Рішення

від 28.04.2014 по справі 906/331/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" квітня 2014 р. Справа № 906/331/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеришин Т.С. (довіреність від 03.01.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс" (м.Житомир)

про розірвання договору та стягнення 17062,72 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про розірвання договору на виконання авіаційно-хімічних робіт №2/1/270312 від 27.03.12. та стягнення з відповідача на свою користь 17062,72 грн., з яких: 6008,00 грн. - безпідставно утримані (збережені) кошти, 11054,72 грн. - неустойка.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. 25.04.14. через канцелярію суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора товариства за межами України.

За нормами ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.Представниками юридичних осіб, крім керівника підприємства та організації, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, інтереси підприємства може представляти будь-яка особа на підставі довіреності виданої його керівником.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки відповідач жодного разу не направив свого представника для участі в судовому засіданні та не виконав вимог ухвал суду від 21.03.14р. та від 08.04.14р.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС" (виконавець/відповідач) укладено договір на виконання авіаційно-хімічних робіт № 2/1/270312 (далі - Договір).

У відповідності з умовами Договору (п. п. 1.1.),відповідач зобов'язався виконати за плату авіаційно-хімічні роботи на полях, орендованих позивачем у Волинській області, площею 40000 га, а позивач зобов'язався оплатити виконані роботи (а.с.16).

Згідно п.2.1 договору, виконавець (відповідач) зобов'язаний за завданням замовника власними силами та засобами виконувати визначені цим договором роботи в строк визначений у завданні, що є невід'ємною частиною цього договору.

За п.3.2 договору, сума договору становить 1200000,00грн. Розрахунки за надані послуги здійснюються частинами в наступному порядку: шляхом сплати попередньої оплати у розмірі 80000,00грн. у строк до 27.03.12; інша частина сплачується на підставі рахунку на протязі трьох банківських днів, згідно акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання пункту 3.2 договору відповідач 27.03.12 виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000047 на загальну суму 80000,00 грн. (а.с.22).

29 березня 2012 року, за платіжним дорученням № 413, позивач сплатив відповідачу 80000,00 грн. за внесення рідинних препаратів згідно рахунку-фактури № СФ-0000047 від 27.03.12, що підтверджується банківською випискою (а.с.25).

У відповідності до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000089 від 30 червня 2012 року, Відповідачем було внесено рідинних препаратів на площі 2000 га на загальну суму 73992,00 грн. (а.с.27).

Таким чином, забов'язання на суму 6008,00 грн. відповідачем не виконано.

05.11.13 позивач направляв відповідачу претензію та просив повернути 6008,00грн. переплати, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.10).

03 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій запропонував відповідачу розірвати договір та повернути позивачу протягом семи днів кошти у розмірі 6008,00 грн. (а.с.13), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до стаття 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач зазначив про те, що з часу укладення Договору та виставлення рахунку і проведення робіт по внесенню рідинних препаратів пройшло понад 1,5 роки і з того часу жодних дій по виконанню Договору здійснено не було, подальше існування та виконання зобов'язань за Договором втратило інтерес як для Позивача, так і для Відповідача. Більш того, на даний час Позивач вже не обробляє полів, внесення рідинних препаратів у які було необхідним у першій половині 2012 року. Будь-яких ділових контактів Позивач та Відповідач протягом останніх 1,5 року не підтримують.

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Укладаючи договір позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань по проведенню авіаційно-хімічних робіт по внесенню рідинних препаратів у 2012 році, однак відповідач виконав свої зобов'язання частково. Крім того,позивач зазначив, що протягом тривалого часу (1,5 роки) між сторонами не існує господарських відносин по договору №2/1/270312 від 27.03.12 і виконання зобов'язань за Договором втратило інтерес як для Позивача, так і для Відповідача.

З урахуванням викладеного господарський суд задовольняє вимогу про розірвання договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі вказаної норми відповідач зобов'язаний повернути позивачу 6008,00 грн., тому господарський суд задовольняє позов в цій частині.

За визначенням статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- сплата неустойки;

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.7 договору просить стягнути з відповідача неустойку, що згідно розрахунку позивача становить 11054,72грн.(а.с.5).

За п.5.7 договору, виконавець за прострочення виконання робіт сплачує замовнику неустойку у розмірі 1% від суми, вказаній в завданні замовника нарахованій від площі, що підлягає обробітку окремо по кожному виду робіт за кожен день прострочення.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Для визначення розміру пені необхідно встановити період прострочення виконання зобов'язання.

Умовами договору не передбачено строк виконання зобов'язання.

В якості доказу позивачем надано Завданням від 27.03.12 (а.с.21), з якого вбачається, що позивач просить відповідача провести авіаційно-хімічні роботи на суму 80000 грн. у строк до 30.06.12.

Господарський суд не вважає вказане Завдання доказом узгодження об'єму та строку виконання робіт, оскільки відсутні докази направлення Завдання відповідачу та докази його отримання. Тобто вказане Завдання суд розцінює як одностороння дія позивача, яка не є наслідком виникнення обов'язків у відповідача.

З викладеного суд приходить до висновку про не можливість визначити строк виконання робіт та ймовірність його прострочення, тому, відповідно, не можливо визначити розмір пені.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 6008,00грн. боргу та в частині розірвання договору на виконання авіаційно-хімічних робіт № 2/1/270312 від 27 березня 2012 року. В частині вимоги про стягнення 11054,72грн. неустойки слід відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір на виконання авіаційно-хімічних робіт № 2/1/270312 укладений 27 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС".

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" (10029, м. Житомир, вул. Малинська, 4, код 13562656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 23; адреса для листування: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 29-Б, код 01564978; п/р № 26003301069727 у ПАТ "Банк Форум" в м. Києві, МФО 322948) - 6008,00 грн. боргу, 1861,31грн. витрат на оплату судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 11054,72грн. неустойки.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 05.05.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)