Ухвала

від 03.07.2014 по справі 812/2206/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року справа №812/2206/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Геращенка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 812/2206/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення № 0000262202 від 18.03.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «ЛМЦ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0000262202.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «ЛМЦ» за січень 2014 року, про що 27.02.2014 року було складено акт № 92/12-33-22-02/240481. За висновками акту позивачем було занижено суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях в розмірі 16 134 грн. за причиною включення ПрАТ «ЛМЦ» до складу податкового кредиту податкової накладної від 03.01.2014 року № 42, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На підставі акту перевірки Інспекцією було складено податкове повідомлення-рішення № 0000262202 від 18 березня 2014 про збільшення суми податкового зобов'язання ПрАТ «ЛМЦ» на 16 134 грн. за основним платежем та 8 067 грн. за штрафними санкціями (50% від суми за основним платежем).

Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.

Спірна податкова накладна від 13.12.2013 року № 42, видана Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ВКФ «КАТАЛІНА» до господарської операції з постачання товару до ПрАТ «ЛМЦ» відповідно до видаткової накладної від 13.12.2013 року № 13/12/1 та згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки від 05.06.2013 року № 05/06/13. Зазначена накладна має № 42 та видана 13 грудня 2013 року на загальну суму ПДВ 96 804 грн., так само як і помилково зазначена позивачем податкова накладна від 03.01.2014 року № 42. На думку позивача, позиція Інспекції щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 16 134 грн. за рахунок включення податкової накладної від 03.01.2014 року № 42, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, ґрунтується лише на технічній помилці позивача при зазначенні в доданому до податкової декларації реєстру виданих та отриманих податкових накладних дати спірної податкової накладної, що не впливає на підсумкову суму визначених платником податкових зобов'язань.

Пунктом «а» частини 198.1 статті 198 Податкового кодексу (далі - ПК) України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Позивач вважає, що оскільки господарська операція з придбання товарів фактично відбулася, ПрАТ «ЛМЦ» має право на податковий кредит згідно податкової накладної від 13.12.2013 року № 42, виписаної до цієї господарської операції.

Також позивач вважав, що контролюючим органом необґрунтовано та неправомірно нараховані штрафі санкції, розмір яких не відповідає зазначеним в акту перевірки порушенням позивачем податкового законодавства.

Так, відповідно до змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розмір штрафних (фінансових) санкцій складає 8 067 грн., що є 50% відсотками від суми, визначеною відповідачем за основним платежем. Такий розмір не відповідає встановленим у чинному законодавстві розміру санкцій за порушення правил визначення та сплати податкових зобов'язань, а тому нарахування таких санкцій та, взагалі, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправним.

Положеннями п. 123.1 ст. 123.1 ПК України встановлено, що застосування до платника штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування припустимо лише при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування. На думку позивача, відповідачем не встановлено та не доведено повторності визначення податковим органом вчинення платником того ж самого порушення повторно.

На підставі викладеного, позивач вважав податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року № 0000262202 протиправним, а тому воно підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою (а.с.51), є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2014 ПрАТ «ЛМЦ» було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року, в якій в р.10.1 позивачем зазначено суму податкового кредиту в розмірі 16 542 грн. (а.с.17-20).

Як видно із Додатку 5 до вказаної декларації, в склад суми податкового кредиту входить сума ПДВ в розмірі 16 134 грн. (а.с.22-23).

20.03.2014 року ПрАТ «ЛМЦ» до Інспекції було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року, згідно якого були уточнені показники декларації за січень 2014 року (а.с.30-36).

Фахівцями Інспекції було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПрАТ «ЛМЦ» за січень 2014 року, про що складений акт від 27.02.2014 року № 92/12-33-22-02/24048106 (а.с.8-9), згідно якого виявлено порушення п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмір 16 134,00 грн. за рахунок включення податкової накладної від 03.01.2014 року № 42 до складу податкового кредиту, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.03.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 134,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 067,00 грн. (а.с.6). Розмір штрафних санкцій наведено у розрахунку (а.с.7).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВКФ "КАТАЛИНА" 05.06.2013 року було укладено договір поставки №05/06/13 (а.с.10-12), згідно якого ТОВ "ВКФ "КАТАЛИНА" зобов'язується поставити, а ПрАТ «ЛМЦ» прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та цінами, зазначеними у специфікаціях.

Згідно видаткової накладної від 13.12.2013 року № 13/12/1 (а.с.14) та специфікації від 13.12.2013 № 68 (а.с.15), за вказаним договором було поставлено колодку гальмівну чавунну тип «С» в кількості 500 шт. на загальну суму 96 804,00 грн., з яких податок на додану вартість складає 16 134,00 грн.

Як доказ формування податкового кредиту ТОВ «ВКФ "КАТАЛИНА" позивачу була видана податкова накладна № 42, товарно-транспортна накладна (а.с.16).

Вимогами статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з бази АС «Податковий блок», ПрАТ «ЛМЦ» включило до податкового кредиту податкову накладну ТОВ «ВКФ «КАТАЛИНА» від 03.01.2014 № 42 на суму ПДВ 16134 грн. (а.с.121).

Спірна податкова накладна зареєстрована ПрАТ «ЛМЦ» в реєстрі отриманих податкових накладних (а.с.41-49).

Відповідно до даних електронної бази податкового органу «Реєстр ПН» у запитуваному періоді (січень 2014 року, відповідно до дати спірної ПН, що була включена до податкового кредиту в січні 2014 року), ТОВ «ВКФ «КАТАЛІНА» не видавало податкові накладні взагалі (а.с.122,123).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «ЛМЦ» до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року з уточненням показників декларації за січень 2014 року (а.с.124-128).

Відповідно до Витягу з бази АС «Податковий блок», ПрАТ «ЛМЦ» відкоригувало суму податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «КАТАЛИНА», а саме зняло суму кредиту по податковій накладній від 03.01.2014 року № 42 на суму ПДВ 16 134 грн. та задекларувало суму ПДВ 16134 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «КАТАЛИНА» по податковій накладній від 13.12.2013 № 42.

ПК України не місить в собі норми, яка б дозволяла платнику податків формувати податковий кредит на основі інших податкових накладних аніж ті, що були отримані таким платником безпосередньо за наслідками придбання товару (робіт послуг), які спричинили відповідні зміни в бухгалтерському обліку такого платника та його контрагента.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПрАТ «ЛМЦ» було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16 134 грн. за рахунок включення податкової накладної № 42 від 03.01.2014 року до складу податкового кредиту, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Місцевий суд правильно не прийняв до уваги посилань представника позивача на технічну помилку у податковій накладній, а саме, що накладної від 03.01.2014 року не було взагалі, а повинна була бути тільки накладна від 13.12.2013 року, оскільки законодавством чітко передбачений обов'язок платника податку включати до податкової звітності тільки зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні. Крім того, посилання на таку технічну помилку як дата податкової накладної та на спосіб її виправлення у вигляді подання уточнюючого розрахунку суд вважає недоречним, так як дата складання податкової накладної не є тотожним поняттю помилки у розрахунках.

Що стосується посилання позивача про неправомірно застосовані Інспекцією штрафні санкції, то таке посилання не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Положеннями п. 123.1 ст. 123 ПК України встановлено розмір штрафної санкції, що застосовується контролюючим органом, а саме у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При проведенні камеральної перевірки ПрАТ «ЛМЦ» та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 № 0000262202, Інспекцією було застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% відповідно до вимог абзацу 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України, оскільки протягом 1095 днів податковим органом вже було зафіксовано порушення платником податкового законодавства, що відображено в акті перевірки від 23.11.2012 року №808/22-200/24048106 (а.с.84-112), за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0001582220 (а.с.113). Розмір застосованої штрафної санкції - 25 %, підтверджується розрахунком до зазначеного податкового повідомлення-рішення (а.с.114).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Луганський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку, що відповідачем надано обґрунтовані пояснення на позов щодо спростування вимог позивача, натомість, останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ЛМЦ» до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 року № 0000262202 слід відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 812/2206/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення № 0000262202 від 18.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

І.В.Геращенко