за березень 2013 року податок на додану вартість на суму 44 950, 00 грн. Одночасно в Акті перевірки зафіксовано, що суми витрат за 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Гонза Лесс» перевіряєме підприємство в податковій звітності з податку на прибуток за 2012 рік не декларувало;

- ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495), а саме: згідно договору поставки від 14.11.2012р. № 14/11/1 названим підприємством на користь ТОВ «СВС-Гарант» реалізовано партії товарів (дорогоцінних металів) на загальну суму 1 668 880, 33 грн. (в т.ч. ПДВ - 278 146, 72 грн.). З тексту Акта перевірки вбачається, що до перевірки ТОВ «СВС-Гарант» пред'явило договір поставки, податкові накладні, датовані листопадом-груднем 2012 року, січнем і лютим 2013 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та банківські виписки від 20.12.2012р., 23.01.2013р., 31.01.2013р., 12.02.2013р., 29.11.2012р.

За результатами зазначеної господарської операції перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за звітні періоди листопад-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року податок на додану вартість на загальну суму 278 146, 72 грн.

При цьому під час проведення зазначеної документальної перевірки перевіряючими були враховані висновки інших Актів ДПІ від 06.06.2013р. № 1785/22-20/38320495 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гонза Лесс» (код ЄДРПОУ 38320495) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 по 31.03.2013» та від 21.06.2013р. № /22-90/38464513 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (код за ЄДРПОУ 38464513) за період з 01.11.2012 по 21.06.2013», в яких зазначені наступні обставини: 1) згідно наявних податкових інформаційних баз даних на 21 червня 2013 року стан ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складений висновок за № 3005/ДПІ/07-10/3 від 21.06.2013р. щодо наявності ознак «фіктивності» господарських операцій цього підприємства, в якому зазначено, що ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» за податковою адресою не знаходиться, директор та засновник не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. За результатами проведеної експертного дослідження підписів (висновок спеціаліста № 508 від 21.06.2013р.) було встановлено, що підпис гр. ОСОБА_3 в графі «директор» в картці приєднання до договору про надання послуг з обробки даних та видачі обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Крім того, виявлено, що ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) за умови відсутності основних засобів, виробничих потужностей та найманих працівників, наявність яких необхідна для здійснення господарської діяльності. ТОВ «Д.Т.Р. ТРЕЙД НОВА» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.11.2012р. по 21.06.2013р. на загальну суму 2 016 093, 00 грн., та податкового кредиту за аналогічний період в розмірі 1 993 455, 00 грн. При цьому податкові декларації з податку на додану вартість за травень-червень 2013 року до податкового органу вказаним підприємством не подавались; 2) до контрольно-ревізійного підрозділу ДПІ надійшла службова записка головного відділу податкової міліції ДПІ від 23.05.2013р. № 2395/ДПІ/07-10/3 з доданим до неї висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495), яким встановлено відсутність названого підприємства за податковою адресою, фактичну непричетність директора ОСОБА_2 до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства (в т.ч. формування та подання податкової звітності) та письмові пояснення директора, засновника ОСОБА_2 б/н і б/д.

На підставі вищевикладеного, працівники відповідача дійшли висновку про відсутність у ТОВ «СВС-Гарант» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова» (ідентифікаційний код 38464513) і ТОВ «Гонза Лесс» (ідентифікаційний код 38320495).

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368 перевіряючими встановлені порушення ТОВ «СВС-Гарант» наступних норм законодавства України: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за звітні періоди листопад-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року на загальну суму 322 729, 00 грн. (в т.ч. за листопад 2012 року на суму 40 845, 00 грн., за грудень 2012 року - 29 814, 00 грн., за січень 2013 року - 135 795, 00 грн., за лютий 2013 року - 71 325, 00 грн., за березень 2013 року - 44 950, 00 грн.), та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1 346, 00 грн. (в т.ч. за листопад 2012 року на суму 489, 00 грн., за грудень 2012 року - 857, 00 грн.).

29 жовтня 2013 року ДПІ на підставі Акта перевірки від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0006212207 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «СВС-Гарант» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 403 411, 00 грн., в т.ч. 322 729, 00 грн. - основний платіж, 80 682, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 14 січня 2014 року) (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 - 2013 років між ТОВ «СВС-Гарант» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, та суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Гонза Лесс» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, були укладені письмові договори поставки товару, а саме:

- договір поставки товару від 14.11.2012р. за № 14/11/1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Гонза Лесс») зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське ведення) Покупця дорогоцінні метали (надалі - товар), а Покупець, в свою чергу, - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару визначаються у накладних або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частина до цього Договору.

Згідно п. 2.2 і 2.3 цього Договору поставка товару здійснюється на умовах DDU, якщо інші умови поставки не будуть погоджені у додаткових угодах. Місце поставки: м. Київ, вул. Василенка, 7 склад Покупця. Умови поставки розуміються у відповідності до правил «Інкотермс» у редакції 2000 року. Товар передається в тарі та упаковці.

При цьому Постачальник гарантує якість та надійність товару, що поставляється, підтверджує відповідними сертифікатами та атестатами, в разі наявності (п. 3.1 Договору).

Порядок розрахунків за цим Договором визначний у п. 4. Зокрема, п. 4.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику вартість товару не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника;

- договір поставки товару від 01.03.2013р. за № 01/03/1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова») зобов'язується передати у власність Покупця метал (срібло ДСТУ ГОСТ 6836:2004, загальна вага 30 000 г по ціні 8, 99 грн. (з ПДВ) за 1 г), а Покупець, в свою чергу, - прийняти цей товар та сплатити його вартість. Загальна сума по Договору складає 269 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ). Оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

При цьому безпосередньо умови поставки товару (а саме: порядок, спосіб та місце поставки) сторонами в цьому Договорі не визначені.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки дорогоцінних металів і відповідно оплати вартості таких товарів) за вказаними Договорами поставки позивачем були надані суду наступні копії первинних і розрахункових документів: договору поставки товару від 14.11.2012р. за № 14/11/1, рахунків ТОВ «Гонза Лесс» на оплату вартості товарів від 23.11.2012р. № 20, від 18.12.2012р. № 67, від 17.01.2013р. № 149, від 21.01.2013р. № 155, від 23.01.2013р. № 154, від 04.02.2013р. № 175 на загальну суму 1 668 880, 33 грн. (в т.ч. ПДВ 278 146, 72 грн.) - без зазначення в них посади і П.І.П, посадової особи, відповідальної за складання цих документів, видаткових накладних від 23.11.2012р. № 23, від 18.12.2012р. № 69, від 17.01.2013р. № 18, від 21.01.2013р. № 23, від 23.01.2013р. № 24, від 04.02.2013р. № 44 на загальну суму 1 668 880, 33 грн. (з ПДВ), податкових накладних від 23.11.2012р. № 4, від 18.12.2012р. № 14, від 17.01.2013р. № 18, від 21.01.2013р. № 23, від 23 01 2013р. № 24, від 04.02.2013р. № 3 на загальну суму 1 668 880, 33 грн. (в т.ч. ПДВ 278 146, 72 грн.), платіжних доручень ТОВ «СВС-Гарант» від 29.11.2012р. № 166, від 20.12.2012р. № 172, від 23.01.2013р. № 187, від 31.01.2013р. № 190, від 31.01.2013п. № 191, від 12.02.2013р. № 197 на оплату дорогоцінних металів на суму 1 668 879, 56 грн. - без відміток банківської установи про проведення платежу; договору поставки товару від 01.03.2013р. за № 01/03/1, рахунку ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова» на оплату вартості товару від 04.03.2013р. № 45 на суму 269 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 44 950, 00 грн.) - без підпису, посади і П.І.П, посадової особи, відповідальної за складання цього документу, видаткової накладної від 04.03.2013р. № 43 на суму 269 700, 00 грн. (з ПДВ); податкової накладної від 04.03.2013р. № 2 на суму 269 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 950, 00 грн.), платіжного доручення ТОВ «СВС-Гарант» від 13.03.2013р. № 208 на оплату дорогоцінних металів на суму 269 700, 00 грн. - без відміток банківської установи про проведення платежу; оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.10.2012р. по 31.03.2013р.

Факт сплати позивачем вартості придбаних товарів за спірними договорами поставки товару в повному обсязі не заперечується відповідачем, про що зазначається в Акті перевірки (стор. 7 і 10).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані підприємствами ТОВ «Гонза Лесс» і ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова» на адресу позивача за результатами поставлених товарів та наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «СВС-Гарант» надало суду супровідні листи від 06.12.2013р. № 06/12-1 і № 06/12-2 з доданими до них копіями документів, які на думку позивача, підтверджують економіко-правовий статус товариства та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, подальшу реалізацію спірних товарів контрагентам-покупцям з метою отримання прибутку, а саме: договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2012р. за № 03/01-2, укладеного ТОВ «СВС-Гарант» (як Орендарем) з ТОВ «ТД «Промбудконтракт» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування виробничими приміщеннями в будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 6 (корпус 10)(що межує з вул. Миколи Василенка); оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 22 «Виробничі запаси» за період з 01.01.2012р. по 30.11.2013р.; штатного розпису на січень 2012 року, табелю обліку використання робочого часу за січень 2012 року та розрахунково-платіжної відомості за січень 2012 року; ліцензій, виданих ТОВ «СВС-Гарант» компетентними державними органами на право здійснення господарської діяльності пов'язаної із заготівлею, первинною обробкою відходів і брухту дорогоцінних металів, чорних і кольорових металів; договору комісії на продаж товару та договорів купівлі-продажу/поставки товару, укладених ТОВ «СВС-Гарант» з суб'єктами господарювання щодо реалізації дорогоцінних металів та брухту дорогоцінних металів, та первинних документів до них; виписок з розрахункового рахунку ТОВ «СВС-Гарант», завірених банківських установами з відомостями про сплату позивачем орендної плати та отримання коштів від контрагентів-покупців.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Гонза Лесс» і ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за листопад-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Наведені правові позиції Вищого адміністративного суду України повністю кореспондуються з правовим баченням Європейського суду з прав людини, яке міститься в тексті рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03). Приймаючи це рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «СВС-Гарант» і підприємствами ТОВ «Гонза Лесс» і ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 15.10.2013р. № 1333/26-59-22-07-18/37355368 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків безпосередньо посадовим особам підприємств ТОВ «Гонза Лесс» і ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «СВС-Гарант» або його контрагентів - ТОВ «Гонза Лесс» і ТОВ «Д.Т.Р, Трейд Нова», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленнями-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013р. № 0006212207.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 458, 81 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Гарант» задовольнити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 жовтня 2013 року № 0006212207.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Гарант» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, ідентифікаційний код 37355368) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова