Рішення

від 05.05.2014 по справі 905/1564/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2014 Справа № 905/1564/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН», м. Одеса

до відповідача: Приватного підприємства «ГРАНД-Г», м. Маріуполь Донецької області

про: стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 17122,00грн., 3 % річних - 255,18грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гуцуляк Л.М. (за довіреністю № 39 від 05.05.2014р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН», м. Одеса звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства «ГРАНД-Г», м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 17122,00грн., 3 % річних - 255,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; право установчі документи; видаткові накладні № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р., № 2559 від 10.07.2013р., № 2315 від 27.06.2013р., № 2314 від 27.06.2013р., № 1234 від 24.04.2013р.; довіреності № 160919 від 27.09.2013р., № 160920 від 09.10.2013р., № 160918 від 10.07.2013р., № 160904 від 17.06.2013р., № 160903 від 17.06.2013р., № 2586 від 11.07.2013р.; рахунки на оплату № 2837 від 10.07.2013р., № 738 від 18.03.2013р., № 1332 від 24.04.2013р., № 2303 від 17.06.2013р., № 2137 від 07.06.2013р., № 2809 від 10.07.2013р., № 4628 від 27.09.2013р., № 4905 від 09.10.2013р.; звіт за дебетними та кредитними операціями по рахунку за періоди 01.03.2013р. - 01.04.2013р., 01.05.2013р. - 31.05.2013р., 01.06.2013р. - 01.07.2013р., 01.07.2013р. - 31.07.2013р., 01.08.2013р. - 02.09.2013р., 01.09.2013р. - 30.09.2013р., 01.10.2013р. - 31.10.2013р.; лист вимогу про сплату грошових коштів б/н від 18.02.2014р.; розрахунок 3% річних.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання № 29 від 19.03.2014р. по визнання поважними причини неявки позивача у судове засідання та розгляд справи за його відсутністю; акт звірки взаємних розрахунків за період з 18.03.2013р. - 18.03.2014р. за підписом представника позивача та докази його надіслання на адресу відповідача; лист № 229 від 19.03.2014р. про наявність суми боргу у розмірі 17122,00грн.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 668204.

07.04.2014р. від відповідача до канцелярії суду надійшла телеграма, у якій останній просив відкласти розгляд справи.

11.04.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначив про відсутність договору поставки № 542-Ю від 04.03.2013р. Також надав: банківські виписки від 18.03.2013р., від 29.03.2013р., від 13.05.2013р., від 14.06.2013р., від 03.07.2013р., від 30.08.2013р., від 30.08.2013р., від 23.09.2013р., від 30.09.2013р., від 21.10.2013р.; видаткову накладну № 693 від 18.03.2013р.; лист № 39 від 04.04.2014р., у якому зазначено, що у платіжному дорученні № 901 від 21.10.2013р. у призначенні платежу відповідач помилково зазначив рахунок № 219 від 11.07.2013р., тому дане платіжне доручення було зараховане позивачем як оплата за поставку товару від 11.07.2013р. на суму 3200,00грн.; лист № 40 від 24.04.2014р., у яких позивач зазначив, що оплата за поставлений товар повинна бути здійснена за домовленістю сторін (у видаткових накладних) у період 14 днів з моменту поставки товару, тому 3% річних слід рахувати: за видатковою накладною № 2559 від 10.07.2013р. період з 25.07.2013р. по 07.03.2014р.; за видатковою накладною № 4284 від 27.09.2013р. період з 12.10.2013р. по 07.03.2014р.; за видатковою накладною № 4542 від 09.10.2013р. період з 24.10.2013р. по 07.03.2014р.; клопотання № 41 від 24.04.2014р., у якому просив визнати поважними причини неявки представника позивача у судове засідання 05.05.2014р. та розглянути праву за відсутності свого представника.

Відповідач у судове засідання 05.05.2013р. з'явився, відзиву не надав, позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 17122,00грн. На підтвердження своїх доводів надав: акт звірки взаєморозрахунків за період з 18.03.2013р. - 18.02.2014р. за підписом представника відповідача; гарантійний лист № 40 від 23.04.2014р. за підписом директора та головного бухгалтера відповідача, у якому гарантував погасити утворену заборгованість; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 653260.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторони в усній формі домовились про поставку товару (автошини), на підставі чого позивачем було виставлено рахунки на оплату № 738 від 18.03.2013р. на суму 11104,00грн., № 1332 від 24.04.2013р. на суму 6678,00грн., № 2137 від 07.06.2013р. на суму 5680,00гр., № 2303 від 17.06.2013р. на суму 4618,00грн., № 2809 від 10.07.2013р. на суму 8492,00грн., № 2837 від 10.07.2013р. на суму 3200,00грн., № 4628 від 27.09.2013р.на суму 3130,00грн., № 4905 від 09.10.2013р. на суму 5500,00грн. (а.с. 27-34).

Товариством з обмеженою відповідальністю «100 ШИН» на підставі видаткових накладних № 693 від 18.03.2013р., № 1234 від 24.04.2013р., № 2314 від 27.06.2013р., № 2315 від 27.06.2013р., № 2559 від 10.07.2013р., № 2586 від 11.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р. був поставлений товар на загальну суму 48402,00 грн., а саме: Автошина 385/65R22.5-20 Boto BT668 160K, Автошина 315/70R22.5 DoubleStar DSR266 154/150L, Автошина 385/65R22.5 Double Coin RLB266 900 (M+S)160K/158L, Автошина 9.00R20-16 Durun YTH 144/142K, Автошина 11.00R20-18 DoubleStar DSR168 150/146K, Автошина 12.00R20-18 Durun YTH 154/151K, Автошина 385/65R22.5 DoubleStar DSR118 160K, Автошина 385/65R22.5 DoubleStar DSR118 160K, Автошина 315/80R22.5 DoubleStar DSR08A 154/151M (а.с. 15, 17, 19, 21, 23, 25, 26, 88).

Зазначений вище товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача, яка діяла на підставі довіреностей № 160919 від 27.09.2013р., № 160920 від 09.10.2013р., № 160918 від 10.07.2013р., № 160904 від 17.06.2013р., № 160903 від 17.06.2013р., № 2586 від 11.07.2013р. (а.с. 16, 18, 20, 22, 24).

Довіреності № 160919 від 27.09.2013р., № 160920 від 09.10.2013р., № 160918 від 10.07.2013р., № 160904 від 17.06.2013р., № 160903 від 17.06.2013р., № 2586 від 11.07.2013р. видані ОСОБА_2 для отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» цінностей (автошин).

Відповідачем було сплачено частково суму поставленого товару на загальну суму 31280,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 18.03.2013р. на суму 7920,00грн., від 29.03.2013р. на суму 3184,00грн., від 13.05.2013р. на суму 3339,00грн., від 14.06.2013р. на суму 3339,00грн., від 03.07.2013р. на суму 2309,00грн., від 30.08.2013р. на суму 309,00грн., від 30.08.2013р. на суму 2000,00грн., від 23.09.2013р. на суму 2840,00грн., від 30.09.2013р. на суму 2840,00грн., від 21.10.2013р. на суму 3200,00грн. (а.с. 74-82).

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, стягувана заборгованість у розмірі 17122,00грн. виникла за видатковими накладними № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про сплату грошових коштів від 18.02.2014р., в якій просив сплатити суму боргу у розмірі 17122,00грн. та 3% річних у розмірі 237,70грн., яка не була задоволена останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р., а також 3% річних.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату № 2837 від 10.07.2013р., № 738 від 18.03.2013р., № 1332 від 24.04.2013р., № 2303 від 17.06.2013р., № 2137 від 07.06.2013р., № 2809 від 10.07.2013р., № 4628 від 27.09.2013р., № 4905 від 09.10.2013р., в яких визначено предмет поставки, кількість, ціна та загальна сума поставки.

За правовою природою виставлені рахунки на оплату № 2837 від 10.07.2013р., № 738 від 18.03.2013р., № 1332 від 24.04.2013р., № 2303 від 17.06.2013р., № 2137 від 07.06.2013р., № 2809 від 10.07.2013р., № 4628 від 27.09.2013р., № 4905 від 09.10.2013р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору поставки у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за видатковими накладними № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що товар за видатковими накладними № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р. був отриманий останнім.

Факт отримання товару за спірними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано та визнано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17122,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. У видаткових накладних № 2559 від 10.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р., № 4542 від 09.10.2013р. сторони зазначили про відстрочення платежу на 14 днів. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними № 2559 від 10.07.2013р. - 25.07.2013р., № 4284 від 27.09.2013р. - 12.10.2013р., № 4542 від 09.10.2013р. - 24.10.2013р.

На підставі статей 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 255,18грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог, у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 208, 253, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 638, 640, 641, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН», м. Одеса (ЄДРПОУ 37873875) до Приватного підприємства «ГРАНД-Г», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 24467228) про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 17122,00грн., 3 % річних - 255,18грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ГРАНД-Г» (87554, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд. 189, кв. 81, ЄДРПОУ 24467228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 5, ЄДРПОУ 37873875) суму основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 17122,00грн., 3% річних - 255,18грн., судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.05.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 14970/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу