Ухвала

від 30.04.2014 по справі 702/283/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1267/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодорога В. М. суддівБородійчук В. Г. , Демченко В. А. при секретарі Рибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастрищенського районного суду Черкаської області від 25 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до відповідача, СФГ «Нова Україна», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0081 площею 2.050 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» недійсним, скасування його державної реєстрації, зобов'язання повернути належну йому на праві власності земельну ділянку. Підставою для визнання недійсним вказує, що є власником земельної ділянки та має намір укласти договір оренди з ТОВ «Жильнельфа Вельє», однак наявна державна реєстрація договору оренди вказаної ділянки між ОСОБА_6 та ТОВ «Нова Україна». На думку позивача, даний договір підлягає визнанню недійсним через невідповідність закону із скасуванням його державної реєстрації.

З метою забезпечення позову ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій н просив заборонити відповідачу СФГ «Нова України» та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи.

Ухвалою судді від 25 березня 2014 року Монастирищенського районного суду Черкаської області було відмовлено в задоволенні поданої ОСОБА_6 заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» про визнання правочину недійсним та в цей же день подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ «Нова України» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ «Нова Україна» вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи.

Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначені ст.152 ЦПК України, зокрема, одним з них є заборона вчиняти певні дії.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.6 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказаних вимог закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд вірно виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, забезпечення позову не буде перешкоджати господарській діяльності відповідача, яка здійснюється на законних підставах.

Таким чином, заява позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи є неспівмірною із заявленими позивачем вимогами, може ускладнити або стати взагалі унеможливити господарську діяльність на вказані земельній ділянці, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Монастрищенського районного суду Черкаської області від 25 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :