Рішення

від 28.04.2014 по справі 911/681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р. Справа № 911/681/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір»

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 84287,85 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Святішенко О.В., довір. № 96 від 19.06.2013 р.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення 84287,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 75 від 19.12.2012 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 78130,72 грн. основного боргу, 15,84 грн. пені, 2234,75 грн. 3% річних, 3906,54 грн. штрафу, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

13.03.2014 р. до господарського суду Київської області від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання № 515 від 07.03.2014 р., відповідно до якого відповідач просив суд зобов`язати позивача надіслати на адресу Військової частини НОМЕР_1 копію позовної заяви та доданих до неї документів, а також відкласти розгляд даної справи, яке було залишено без задоволення в частині зобов`язання позивача надіслати на адресу Військової частини НОМЕР_1 копію позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки до позовної заяви ТОВ «Сумський фарфоровий двір» № 149 від 20.02.2014 р. було додано належні докази направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

28.03.2014 р. до господарського суду Київської області від Військової частини НОМЕР_1 подано клопотання № 566 від 23.03.2014 р. про відкладення розгляду справи, відповідно до якого відповідач просить суд відкласти розгляд даної справи до моменту втрати чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п`ятнадцять днів.

Отже, суд має виходити виключно зі строку вирішення спору, який встановлений Господарським процесуальним кодексом України, що унеможливлює відкладення розгляду справи на невизначений строк.

У судових засіданнях 31.03.2014 р. та 28.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 17.03.2014 р., 31.03.2014 р. та 28.04.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

19.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) було укладено договір № 75 на постачання продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а замовник - прийняти та оплатити продукцію у кількості, у терміни та за цінами, які зазначатимуться у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно із Специфікацією та п. 4.1 договору загальна вартість продукції, що підлягає поставці за цим договором, становить 78130,72 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання замовником та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених актів приймання, накладних постачальника протягом 45 банківських днів.

У відповідності з п. 6.2 договору у разі порушення замовником (відповідач у справі) строків оплати, останнім сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

У разі порушення обов`язків за цим договором, а також у всіх інших випадках, що не були передбачені ним, сторони керуються залежно від виду продукції, Положенням про поставки продукції виробничого-технічного призначення або Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 28.08.1988 року та нормативно-правовими актами України щодо цього питання (п. 6.6 договору).

Сторони дійшли згоди, що цей договір діє з дати набрання ним чинності і до 31.12.2012 року (п. 8.3 договору).

ТОВ «Сумський фарфоровий двір» на виконання умов договору № 75 на постачання продукції від 19.12.2012 р. було поставлено відповідачеві товар на суму 78130,72 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару № 135 від 27.12.2012 р. до договору № 75 від 19.12.2012 р. та накладною № 136 від 27.12.2012 р. (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Позивачем було направлено відповідачу лист № 106 від 17.07.2013 р. з вимогою оплатити вартість поставленого товару, однак відповідь на лист отримано не було, заборгованість відповідачем не сплачено.

ТОВ «Сумський фарфоровий двір» та Військовою частиною НОМЕР_1 було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014 р. на суму 78130,72 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар згідно договору № 75 на постачання продукції від 19.12.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з`явився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази погашення заборгованості за договором № 75 на постачання продукції від 19.12.2012 р. в сумі 78130,72 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості Військової частини НОМЕР_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір», позовні вимоги про стягнення 78130,72 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф на підставі п. 6.6 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, згідно з п. 6.6 договору у разі порушення обов`язків за цим договором, а також у всіх інших випадках, що не були передбачені ним, сторони керуються залежно від виду продукції, Положенням про поставки продукції виробничого-технічного призначення або Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 28.08.1988 р. та нормативно-правовими актами України, щодо цього питання.

Приписами п. 57 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988 р., при несвоєчасній оплаті поставлених товарів покупець (платник) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки. За безпідставну відмову від акцепта платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати товарів при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми, від оплати якої від відмовився чи ухилився.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15,84 грн. за період з 02.03.2013 р. до 02.09.2013 р. на суму 78130,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також що відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання замовником та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених актів приймання, накладних постачальника протягом 45 банківських днів, судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно накладної № 136 від 27.12.2012 р. починається з 05.03.2013 р.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування пені, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 15,58 грн. за період з 05.03.2013 р. до 02.09.2013 р. на суму 78130,72 грн.

Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності з п. 6.2 договору у разі порушення замовником (відповідач у справі) строків оплати, останнім сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, визначений судом відповідно до приписів п. 6.2 договору, становить 5616,85 грн. за період з 05.03.2013 р. до 02.09.2013 р. на суму 78130,72 грн.

При цьому суд бере до уваги, що розмір пені, визначений позивачем, є нижчим, аніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла за відповідний період, а відтак, пеня розрахована позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та не перевищує розміру встановленого обмеження.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 15,58 грн.

Розмір штрафу, визначений позивачем, становить 3906,54 грн., проте належна до стягнення з відповідача сума штрафу, згідно зі здійсненим судом арифметичним розрахунком, становить 3906,53 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 2234,75 грн. за період з 02.03.2013 р. до 12.02.2014 р. на суму 78130,72 грн.

З урахуванням зазначеного вище встановлення початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, належна до стягнення з відповідача сума 3% річних, згідно зі здійсненим судом арифметичним розрахунком, становить 2215,49 грн. за період з 05.03.2013 р. до 12.02.2014 р. на суму 78130,72 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський фарфоровий двір» (40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 111, код 36707705) 78130 (сімдесят вісім тисяч сто тридцять) грн. 72 коп. основного боргу, 15 (п`ятнадцять) грн. 58 коп. пені, 3906 (три тисячі дев`ятсот шість) грн. 53 коп. штрафу, 2215 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн. 49 коп. 3% річних, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 57 коп. судового збору.

3.У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 05.05.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна