Постанова

від 08.04.2014 по справі 2а-3346/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/58098/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року

по справі №2а-3346/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт України" (надалі - ТОВ "Екосвіт України")

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС)

про визнання дій протиправними, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м.Києва по проведенню зустрічної звірки, що оформлена актом №102/3-23-30-37119024 від 03.02.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки, визнати незаконними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, а також просить зобов'язати податковий орган відкликати спірний акт звірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012р., позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанціями, у період з 03.02.2012р. по 03.02.2012р. ДПІ у Голосіївському районі м.Києва згідно з п.73.5 ст.73 ПК України здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Екосвіт Україна» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд лайн Хмельницький» за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

03.02.2012 р. податковим органом було складено акт №102/3-23-30-37119024 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Екосвіт Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Трейд лайн Хмельницький» за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

Згідно висновків акту, відповідач зазначає про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, при цьому ДПІ посилається на те, що господарські операції за липень 2011р. щодо придбання ТОВ «Екосвіт Україна» товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників та продаж ТОВ «Екосвіт Україна» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, діяльність позивача та ДП «Трейд Лайн Хмельницький» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а правочини, які між ними укладались, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених дій податковий орган до суду не надав.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Так, у п.73.5 ст.73 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, податковий орган звертає увагу, що згідно пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

Відповідно до п.74.1 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Надаючи оцінку обставинам у справи колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що судами попередніх інстанції під час розгляду справи не враховано, що сам факт складання (написання) акту про неможливість проведення зустрічної звірки є обставиною, що не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача з огляду на той факт, що висновки акту є службовим документом, носієм доказової інформації. Тобто сам акт не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, з наведеного вбачається, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Разом з тим, як вказує відповідач, жодного податкового повідомлення - рішення на адресу позивача та заходу впливу відносно останнього не вживалось.

Отже, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої ст.17 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність в даному випадку порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту дій, які б порушували інтереси позивача.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - скасувати.

В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Екосвіт України" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов