Постанова

від 15.04.2014 по справі 813/2373/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року № 813/2373/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Яценка С.А.

представника відповідача та третьої особи - Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Тювик" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа - Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Приватне підприємство "Тювик" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа -Стрийська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2013 р. №0000272300/2071 та №0000282300/2070 повністю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що витрати та податковий кредит по податку на додану вартість при здійсненні господарської операції з ТОВ "Сіріус-Техно" збільшив на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів; придбані у ТОВ "КОНДІ 50" послуги використані у господарській діяльності; постачальники товарів та послуг відобразили в податковій звітності операції з позивачем. Також зазначає, що віднесені до витрат в 3-му кварталі 2012 р. витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, викладених в позові та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи. Стверджує, що позивач не підтвердив первинними документами зв'язок між отриманими від ТОВ "КОНДІ 50" послугами і послугами та господарською діяльністю; що господарська операція з ТОВ "Сіріус-Техно" безтоварна. При цьому посилається на акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова в якому зазначено, що здійснювані ТОВ "Сіріус-Техно" господарські операції є безтоварними. Також зазначає, що позивач в 3-му кварталі 2012 р. відніс до витрат 77258,00 грн., які не підтверджені первинними документами.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Тювик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова був складений акт від 29.01.2013 р. №40/7/22-10/22406381.

Перевіркою встановлено порушення п.п.44.1, 44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3-й квартал 2012 р. в сумі 16224,00 грн.; п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 64416,00 грн., в т.ч. за червень 2012 р. в сумі 14749,00 грн., за вересень 2012 р. в сумі 49667,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова були прийняті податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 р. №0000272300/2071, яким ПП "Тювик" визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 20280 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16224 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4056 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 р. №0000282300/2070, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 80520 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 64416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16104 грн.

Приватне підприємство "Тювик" зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.03.1997 р. Зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво №200030420, індивідуальний податковий номер 224063813068.

З 01 січня 2014 р. перебуває на податковому обліку в Стрийській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з метою провадження господарської діяльності уклав договори на придбання товарів та послуг з ТОВ "Сіріус-Техно" та ТОВ "КОНДІ 50".

На підтвердження позовних вимог Позивач надав копії:

- договору №09/04 від 09.04.2012 р. на поставку ТОВ "Сіріус-Техно" решіток Р-2, видаткових накладних №СТ-0000152 від 09.04.2012 р. на суму 46440,00 грн., №СТ-0000153 від 09.04.2012 р. на суму 42054,00 грн., податкових накладних №20 від 09.04.2012 р. на суму 46440,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 7740,00 грн., №21 від 09.04.2012 р. на суму 42054,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 7009,00 грн., платіжного доручення №100 від 04.05.2012 р., виписки банку від 04.05.2012 р.;

- договору №09/07 від 09.07.2012 р. про надання ТОВ "КОНДІ 50" послуг по пошуку постачальників підшипників та кабельної продукції, акту надання послуг від 28.09.2012 р. на суму 149000,00 грн., податкової накладної №580 від 28.09.2012 р. на суму 149000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 24833,33 грн.;

- договору №09/07/2 від 09.07.2012 р. про надання ТОВ "КОНДІ 50" послуг з підготовки фінансової, податкової і статистичної звітності за 3-й квартал і 9-ть місяців 2012 р., акту надання послуг від 28.09.2012 р. на суму 149000,00 грн., податкової накладної №575 від 28.09.2012 р. на суму 149000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 24833,33 грн., платіжних доручень №357 від 23.11.2012 р., №360 від 11.12.2012 р., №375 від 25.12.2012 р., №381 від 27.12.2012 р., №479 від 04.04.2013 р., №796 від 25.04.2013 р., виписок банку від 23.11.2012 р., від 11.12.2012 р., від 25.11.2012 р., від 27.11.2012 р., від 04.04.2013 р., від 25.04.2013 р., актів звірки станом на 23.11.2012 р., на 11.12.2012 р., на 25.12.2012 р., на 27.12.2012 р., на 04.04.2013 р., на 25.04.2013 р., наказу про покладання обов'язків бухгалтера на директора №16 від 01.06.2012 р.

Товар, отриманий від ТОВ "Сіріус-Техно", позивач реалізував ТОВ "Карпатнафтохім", що підтверджується копіями договору №А201201241 від 13.03.2012 р., додатку до договору №1, видаткової накладної №38 від 10.04.2012 р., податкової накладної №21 від 10.04.2012 р., платіжного доручення №1660 від 18.04.2012 р., виписки банку від 18.04.2012 р.

Доставку товару від ТОВ "Сіріус-Техно" до позивача здійснював постачальник, що відповідає умовам договору, а від позивача до ТОВ "Карпатнафтохім" фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується копіями договору надання послуг по перевезенню від 10.04.2012 р., рахунку-фактури №Ф-00000054 від 10.04.2012 р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ф-00000054 від 10.04.2012 р., податкової накладної №54 від 10.04.2012 р., платіжного доручення №102 від 07.05.2012 р., виписки банку від 07.05.2012 р., товарно-транспортної накладної №5 від 10.04.2012 р.

За результатами отриманих від ТОВ "КОНДІ 50" послуг Позивач уклав з ТОВ "Торговий дім "Азовкабель-Київ" договір №79 від 01.04.2013 р. на поставку кабельно-провідникової продукції та подав в контролюючі органи фінансову, податкову та статистичну звітність за 3-й квартал та 9-ть місяців 2012 р.

Господарські операції з постачальниками товарів - ТОВ "Сіріус-Техно" та послуг - ТОВ "КОНДІ 50" і з покупцем товару - ТОВ "Карпатнафтохім" позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках.

Податок на додану вартість, сплачений постачальникам товарів та послуг, позивач включив до податкового кредиту в червні 2012 р. в сумі 14749,00 грн., в вересні 2012 р. в сумі 49667,00 грн.

В квітні 2012 р. у зв'язку з реалізацією товарів позивач одночасно збільшив дохід на вартість реалізованих товарів та витрати на суму витрат, понесених у зв'язку з їх придбанням, а також збільшив податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 15435,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обов'язковою умовою отримання платником податку права на збільшення витрат та податкового кредиту є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, а також використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач збільшив витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, актів надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень, договорів.

Вартість товарів та послуг, реалізованих позивачу, постачальники - ТОВ "Сіріус-Техно" та ТОВ "КОНДІ 50" включили до зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки та не спростовано відповідачем в судовому засіданні.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Сіріус-Техно" та послуг ТОВ "КОНДІ 50" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні, а в судових засіданнях відповідач не надав судові рішення про визнання недійсними вчинених правочинів між позивачем та ТОВ "Сіріус-Техно".

Посилання відповідача в обґрунтування безтоварності господарської операції між позивачем та постачальником - ТОВ "Сіріус-Техно" на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сіріус-Техно" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за квітень 2012 р. від 05.12.2012 р. №2103/22-10/30649706, складеного ДПІ у Франківському районі м.Львова, суд вважає безпідставними, оскільки перевіркою не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ "Сіріус-Техно", висновки в акті перевірки зроблені без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів.

Твердження відповідача про те, що первинними документами не підтверджений зв'язок між отриманими позивачем бухгалтерськими послугами і послугами по пошуку постачальників товарів та господарською діяльністю є на думку суду необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що договір №09/07 від 09.07.2012 р. про надання послуг по пошуку постачальників підшипників та кабельної продукції та договір №09/07/2 від 09.07.2012 р. про надання послуг з підготовки фінансової, податкової і статистичної звітності за 3-й квартал і 9-ть місяців 2012 р. виконано в повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг від 28.09.2012 р. та актом надання послуг від 28.09.2012 р. Вище перелічені документи є первинними документами, на підставі яких відбулися господарські операції. Необхідність отримання бухгалтерських послуг підтверджується наказом про відсутність у позивача з 01.06.2012 р. бухгалтера, а доцільність укладання договору про надання послуг по пошуку постачальників товарів підтверджується укладанням договору №79 від 01.04.2013 р. з ТОВ "Торговий дім "Азовкабель-Київ" на поставку кабельно-провідникової продукції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач в 3-му кварталі 2012 р. відніс до витрат витрати на суму 77258,00 грн., які не підтверджені первинними документами.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.5.2 ст.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Проте, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, відповідно до яких позивач відніс до витрат витрати в сумі 77258,00 грн.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть свідчити про протиправність дій позивача при відображенні вказаних вище господарських операції в бухгалтерському та податковому обліках.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сіріус-Техно", відсутністю зв'язку між отриманими послугами від ТОВ "КОНДІ 50" та господарською діяльністю, віднесення в 3-му кварталі 2012 р. до витрат витрат на суму 77258,00 грн. без підтверджуючих первинних документів не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Виходячи з норм Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", враховуючи наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських і податкових документів на придбання товарів та послуг і їх використання в господарській діяльності позивача, та беручи до уваги, що укладений договір між позивачем та ТОВ "Сіріус-Техно" є дійсним суд вважає господарські операції позивача з постачальниками товарними та такими, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, формування витрат в 3-му кварталі 2012 р. вірним, а збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 16224 грн., по податку на додану вартість в сумі 64416 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20160 грн. неправомірними.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ДПС, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення норм податкового законодавства надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року №0000272300/2071 та №0000282300/2070.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Тювик" 201,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.