Постанова

від 29.04.2014 по справі 2а-920/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року № 9104/108226/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача: Саковця П.І.

представника відповідача: Петришина Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галвинпрод» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

встановив:

01.02.2012 ТзОВ «Галвинпрод» звернулось у суд з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: скасувати податкову вимогу ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 47 від 06.01.2012 та рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про опис майна у податкову заставу від 16.01.2012 № 604/24-005; визнати неправомірними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова, щодо відображення в картці особового рахунку ТзОВ «Галвинпрод» податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 15259,65 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004; зобов'язати ДПІ у Галицькому районі м. Львова внести зміни до картки особового рахунку ТзОВ «Галвинпрод» шляхом відображення в рахунок сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004, платіжними дорученнями від 21.12.2011 № 239 та від 29.12.2011 № 246 з урахуванням призначення платежу; зобов'язати внести зміни до картки особового рахунку ТзОВ «Галвинпрод» шляхом списання податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 15259,65 грн, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованого податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004, як неправомірно нарахованого.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ТзОВ «Галвинпрод» подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004 та сплатило в повному обсязі визначене у ній податкове зобов'язання в розмірі 20031 грн платіжними дорученнями від 21.12.2011 № 239 та від 29.12.2011 № 246, а відтак, наявність податкового боргу станом на 06.01.2012 є неправомірним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що судом не взято до уваги факт наявності в позивача податкового боргу, який утворився в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання. Крім того, визнання судом недійсною податкової вимоги, не тягне порушення прав, свобод та інтересів, а є лише повідомленням про наявність податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевірив матеріали справи і обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТзОВ «Галвинпрод» отримано податкову вимогу ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 47 від 06.01.2012 на суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями 15259,65 грн, у тому числі з податку на додану вартість 15259,65 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.01.2012 № 604/24-005. За твердженням відповідача цей борг виник внаслідок декларування підприємством податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004 в сумі 20031 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем сплачено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях від 13.04.2010 № 18197, від 14.05.2010 № 32094, від 16.06.2010 № 38439, від 04.08.2010 № 60468, від 04.08.2010 № 60469, від 10.09.2010 № 64436, від 04.11.2010 № 87381, від 17.05.2011 № 41592, від 15.12.2011 № 9012203004 у встановлені строки та в повному обсязі, а відтак у ТзОВ «Галвинпрод» станом на 06.01.2012 не було податкової заборгованості по вказаним деклараціям та податковому повідомленню-рішенню про застосування штрафних санкцій. Відповідно, податковий орган неправомірно застосував положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, зарахувавши кошти по сплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.12.2011 № 9012203004, на погашення неіснуючого податкового боргу згідно вищевказаних податкових декларацій та податкового повідомлення-рішення.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756 (із змінами і доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова, стверджує, що податковий борг виник внаслідок декларування підприємством податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004 в сумі 20031 грн.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що в позивача наявні платіжні доручення від 21.12.2011 р. № 239 та від 29.12.2011 № 246, які долучені до матеріалів справи і які підтверджують факт сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 15.12.2011 № 9012203004 в сумі 20031 грн.

Зарахування цих платежів податковим органом у погашення попереднього податкового боргу, що обліковувався ще до 2010 року суд першої інстанції визнав неправомірним, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Так, постановою Господарського суду Львівської області від 05.10.2006 у справі № 5/1537-13/258 А за позовом ЗАТ «Галвинпрод» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0002792321/0 від 15.08.2006, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 року, апеляційну скаргу ЗАТ «Галвинпрод» задоволено, постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006 року у справі №5/1537-13/258А скасовано, позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2006 року №0002792321/0. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 року залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2010 року.

Також, позивачем представлено суду платіжні доручення від 20.04.2010 № 242 (сплата по декларації № 18197 від 13.04.2010 на суму 1048 грн), від 19.05.2010 № 293 (сплата по декларації № 32094 від 14.05.2010 на суму 883 грн), від 21.06.2010 № 363 (сплата по декларації № 38439 від 16.06.2010 на суму 1028 грн), від 13.07.2010 № 397 (сплата по декларації № 60468 від 04.08.2010 на суму 1049 грн), від 20.08.2010 № 476 (сплата по декларації № 60469 від 04.08.2010 на суму 2262 грн), від 20.09.2010 № 517 (сплата по декларації № 64436 від 10.09.2010 на суму 759 грн), від 18.11.2010 № 591 (сплата по декларації № 87381 від 04.11.2010 на суму 330 грн), від 26.05.2011 № 171 (сплата по декларації № 41592 від 17.05.2011 на суму 4375 грн), від 03.08.2010 № 447 (сплата штрафних санкцій в розмірі 170 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 11.08.2010 № 001011152/0, прийнятого на підставі акту про порушення податкового законодавства від 02.08.2010 № 4204/15-214/23962374).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент подачі вищенаведених податкових декларацій та винесення податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

З аналізу п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 р. №679-XIV «Про Національний банк України», п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням вимог пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним в ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом з питань оподаткування, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків, визначав вичерпний перелік заходів, які вживалися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Водночас, у відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що податковий орган неправомірно застосував положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, зарахувавши кошти по сплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.12.2011 № 9012203004, на погашення неіснуючого податкового боргу згідно податкових декларацій та податкового повідомлення-рішення, які скасовані в судовому порядку.

З наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції в частині скасування податкової вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 06.01.2012 за № 47 та рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про опис майна у податкову заставу від 16.01.2012 № 604/24-005.

Щодо оскарження позивачем дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова, щодо відображення в картці особового рахунку ТзОВ «Галвинпрод» податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 15259,65 грн. та внесення відповідних змін до цієї картки, суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

У відповідності до п. 11.1 Розділу 11 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 N 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 за N 843/11123, податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що облік платежів у картці особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а-920/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 06.01.2012 № 47.

Скасувати рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про опис майна у податкову заставу від 16.01.2012 № 604/24-005.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її в повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повний текст постанови суду складено та підписано 30.04.2014 року.