Ухвала

від 08.04.2015 по справі 702/283/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/892/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 23 Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г. суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника СФГ «Нова Україна», колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

24 березня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до СФГ «Нова Україна» про визнання недійсним правочину - договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 2,050 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, який укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова «Україна», зареєстрований у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

В обгрунтування позовних вимог, приведених в позовній заяві та заяві про зміну (доповнення) підстав позову, позивач вказував, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_2, виданого 04 липня 2001 року він є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,050 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

06 березня 2014 року ним було укладено договір оренди даної земельної ділянки з ТОВ «Жильнельфа Вельє».

Однак, в березні 2014 року стало відомо, що у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди належної позивачу земельної ділянки, який укладено між ним та СФГ «Нова Україна».

Позивач вважає, що договір орендної земельної ділянки, який укладений між ним та СФГ «Нова Україна» є недійсним з моменту його вчинення, оскільки з тексту договору вбачається, що умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не зазначені взагалі, не вказаний кадастровий номер земельної ділянки. До договору оренди не долучені документи, які є складовими частинами договору, а саме план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, позивач вважає, що відповідач не здійснює жодних агротехнічних заходів (забезпечення міндобривами та інше), які б дозволяли утримувати передану йому в оренду земельну ділянку в належному родючому стані, в зв'язку з чим об'єкт оренди не тільки зазнав суттєвих змін та виснаження, але і подальше знаходження спірної земельної ділянки в користуванні відповідача є неможливим та завдає шкоди правам та інтересам позивача.

Також, ОСОБА_6 вказує, що відповідачем порушується обов'язок зі сплати орендної плати. Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься у грошовій формі, натуральна форма оплати договором не встановлена, однак відповідачем вносилась орендна плата в натуральній формі, а акти приймання передачі, в якому має зазначатись розмір орендної плати та її еквівалент в натуральній формі між сторонами не укладались.

Відповідачем занижено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, не проведено збільшення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що безумовно порушує права позивача.

А тому, оскільки договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» не містить істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» його необхідно визнати недійсним з моменту вчинення.

Крім вищезазначеного, позивач також додатково вказував, що не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору саме в такій редакції, яка міститься в матеріалах справи.

Вказує, що відповідачем навмисно замінений перший аркуш договору, який суттєво відрізняється від другого за кольором, текст на ньому надрукований на іншому матеріально-технічному засобі та в інший проміжок часу, а тому вважає, що правочин необхідно визнати недійсним ще й також, що одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційних скаргах, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ТОВ «Жильнельфа Вельє» просять скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме:

визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 2,050 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», зареєстрований в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції в Черкаській області;

скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 2,050 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», зареєстрований в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції в Черкаській області;

зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути ОСОБА_6 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2,050 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 розміром 2,050 га, яка надана на підставі рішення Теолинської сільської ради народних депутатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданим 04 липня 2001 року і зареєстрованим за НОМЕР_3.

17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,050 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації.

Договір засвідчений підписами обох сторін та печаткою відповідача та зареєстрований реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 2-7 Т.1) позивач ОСОБА_8 вказав на те, що ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови, які повинні бути зазначені в договорі оренди. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що із змісту оспорюваного договору оренди вибачається, що в ньому не зазначені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також, не вказаний кадастровий номер земельної ділянки та до договору не долучено план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості грунтів та порушується обов'язок зі сплати орендної плати і занижено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок.

Оскільки договір оренди земельної ділянки не містить істотних умов передбачених законом, тому ОСОБА_6 просив визнати такий договір недійсним, скасувати його державну реєстрацію та зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути йому земельну ділянку.

Додаткові підстави для задоволення позову було надано ОСОБА_6 у заяві про зміну (доповнення) підстав позову (а.с. 75-81 Т. 1), де крім вищеперелічених підстав зазначено, що він не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору (саме в такій редакції, яка міститься в матеріалах справи), вважає, що його навмисно ввели в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні доводи визнання недійсності договору оренди землі ОСОБА_8, а також ТОВ «Жильнельфа Вельє» приводять в своїх апеляційних скаргах (а.с. 2-7, а.с. 10-15 Т. 2).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивач та його представник не довели суду обґрунтованості позовних вимог, не надано доказів того, що відповідачем введено в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, тобто того, що правочин - спірний договір оренди земельної ділянки, вчинений під впливом оману.

Переглядаючи правильність висновків районного суду в межах доводів апеляційних скарг, наданих сторонами доказів та наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку у справі, з слідуючих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вже зазначалося вище, дійсно 17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,050 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на п'ять років, який було зареєстровано реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

За клопотання позивача та його представника по справі була призначена та проведена комісійна судово-технічна експертиза.

Висновок експерта не є актом, що встановлює, змінює чи припиняє правовідношення, а є лише думкою особи, яка має знання, що їх не мають інші. У розумінні ст. 27 ЦПК України висновок експерта є засобом доказування у справі. Водночас він не має пріоритетної сили щодо інших доказів, які є у справі, оскільки ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді під час судового засідання всіх обставин справи в їхній сукупності.

Тобто, сам висновок комісійної судово-технічної експертизи, що була проведена по справі, не може бути доказом порушення прав позивача, оскільки згідно вказаного висновку № 1296/14-23 від 27 листопада 2014 року (а.с. 137-142 Т. 1) не вбачається можливості заміни аркушів та застосування різних барабанів друкуючих електрографічних пристроїв для виготовлення перших та других аркушів кожного з примірників договору лише після підписання договору оренди позивачем, не виключається це і до підписання.

Сторони не заявляли клопотання про призначення судово-почеркозначої експертизи чи інших додаткових експертиз для встановлення обставин щодо належності підпису позивача на договорі оренди.

Так, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі, яких необхідно дотримуватись при його укладанні.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що приведені позивачем підстави для визнання договору недійсним, що містяться у його позовній заяві (а.с. 2-7) та заяві про зміну (доповнення) підстав позову (а.с. 75-81 Т. 1) не є підставою для визнання договору недійсним і погоджується з висновком районного суду про їх безпідставність, виходячи з наступного.

При дослідженні матеріалів реєстраційної справи, яка була надана реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, районним судом було встановлено в додатках наявність плану або схеми земельної ділянки; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зі змісту самого договору вбачається, що в п. 2 зазначено кадастровий номер земельної ділянки, в п. 25.1 вказано, що земельна ділянка не може бути передана в іпотеку та внесена до статутного фонду будь-якої юридичної особи.

Судом правильно визнано невмотивованими докази про невиконання відповідачем заходів по підвищенню родючості грунтів та заниження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, оскільки орендарем (відповідачем по справі) у спростування вказаних доводів були надані суду довідки № 46, 47, 48 від 09 квітня 2014 року (а.с. 100, 101, 102 Т. 1) та № 232, 233, 234 від 15 грудня 2014 року (а.с. 224, 225, 226 Т. 1) про проведення агротехнічних заходів на полі, де знаходиться земельна ділянка позивача та копії дорожніх листів тракториста, а п. 5 тексту договору, що наданий реєстраційною службою Монастирищенського РУЮ визначає нормативно-грошову оцінку земельної ділянки 58 412 грн..

Відповідно до ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати на землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до умов спірного договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від вартості паю, що становить у грошовому виразі 1 752 грн..

Сторони не заперечили, що орендна плата продукцією за 2012 та 2013 роки позивачу була видана не в меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору і дана обставина підтверджена наявними матеріалами справи, а саме: довідками про видачу та списками отримання орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір є дійсним в силу статті 15 ЗУ «Про оренду землі» Закону, оскільки він укладений з дотримання вимог цієї норми щодо узгодження всіх істотних умов.

При цьому, судом не залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і в даному випадку судом встановлено, чи дійсно порушуються права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначених умов, їх істотності чи позивач посилається на формальне порушення закону.

Також, колегія суддів враховує правову позицію ВСУ у справі № 6-94 цс 13 у спорі про визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція ВСУ вказує, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що належна позивачу земельна ділянка на належних правових підставах відповідно до умов договору оренди землі перебуває в користуванні відповідача, апелянтами не надано доказів, в чому виявилось порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як наслідок укладення такого договору, тому колегія суддів, враховуючи норми чинного законодавства та правовий висновок ВСУ щодо розгляду справ про визнання договору недійсним вважає, що рішення районного суду є законним і підстав для його скасування немає.

Крім того, апелянтами не надано суду доказів того, що відповідачем навмисно введено в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення та не доведено, що спірний договір оренди вчинений під впливом оману.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції, сторонами не надано обгрунтованих доказів, які б спростували вмотивовані висновки районного суду, а тому з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційних скарг були предметом дослідження та вивчення суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :