Постанова

від 28.04.2014 по справі 812/2206/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2206/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представника позивача Ямпольського Г.В.,

представника відповідача Головіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Деражвної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262202 від 18.03.2014,-

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Деражвної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262202 від 18.03.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «ЛМЦ» за січень 2014 року, про що 27.02.2014 було складено акт №92/12-33-22-02/240481. За висновками акту позивачем було занижено суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях в розмірі 16134 грн. за причиною включення ПрАТ «ЛМЦ» до складу податкового кредиту податкової накладної №42 від 03.01.2014, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На підставі акту перевірки інспекцією було складено податкове повідомлення-рішення №0000262202 від 18 березня 2014 про збільшення суми податкового зобов'язання ПрАТ «ЛМЦ» на 16 134 грн. за основним платежем та 8 067 грн. за штрафними санкціями (50% від суми за основним платежем). Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.

Спірна податкова накладна №42 від 13.12.2013 видана ТОВ «ВКФ «КАТАЛІНА» до господарської операції з постачання товару до ПрАТ «ЛМЦ» відповідно до видаткової накладної №13/12/1 від 13.12.2013 та згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки № 05/06/13 від 05.06.2013. Зазначена накладна має №42 та видана 13 грудня 2013 року на загальну суму ПДВ 96804 грн., так само як і помилково зазначена позивачем податкова накладна №42 від 03.01.2014. На думку позивача, позиція ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 16134 грн. за рахунок включення податкової накладної №42 від 03.01.2014, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, ґрунтується лише на технічній помилці позивача при зазначенні в доданому до податкової декларації реєстру виданих та отриманих податкових накладних дати спірної податкової накладної, що не впливає на підсумкову суму визначених платником податкових зобов'язань.

Пунктом «а» частини 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Позивач вважає, що оскільки господарська операція з придбання товарів фактично відбулася, ПрАТ «ЛМЦ» має право на податковий кредит згідно податкової накладної №42 від 13.12.2013, виписаної до цієї господарської операції.

Також позивач вважає, що контролюючим органом необґрунтовано та неправомірно нараховані штрафі санкції, розмір яких не відповідає зазначеним в акту перевірки порушенням позивачем податкового законодавства.

Так, відповідно до змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розмір штрафних (фінансових) санкцій складає 8 067 грн., що є 50% відсотками від суми, визначеною відповідачем за основним платежем. Такий розмір не відповідає встановленим у чинному законодавстві розміру санкцій за порушення правил визначення та сплати податкових зобов'язань, а тому нарахування таких санкцій та, взагалі, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправним.

Положеннями п. 123.1 ст. 123.1 Податкового кодексу України встановлено, що застосування до платника штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування припустимо лише при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування. На думку позивача, відповідачем не встановлено та не доведено повторності визначення податковим органом вчинення платником того ж самого порушення повторно.

На підставі викладеного, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0000262202 від 18.03.2014 протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позов, надав письмові заперечення та пояснив, що ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області у порядку статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності ПрАТ «ЛМЦ» з податку на додану вартість за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.02.2014, яким встановлено порушення пунктів 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання, заявлені у податковій звітності, на загальну суму 24 201 грн. Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16 134,00 грн., за рахунок включення податкової накладної №42 від 03.01.2014 до складу податкового кредиту, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум полай що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що законодавець чітко визначив, що видача продавцем податкової накладної повинна здійснюватися лише після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги Податкового кодексу України щодо віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за податковою накладною, що не зареєстрована в ЄРПН.

Що стосується застосування штрафних санкцій представник відповідача зазначив, що до ПрАТ «ЛМЦ» була застосована штрафна санкція у розмірі 50%, оскільки протягом останніх 1095 днів підприємству вже було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.12 №0001582220 (за результатами акту перевірки від 23.11.12 №808/22-200/24048106), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23232,50 грн. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є повторним визначенням податковим органом сум податкового зобов'язання.

Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач Приватне акціонерне підприємство «ЛМЦ» є юридичною особою (а. с. 51), є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2014 ПрАТ «ЛМЦ» було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року, в якій в р. 10.1 позивачем зазначено суму податкового кредиту в розмірі 16542 грн. (а. с. 17-20).

Як видно із Додатку 5 до вказаної декларації, в склад суми податкового кредиту входить сума ПДВв розмірі 16134 грн. (а. с. 22-23)

20.03.2014 ПрАТ «ЛМЦ» до ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року, згідно якого були уточнені показники декларації за січень 2014 року (а. с. 30-36).

Фахівцями ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «ЛМЦ» за січень 2014 року, про що складений акт від 27.02.2014 №92/12-33-22-02/24048106 (а. с. 8-9), згідно якого виявлено порушення п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмір 16134,00 грн. за рахунок включення податкової накладної №42 від 03.01.2014 до складу податкового кредиту, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.03.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000262202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16134,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8067,00 грн. (а. с. 6). Розмір штрафних санкцій наведено у розрахунку (а. с. 7).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВКФ "КАТАЛИНА" 05.06.2013 було укладено договір поставки №05/06/13 (а. с. 10-12), згідно якого ТОВ "ВКФ "КАТАЛИНА" зобов'язується поставити, а ПрАТ «ЛМЦ» прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та цінами, зазначеними у специфікаціях.

Згідно видаткової накладної №13/12/1 від 13.12.2013 (а. с. 14) та специфікації №68 від 13.12.2013 (а. с. 15), за вказаним договором було поставлено колодку гальмівну чавунну тип «С» в кількості 500 шт. на загальну суму 96804,00 грн., з яких податок на додану вартість складає 16134,00 грн.

Як доказ формування податкового кредиту TOB «ВКФ "КАТАЛИНА" позивачу була видана податкова накладна №42 від 03.01.2014, товарно-транспортна накладна (а. с. 16).

Вимогами статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з бази АС «Податковий блок», ПрАТ «ЛМЦ» включило до податкового кредиту податкову накладну ТОВ «ВКФ «КАТАЛИНА» від 03.01.2014 № 42 на суму ПДВ 16134 грн. (а. с. 121).

Спірна податкова накладна зареєстрована ПрАТ «ЛМЦ» в реєстрі отриманих податкових накладних (а. с. 41-49).

Відповідно до даних електронної бази податкового органу «Реєстр ПН» у запитуваному періоді (січень 2014 року, відповідно до дати спірної ПН, що була включена до податкового кредиту в січні 2014 року), ТОВ «ВКФ «Каталина» не видавало податкові накладні взагалі (а. с. 122, 123).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «ЛМЦ» до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року з уточненням показників декларації за січень 2014 року (а. с. 124-128).

Відповідно до Витягу з бази АС «Податковий блок», ПрАТ «ЛМЦ» відкоригувало суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «КАТАЛИНА», а саме зняло суму кредиту по податковій накладній від 03.01.2014 №42 на суму ПДВ 16134 грн. та задекларувало суму ПДВ 16134 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «Каталина» по податковій накладній від 13.12.2013 №42.

Під час розгляду справи позивачем не надано, а судом не встановлено наявності доказів об'єктивної неможливості позивача надати до податкової декларації за січень 2014 заяву зі скаргою на свого контрагента щодо не включення останнім податкової накладної №42 до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відтак, є можливим прийти до висновку, що диспозитивність правової норми п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України надає добросовісному платнику податків право вибору щодо подачі до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, чого позивачем, на власний розсуд, зроблено не було, а Податковий кодекс України не місить в собі норми, яка б дозволяла платнику податків формувати податковий кредит на основі інших податкових накладних аніж ті, що були отримані таким платником безпосередньо за наслідками придбання товару (робіт послуг), які спричинили відповідні зміни в бухгалтерському обліку такого платника та його контрагента.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що ПрАТ «ЛМЦ» було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16134 грн. за рахунок включення податкової накладної №42 від 03.01.2014 до складу податкового кредиту, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Суд не приймає до уваги посилань представника позивача на технічну помилку у податковій накладній, а саме, що накладної від 03.01.2014 не було взагалі, а повинна була бути тільки накладна від 13.12.2013, оскільки законодавством чітко передбачений обов'язок платника податку включати до податкової звітності тільки зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні. Крім того, посилання на таку технічну помилку як дата податкової накладної та на спосіб її виправлення у вигляді подання уточнюючого розрахунку суд вважає недоречним, так як дата складання податкової накладної не є тотожним поняттю помилки у розрахунках.

Що стосується посилання позивача про неправомірно застосовані ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області штрафні санкції, то таке посилання не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Положеннями п. 123.1 ст. 123 ПК України встановлено розмір штрафної санкції, що застосовується контролюючим органом, а саме у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При проведенні камеральної перевірки ПрАТ «ЛМЦ» та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 №0000262202, ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області було застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% відповідно до вимог абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки протягом 1035 днів податковим органом вже було зафіксовано порушення платником податкового законодавства, що відображено в акті перевірки від 23.11.2012 №808/22-200/24048106 (а. с. 84-112), за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0001582220 (а. с. 113). Розмір застосованої штрафної санкції - 25 %, підтверджується розрахунком до зазначеного податкового повідомлення-рішення (а. с. 114)

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем надано обґрунтовані пояснення на позов щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Деражвної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262202 від 18.03.2014 слід відмовити у повному обсязі.

В силу норм ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Виходячи з вимог ст.ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір за майнові вимоги 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з квитанції №1765 від 26.03.2014, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн. (а. с. 2).

Таким чином, виходячи з наведених норм, з урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, решта судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Деражвної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262202 від 18.03.2014 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» (юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 2, п/р26001300003552 в ПАТ «ФІНЕКСБАНК» м. Київ, МФО 380311, код ЄДРПОУ 24048106) на користь Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у м. Луганську, Код: ОКПО 37991503, МФО: 804013, Банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, Рахунок: 31213206784006, По коду класифікації доходів (ККД): 22030001, Символ: 206, Назва: судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 050)) решту судового збору при зверненні до суду з вимогами майнового характеру у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05 травня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва